Зміст
Вступ. 3
1 Природно господарчі умови. 4
1.1 Місце розташування об'єктів експлуатації 4
1.2 Кліматичні умови. 4
1.3 Ґрунтові умови. 6
1.4 Геологічні та гідрогеологічні умови. 6
2. Характеристика об’єктів експлуатації на зрошувальній ділянці 8
2.1 Характеристика зрошувальної мережі 8
2.2 Характеристика техніки поливу. 8
3. Служба експлуатації на ГМС.. 10
3.1 Завдання, об’єкти та структура міжгосподарської служби. 10
3.2 Завдання, об’єкти та структура господарчої служби. 11
3.3 Допоміжні служби. 12
4. Господарче водокористування. 14
4.1 Основні визначення, положення та принципи планового водокористування 14
4.2 Вихідні данні для розрахунків господарчого плану поливу. 15
4.3 Послідовність розрахунків плану поливу. 16
4.4 Неукомплектований, укомплектований графіки поливів та роботи дощувальних машин і насосної станції 17
4.5 Основні показники виконання плану поливу. 18
4.6 Впровадження плану поливу. 19
5. Системне водокористування. 21
5.1 Основні положення планового водокористування для системи. 21
5.2 План подачі води у точки водовиділу. 22
5.3 Диспетчерський графік. 23
5.4 Основні показники виконання системного плану. 23
5.5 Впровадження системного плану поливу. 25
Використана література. 30
“Експлуатація гідромеліоративних систем” - комплекс організаційно-господарських, інженерно-технічних та фінансово-економічних заходів направлених на подальше здійснення та покращення стану гідромеліоративних систем, створення умов для автоматизації водорозподілення, покращення меліоративного стану ґрунтів.
Експлуатацію гідромеліоративних систем проводять у чотирьох напрямках:
Планове водокористування на ГМС із ціллю створення сприятливих умов для отримання високих та стійких урожаїв;
Забезпечення надійної та довгочасної роботи ГМС по засобам технічного обслуговування та ремонту;
Дообладнання та реконструкція ГМС на базі сучасної техніки та технології зрошення;
Контроль за дотриманням правил водокористування та збереження ГМС.
У даній роботі розглянуті: природно-господарчі умови об’єкту експлуатації; господарча та між господарча служби експлуатації; розроблено план поливу, заходи по його впровадженню, розраховані основні показники виконання плану; розроблено план подачі води у точки водовиділу та диспетчерський графік, та заходи по впровадженню системного плану поливу.
1.1 Місце розташування об'єктів експлуатації
Зрошувана система розташована в нижній частині Херсонської області (Голопристанський район). Центральною садибою є село Нововладимирівка, відстань від нього до обласного центра 49,2 км., до районного центра 35,4 км., відстань до найближчої залізничної станції 55,2 км.
Голопристанський район займає північний агрокліматичний район Херсонської області.
Голопристанський район, як і вся Херсонська область, займає найбільш несприятливу в агрономічному відношенні частину території України - сухий степ. Кожні чотири роки з десяти навесні і на початку літа відзначаються інтенсивні суховії. Кожні п'ять років з одинадцяти бувають посушливими. Весняні заморозки припиняються в третій декаді квітня, а перші настають у другій декаді вересня.[3]
Клімат Голопристанського району континентальний, жаркий, посушливий. Річне надходження радіації становить 115 – 116 ккал/см2, з яких 94 – 95 ккал надходить протягом вегетаційного періоду. Середньорічна температура повітря + 9,0 – 10,5ºC, середньорічна температура в липні +22,8 – 23,8ºC, січня – від – 2,2 до – 4,3ºC. Сума ефективних температур коливається в межах 3200 – 3300ºC. Найбільш дощовий місяць липень (35 – 60 мм), найбільш сухий – березень (20 – 29 мм).[1]
За цей період тут випадає 215 – 220мм опадів при річній нормі 380 – 430мм. Безморозний період продовжується 175 – 180 днів, а вегетаційний 215 – 225 днів; гідротермічний коефіцієнт Селянинова дорівнює 0,7. Основна кількість опадів (60 – 70%) приходиться на теплий період року переважно у виді злив, що, як правило, супроводжуються грозою, шквалистим вітром, а іноді і градом. Характерні тривалі бездощові періоди тривалістю 50 – 60 днів і більш. Сніжний покрив невисокий і хитливий.
Висока температура і низька вологість повітря обумовлюють інтенсивний випар з поверхні ґрунту і транспірацію. Випар з добре обробленої пари (квітень - вересень) становить 200 – 220 мм, тобто воно дорівнює або навіть трохи перевищує кількість опадів, що випали за цей період. Випаровуваність – максимально можливий випар при безупинному доступі води до поверхні, що випаровується – за теплий період року (квітень - жовтень) становить 900 – 1000 мм, що в 3 – 3,5 рази перевищує річну суму опадів. Сумарний випар зі зрошуваного полю в перші дні після поливу наближається до випаровуваності, а в періоди максимального споживання рослинами води стає рівним їй.
