Відповідальність за ч.З ст.206 КК України настає при наявності у вчиненому ознак простого або злісного хуліганства, однак здійсненого з застосуванням або спробою застосування вогнепальної чи холодної зброї, ножів або інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень.
Під застосуванням зброї, ножа або іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, треба розуміти таке умисне використання їх вражаючих властивостей, при якому потерпілому заподіюються ушкодження або виникає реальна небезпека їх заподіяння. Небезпека для здоров'я або життя потерпілого таїться не в словах самих по собі, а в діях по використанню вказаних у ч.З ст.206 КК України знарядь для нанесення тілесних ушкоджень.
Особливо злісним хуліганством має визнаватися таке використання ножів, колючої, ріжучої холодної зброї, коли нею торкаються до тіла людини, маніпулюють в безпосередній близькості від обличчя потерпілого, розмахують для прокладання дороги серед оточуючих тощо, і в цих випадках виникає ситуація реальної небезпеки заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. В той же час однієї погрози застосування зброї, ножа або іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, навіть підкріпленої їх демонстрацією, недостатньо для її кваліфікації за ч.З ст.206 КК України.
Спробою застосування зброї, ножа або іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, будуть ті випадки, коли винний намагався, але не зміг використати вражаючі властивості цих знарядь для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому при вчиненні особливо злісного хуліганства в силу причин, які не залежали від його волі (скажімо, із занесеної дляудару руки ніж був вибитий потерпілим чи іншою особою, постріл не відбувся внаслідок осічки).
При вчиненні групового хуліганства за ч.З ст.206 КК України можуть бути кваліфіковані дії тих його учасників, які особисто застосували або намагались застосувати зброю, ніж або інший спеціально пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих, які хоча самі й не застосовували та не намагались застосовувати, але дали згоду чи в інший спосіб сприяли застосуванню (спробі застосування) згаданих знарядь іншими виконавцями особливо злісного хуліганства. Якщо під час вчинення хуліганських дій одним із учасників злочину були застосовані знаряддя вчинення особливо злісного хуліганства без відома інших учасників злочину, то відповідальність за ч.З ст.206 КК України може нести лише особа, яка застосувала або намагалась застосувати згадані знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень.
6.Сліди злочину(в широкому змісті) та інші джерела доказів про обставини злочину і злочинця в криміналістичній характеристиці охоплюють:
а) зміни в речовій обстановці місця події злочину;
б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, інструментів та ін.);
в) предмети - речові докази, в тому числі документи, речовини, мікрочастини;
г) документи - письмові докази різного виду та призначення;
д) особи, які можуть бути допитаними в якості свідків.
Хуліганство посягає на суспільний порядок, виражає явну неповагу до суспільства (ст. 206 КК України). Предмет и^іюсереднього посягання при хуліганстві: нормальна діяльність державних, суспільних організацій, установ та осю, зайнятих охороною суспільного порядку; житлові, майнові права громадян, їх свобода, здоров'я честь, гідність, недоторканість та інші гарантовані Конституцією України права і свободи громадян, а також державне або суспільне майно, пам'ятники архітектури, мистецтва і т.п.
РОЗДІЛ 2
Методика розслідування хуліганства .
2.1. Поняття методики розслідування хуліганства, її мета та структура.
Методика розслідування злочинів - це самостійний розділ науки криміналістики. Його складають основані на вимогах кримінального і кримінально-процесуального законодавства наукові положення, рекомендації і методи розслідування окремих видів злочинів.
Виділити сліди, типові для визначених видів злочинів, розкрити їх особливості, дати рекомендації по практичному використанню - ці задачі вирішує методика розслідування, яка встановлює, які сліди та інші речові докази, елементи речової обстановки (які потребують для виявлення, закріплення та дослідження застосування даних криміналістичної техніки) характерні для тих чи інших злочинів, яка відбирає відповідні прийоми і розробляє практичні рекомендації по їх застосуванню в процесі розслідування визначеного виду злочинів.
Методика розслідування тісно пов'язана і зі слідчою тактикою, яка вивчає систему прийомів планування і організації розслідування, підготовки і провадження окремих слідчих дій. Подібно криміналістичній техніці тактика розглядає загальні прийоми планування, підготовки і проведення огляду, обшуку, допиту та інших слідчих дій, а також тактичних операцій, не вдаючись в особливості, притаманні провадженню цих дій при розслідуванні окремих видів злочинів.
