РЕФЕРАТ
на тему:
Історія Маріуполя в його підприємствах та культурних закладах
Маріуполь вважається містом металургів і його назва асоціюється з кремезними трубами і важким димом двох металургійних заводів, які знаходяться в межах міста. Але такі асоціації виникають виключно через те, що вони нав’язані психологією радянської доби, яка плекала і ідеалізувала рух на індустріалізацію. Навіть багато маріупольців не здогадуються про переваги і про унікальні властивості своєї малої батьківщини, розташованої на березі Азовського моря.
“Я відкриваю Книгу рекордів Гінеса і читаю: “Найбільш тепле в світі море – Азовське”. Далі. Приазовська (донецька) піднесеність розташована на найстародавнішій з заселених людьми платформ; тут не буде землетрусів, повеней, від глобального потепління тутешні селища не підуть під воду. Ще. У повітрі Приазов'я в півтора більше кисню , ніж у Криму (унікальний за своїм складу йодистий вітер з моря став приводом для розташування саме тут в першій чверті ХХ століття перших в країні легеневих дитячих здравниць). Нарешті. Тут унікальна природа. На Білосарайській косі Азовського узбережжя водяться рідкісні види чайок, яких не зустрінеш і на Канарських островах. Всесвітньо відомі телеканали «Discovery» і «Animal planet» конкурують в боротьбі за дозвіл зняти телесеріали про що цих краях Половецького степу, «Кам’яних могилах» (тих видів рослин, які є на кількох гектарах цього заповідника, немає більше ніде у світі), Велико-Анадолієвський ліс з його єдиним у світі музеєм історії лісу. Знаменитий мандрівник і історик Тур Хейєрдал стверджував: саме з Приазов'я родом вікінги, варяги, які заселяли нинішню Скандинавію. І переселилися вони звідси лише через набіги кочівників.
В своєму рефераті я просто не можу обминути калейдоскоп подій, які відбулись при заснуванні Маріуполя. Також хочу зосередити увагу важливості важкого виробництва, бо ж ніяк не можна не погодитись, що воно значно впливає на економіку як міста, так і країни, хоча ця тема є дуже суперечливою, адже від наявності заводів страждає наш унікальний по своїй природі екологічний осередок міста. Ще хочу довести на прикладах, що в Маріуполі на протязі десятків років були створені всі умови, щоб давати змогу городянам культурно та духовно розвиватися, підвищувати рівень своєї освіти.
21 місто, з них 3 райцентри, 11 сіл і селищ засновано, зросло і розвинулось на території області завдяки козакам-першопроходцям і першопоселенцям в Донецької області. Це вони, переміщуючись вздовж Чумацького шляху, заснували нові вільні території. Волелюбні, працьовиті люди та суворі воїни, які поправши всі негаразди, приниження не скорилися гнобленню царя, панів та іноземних загарбників і зберегли свої самобутні традиції, культуру та незламаний національний дух Українського народу.
МАРІУПОЛЬ – Павлівськ , (з 1870 до 1948 р.р. Маріуполь, потім місто ЖДАНОВ, з 1979 року знов МАРІУПОЛЬ).
У 60 рр. Х ст. після розгрому хозар князем Святославом землі Приазов`я ввійшли до складу Київської Русі. Та татаро-монгольська навала надовго відірвала Приазов`я від слов`янських земель. Починаючи з ХVIст. рятуючись від феодалів, сюди почали втікати кріпаки з України та Росії. Ще на початку цього століття на правому березі гирла річки Кальміусу запорозькі козаки збудували фортецю Кальміус, яка захищала їх від набігів кримських та ногайських татар. В 1611 році вона стала центром паланки (9).
З ліквідацією в 1775 році Запорозької Січі Кальміуську паланку було перетворено на Кальміуський повіт Азовської губернії, а фортеця почала називатись містом Павлівськом. Згодом, коли царський уряд переселив з Криму частину греків, на їх прохання Павловськ 1870 року перейменовано в м. Маріуполь.
З 1774 року Маріуполь став повітовим містом Катеринославського намісництва, з 1796 року Новоросійської , а з 1802 - Катеринославської губернії. У 1795 році тут жило 2623 чоловіка. Всі греки – переселенці - юридично були вільними. Для управління повітом загальним голосуванням на 3 роки обирався суд, орган що поєднував адміністративні, поліцейські та судові функції. Фактично - вся влада в місті і повіті перебувала в руках багатих купців та великих землевласників.
В 1800 р. в місті відкрили митницю, в 1809 році - портове управління, в 1882 році тут було збудовано перший млин, до міста прокладено залізницю, 1886 році збудовано пивоварний, чавунолитний, механічний заводи. Наявність порту, близькість до вугілля і керченських залізних руд, зручне розташування ринку збуту – все це створило умови для спорудження в місті металургійних заводів. Влітку 1896 року французькі банкіри, які заснували Нікополь-Маріупольське гірничометалургійне товариство заклали поблизу станції Сартана металургійний завод “Нікополь”.( 10) В 1879 році став до ладу трубозварювальний стан, потім листопрокатний, мартенівська й доменна печі. А через рік, поряд з заводом “Нікополь” бельгійська акціонерна компанія “Російський Провіданс” почала споруджувати новий металургійний завод. В 1899 році він вступив в число діючих.