За рік звичайно буває 15 – 20 днів із сильним вітром, швидкість якого 14м/с. Вони виникають найчастіше під час посушливої погоди, коли ґрунт не покритий рослинністю (квітень - березень).[2]
По середнім багаторічним даним метеостанції Бестери данні по основним кліматичним показникам зводимо в таблицю 1.1.
Таблиця 1.1 – Основні кліматичні показники для умов середньо сухого року за даними метеостанції Бехтери
| Показник | Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень | Червень | |||||||||||||
| І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | ||
| Опади, мм | 7 | 6 | 6 | 5 | 5 | 5 | 5 | 6 | 7 | 8 | 8 | 9 | 10 | 10 | 12 | 13 | 14 | 14 | |
| Температура повітря, град | -,24 | -2,9 | -3,3 | -3,2 | -2,5 | -1,1 | 0,6 | 2,5 | 4,5 | 6,6 | 8,7 | 10,7 | 13,0 | 15,1 | 17,0 | 18,6 | 19,6 | 21,0 | |
| Дефіцит вологи, мб | 0,6 | 0,6 | 0,6 | 0,8 | 0,8 | 0,9 | 1,1 | 1,6 | 2,2 | 3,0 | 3,8 | 4,7 | 5,7 | 6,6 | 7,6 | 8,5 | 9,4 | 10,4 | |
| Показник | Липень | Серпень | Вересень | Жовтень | Листопад | Грудень | |||||||||||||
| І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | ||
| Опади, мм | 13 | 12 | 12 | 12 | 11 | 11 | 8 | 8 | 9 | 11 | 12 | 11 | 8 | 7 | 8 | 8 | 7 | 7 | |
| Температура повітря, град | 22,2 | 23,0 | 23,3 | 23,2 | 22,2 | 21,0 | 18,8 | 16,6 | 14,5 | 12,8 | 11,0 | 9,4 | 6,4 | 4,4 | 2,2 | 0,8 | -0,3 | -1,4 | |
| Дефіцит вологи, мб | 11,3 | 12,2 | 12,9 | 13,0 | 12,6 | 12,1 | 9,4 | 6,8 | 5,0 | 4,0 | 3,3 | 2,5 | 1,7 | 1,2 | 0,9 | 0,9 | 0,8 | 0,6 | |
Ґрунти Голопристанського району характеризуються природною солонцюватістю. На території даного району виділені наступні ґрунти:
чорноземи південні осадові піщані і супіщані – 11,2 %;
темно-каштанові осадочно-солонцюваті суглинні – 71,1 %;
каштанові осадочно-солонцюваті суглинні – 2,5 %;
лучно-каштанові осадочно-солонцюваті суглинні – 6,2 %;
солонці – 9,0 %.
Таким чином, усі ґрунти Голопристанського району є солонцюватими і мають потребу в проведенні через кожні 4 – 5 років хімічної меліорації.
Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски.
Щільність гумусових горизонтів 50...65 см.
Вміст гумусу в орному 1,8...2 %, в підорному – 1,2...2,0 %.
1.4 Геологічні та гідрогеологічні умови
Геологічний розріз представлений вапняками сармата, метиса і понта. Четвертинні відкладення представлені древнєалювіальними пісками і суглинками.
У вапняках сармата – метис – понта – укладений основний неогеновий водоносний комплекс. На крайній півночі до вапняків присвячені ґрунтові води. Південніше спостерігається загальний обрій в алювіальних утвореннях і їхніх вапняках, що підстилають. В міру занурення останніх під товщу пліоценових відкладень води у вапняках здобувають напірні властивості. Пліоценові піски також обводнені. В алювіальних четвертинних пісках і суглинках майже повсюдно формуються ґрунтові води, водоупором для яких служать прошарки алювіальних чи глин різних щільностей суглинків. Цей водоупір місцями не має суцільного розвитку; тому води аллювия і пліоценових відкладень утворюють як би єдиний водоносний комплекс.
У природних умовах ґрунтові води залягають на різних глибинах від поверхні в залежності від висоти терас. Майже на всій площі тераси-дельти ґрунтові води були прісними з мінералізацією переважно до 1 чи 1 - 3 г/л, по складу гідрокарбонатні чи сульфатно-гидрокарбонатні лужноземляні.
2. Характеристика об’єктів експлуатації на зрошувальній ділянці
2.1 Характеристика зрошувальної мережі
На зрошувальній ділянці розташована закрита мережа для дощувальній машині «Дніпро».
На зрошувальну ділянку вода поступає з магістрального каналу за допомогою водозабірної споруди яка представлена насосною станцією. На ділянці розташована закрита тупикова мережа з усіма гідротехнічними спорудами:
насосна станція;
магістральний канал;
господарський трубопровід;
дільничній трубопровід;
розподільчі колодязі на трубопроводі;
гідранти для підключення дощувальної машини;
скидні колодязі на трубопроводі.
На зрошувальній ділянці розміщена 8 пільна сівозміна кормового напрямку. Площа складає 59,2 га. Рельєф ділянки спокійний.
Вода на ділянку поступає з магістрального каналу.
2.2 Характеристика техніки поливу
На зрошувальній ділянці працюють дощувальні машини “Дніпро”.