Методика, відштовхуючись від загальних положень тактики про планування розслідування, розглядає слідчі дії в взаємозв'язку, показує їх типові системи, а також формулює тактичні рекомендації, характерні для розслідування крадіжок, вбивств, хуліганств, інших злочинів.
Основна мета методики розслідування (як і всієї криміналістики) - сприяння найбільш успішному здійсненню задач кримінального судочинства (ст.2 КПК України). Тому розробка методики, оцінка її рекомендацій визначаються тим, наскільки вони допомагають швидкому та повному розкриттю злочинів і їх попередженню.
Методика розслідування структурно поділяється на приватні методики (методики розслідування окремих видів (груп) злочинів.
Кожна приватна методика відображає криміналістичні особливості розслідування злочинів визначеного виду і одночасно їх подібність в загальній структурі з іншими приватними методиками розслідування. Аналіз загальних рис дозволяє виділити найбільш важливі елементи, типові для всіх різновидів методик, і розглянути основні положення які відносяться до них і які є визначальними для побудови кожної приватної методики розслідування та ефективного використання її в слідчій практиці.
Структура приватної методики розслідування окремих видів злочинів включає:
а)криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
б)обставини, які необхідно встановити;
в)особливості порушення кримінальної справи;
г)першочергові слідчі дії та опера-тивно-розшукові заходи;
д)типові слідчі ситуації, побудова версій та планування розслідування; е)тактику провадження окремих слідчих дій;
ж)профілактичні дії слідчого при розслідуванні конкретного злочину.
2.2. Першочерговий етап розслідування та слідчі дії на цьому етапі.
2.2.1. Особливості порушення кримінальної справи. Справи про злочини, передбачені ст.206 КК України, при наявності підстав можуть порушуватися по будь-якому вказаному в ст.94 КПК України приводу. При цьому органи дізнання і слідчі повинні враховувати дві особливості: наявність достатніх даних, які вказують на ознаки кримінально-караного хуліганства, оскільки хуліганські вчинки, в залежності від характеру, ступеня порушення і повторності, можуть тягти за собою як кримінальну, так і адміністративну відповідальність; спрощений порядок провадження в справах про злочини, передбачені ч.І ст.206 КК України, які за загальним правилом порушуються судом по матеріалах органів міліції або інших органів дізнання (ст.430 КПК України).
Приводами до порушення кримінальної справи, як показує практика, найчастіше є заяви потерпілих, повідомлення установ, організацій, службових осіб, представників громадськості або очевидців хуліганства. Нерідко справи про хуліганські вчинки порушуються на підставі протоколу затримання правопорушників в момент вчинення злочину або ж внаслідок безпосереднього виявлення прокурорсько-слідчими працівниками ознак кримінально-караного хуліганства. Як уже відзначалося, повідомлення про хуліганські дії поступають або в момент їхнього вчинення, або відразу після закінчення і потребують негайного реагування з боку робітників міліції для припинення хуліганства і затримки злочинців.
Якщо повідомлення про хуліганство надійшло з запізненням, як правило проводять попередню перевірку. У заявника і свідків-очевидців відбирають пояснення, відбирають різнідокументи (медичні довідки, характеристики), іноді проводять огляд місця злочину.
На початку розслідування висувають і перевіряють загальнітипічні версії:
- підозрюваний вчинив кримінально наказуємі хуліганські дії,
- у діях підозрюваного міститьсясклад не хуліганства, а іншого злочину,
- подозреваемий учинив дрібне хуліганство.
За даними дослідження, справи про злочини, що кваліфікуються за частинами 2 і 3 ст.206 КК України, порушувалися: органами дізнання - 59,7%, слідчими установ внутрішніх справ - 31,4%, слідчими органів прокуратури - 5,2%, прокурорами - 3,2%, судами - 0,5% справ.
Більшість з них (68,6%) порушені за заявами потерпілих і повідомленнями очевидців хуліганства, 15,7% - за ініціативою працівників міліції, слідчих, прокурорів і суддів, 12,5% - за повідомленнями установ, організацій і службових осіб. 3,2% справ порушено за матеріалами народних дружинників, які вживали енергійних заходів до негайного припинення хуліганських дій, складали протоколи і доставляли правопорушників в органи міліції.*
Ефективність кримінально-правової боротьби з хуліганством значною мірою залежить від своєчасного реагування на ці небезпечні злочини.
2.2.2. Початковий етап розслідування. Початковий етап розслідування хуліганства починається з аналізу та оцінки первинних матеріалів. Це дозволяє визначити слідчу ситуацію, а потім спланувати тактичні операції для її вирішення.