Капіталізація й приток іноземних переселенців, здебільш греків в Маріуполь, зруйнували корні українського козацтва. По суті з дозволу уряду передалось управління козацькими територіями іноземцям. А щоб і забути про Запорозьку Січ, перейменували місто-фортецю, гордість козацтва на грецьку користь назвавши його Маріуполем. Така подяка козакам за вірну службу.
Маріуполь тих часів був одноповерховим. Із 3084 будинків тільки 34 були двоповерховими і тільки 3 – трьоповерховими. Головним матеріалом, із якого будували житло, був необпечена цегла – саман. Всі одноповерхові будівлі були саманними.
Місто почалось облаштовуватися лише з 1871 року. Були обкладені гранітом площі а дві вулиці. В 1875 році на вулицях Маріуполя з’явилися перші керосинові ліхтарі. Навчальні заклади в місті виникли не одразу. В 1820 році було створено перше двокласне училище. В 1825 році в Маріуполі відкривається духовне училище, в 1869 – Мариїнська школа. Потім протягом наступних тринадцяти років створюються початкові школи на Слободці, Карасивці і селищі порту, а також чоловіча та жіноча гімназії.
XIV з’їзд партії затвердив програму індустріалізації, як основу для реконструкції всього народного господарства. Найголовніша роль була надана металургічній промисловості.
Після смерті В.І. Леніна 24 січня 1924 року шляхом голосування робочих заводів “А” (колишній “Нікополь”) і “Б” (колишній “Провіданс”) ці заводи перейменували на честь Ілліча.
17 червня 1929 року правління "Югосталь" запропонувало іллічівцям почати розробку плану будівництва нового заводу "Азовсталь". Вартість будівництва орієнтовно встановлювалася сумою у 755 мільйонів рублів.
2 лютого 1930 року Президіум ВСНГ у своєму рішенні записав: "Визнати необхідним будівництво нового металургійного заводу на річці Кальміус біля м. Маріуполя" І вже в лютому почалося будівництво залізничного мосту і під'їзних шляхів.
На початку березня питання о будівництві "Азовсталю" обговорювалося Центральним Комітетом Компартії України. ЦК КП (б) У поставило конкретні задачі перед парторганізацією міста і закликав всі парторганізації республіки надавати максимальну допомогу новобудівництву, дати "зелену вулицю" її замовленням. Виконуючи це рішення, Маріупольський окружком партії запровадив мобілізацію комуністів на будівництво.
У роки першої п’ятирічки зростали не тільки підприємства міста, ріс він і сам, розширювалося його господарство. До кінця 1933 року житлова площа в порівнянні з кінцем 1927 року зросла з 391,2 тисячі до 615,8 тисячі квадратних метрів. Нові будинки і цілі квартали виросли як на правому, так і на лівому берегах Кальміусу.
В 1932 році було розпочато спорудження трамвайної лінії: місто - завод імені Ілліча. На його будівництві маріупольці не раз проводили "суботнікі" і "недільники". Завдяки цьому за рік з невеликим було викладено 9 кілометрів подвійного шляху, побудовано тягову підстанцію, міст через Кальчик. В тому ж 1933 році розпочато викладку ліній: місто - селище "Азовсталі" і місто - гавань Шмідта - залізничний вокзал.
Гострою проблемою, яку викликав ріст міста, стало забезпечення місцевого населення питною водою. Джерела, які існували тоді, не могли задовольнити навіть мінімальних потреб. В 1933 році на річці Кальміус побудовано водосховище, яке забезпечувало промислові підприємства, а на 1934 р. було заплановано спорудження Кльчикського водосховища та водопроводу від нього до міста. Почалося спорудження міської мережі каналізації, баннопрачечного комбінату. Почала працювати міська телефонна станція.
В роки першої п’ятирічки в Маріуполі завершилася ліквідація недолугості. Виконуючи постанову ЦК ВКП (б) від 25 червня 1930 року “О всеобщем обязательном обучении”, партійні і радянські органи міста досягли того, що в 1930-31 навчальному році всі діти шкільного віку навчалися. Школи фабрично-заводського учнівства, індустріальний, металургійний, педагогічний, зоотехнічний, кооперативний технікуми, музикальне училище, фельдшерсько-акушерська школа готували спеціалістів середнього класу.
Саме в Маріуполі, а не в Києві, не у Львові, який хизується своїми культурними традиціями, і навіть не в красуні Одесі перебуває найстаріший на Україні драматичний театр. За віком він буквально кілька років молодшою першого публічного театру Російської імперії. Трупа завжди грала і продовжує грати російською. Місто надзвичайно театральне, тут чекають і дуже тепло приймають столичних (практично кожні два тижні афіші повідомляють про приїзд черговий московської «зірки») і не столичних гастролерів. До речі, мало кому це відомо, але саме в Маріуполі скінчив свій земний шлях великий дресирувальник Дуров. Але свій театр — це особлива стаття. (1)