Правила догляду та утримання кролів. Загальні ветеринарно-санітарні та профілактичні заходи (стр. 2 из 3)

При окремих заразних хворобах проводити спеціальні заходи: імунізацію здорових і лікування хворих кролів. У всіх неблагополучних господарствах (при заразному захворюванні кролів) обов'язково проводити загальні протиепізоотичні заходи: негайний поголовний огляд кролів, карантинування або виділення в окрему групу підозрюваних на зараження, ізоляція або карантинування і лікування підозрілих на захворювання; забій або ізоляція і лікування хворих, дезинфекція кліток й інвентаря, знищення підстилки і гною від усіх хворих, підозрюваних на захворювання і зараження кролів, заборона ввезення і вивезення, переміщення їх всередині ферми, вивезення інвентаря; установлення діагнозу, проведення бактеріологічного дослідження; накладення карантину або обмежувальних заходів, з'ясування джерела і шляхів занесення інфекції, ліквідація її вогнища і недопущення дальшого поширення; повторні (через 5—10 днів) поголовні огляди кролів. Після ліквідації хвороби карантин і обмежувальні заходи знімають.

Перед дезинфекцією проводять старанне механічне очищення території ферми, «літок, вигулів, приміщень, інвентаря та ін. Клітки дезинфікують щодня, приміщення — через кожні 5 днів до ліквідації захворювання. Залізні клітки можна дезинфікувати вогнем паяльної лампи.

Для дезинфекції кролятників, кліток методом зрошування застосовують 2-процентний гарячий розчин їдкого натрію, 20-процент-ну суспензію свіжогашеного вапна, освітлений розчин хлорного вапна, що містить 3% активного хлору.

Після дезинфекції кролятники слід побілити свіжогашеним вапном. Напувалки, відра, годівниці та інший інвентар дезинфікують зануренням на ЗО хв у кип'ячу воду. Гній, зібраний з ізоляторів, спалюють або закопують на глибину 1—2 м.

Ветеринарний інструментарій знезаражують кип'ятінням протягом 10—15 хв в 1 -процентному розчині соди або 5-іпроцентному розчині бури: термометри дезинфікують зануренням у дезинфекційний розчин; руки необхідно обмити 2—3-процєнтним розчином лізолу, спиртом або 1 -процентним розчином хлораміну; взуття знезаражують у дезбар'єрах, наповнених дезинфекційними розчинами, халати і рушники кип'ятять протягом 10—15 хв або прасують гарячою праскою.

У продезинфікованому приміщенні кролів можна розміщувати через 5—7 днів. Клітки після дезинфекції провітрюють до зникнення запаху дезинфікуючого засобу. Шкурки від заразнохворих кролів дезинфікують, замочуючи у 2-процентному розчині кристалічної карболової кислоти, хлораміном або лізолом. Пух від таких кролів знезаражують кип'ятінням (у мішечках) протягом 20—30 хвилин. При проведенні дезинфекції необхідно додержувати правил особистої безпеки.

Успіх роботи колективу кролівничої ферми залежить не лише від його сумлінної праці, а й від знання кожним його членам основ ветеринарії, від того, наскільки працівники усвідомлюють необхідність та значення проведення ветеринарно-санітарних профілактичних та протиепізоотичних заходів. Без цього у господарстві не може бути створена висока ветеринарно-санітарна культура.

СТАФІЛОКОКОВІ (ПІЄМІЧНІ) ЗАХВОРЮВАННЯ

Стафілококові захворювання дуже небезпечні для кролів будь-якого віку. Вони характеризуються утворенням на різних частинах тіла гнійних вогнищ.

Етіологія. Збудником цих захворювань є Staphylococcuspyogenesaureus і S. albus. Стафілококи мають кулясту форму і характеризуються хаотичним скупченням коків, які нагадують виноградне гроно. Діаметр золотистого стафілокока — 0,5—0,8 μ, білого— 0,8—-1 μ. Стафілококи добре переносять висихання, зберігаючи при цьому вірулентність навіть у сухому пилу приміщень, де утримуються хворі тварини.

При температурі 60° стафілококи гинуть за 5—10 хв, 1-процентний розчин формаліну убиває їх за 24 год, 3-процентний — за 1 год, 1-процентний розчин карболової кислоти — за 10—15 хв.

Стафілококи чутливі до ряду антибіотиків: пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, ауреоміцину, синтоміцину, левоміцетину та ін.

Патогенез. Стафілококи проникають в організм через ушкоджені шкіру та слизові оболонки або через запалені слизові оболонки. Потрапивши у сприятливі для них умови, починають виділяти токсини. Крім того, з вогнища ураження вони розносяться током крові по організму, спричиняючи численні абсцеси.

Епізоотологія. Стафілококи дуже поширені у природі. їх знаходять у грунті, воді, пилу, на рослинних кормах тощо. Стафілококові захворювання найчастіше спостерігаються серед кролів у літні місяці та в період окролів.

Основним джерелом поширення стафілококів є хворі тварини та ті, що перебували з ними у контакті, а також речі, з якими вони стикалися. Є припущення, що переносять стафілококи з хворих кролів на здорових кровосисні комахи, особливо блохи.

Факторами, що сприяють виникненню та поширенню хвороби, € наявність, у стаді хворих на стафілококоз кролів, антисанітарне утримання тварин, наявність гострих, незагнутих кінців дроту та гвіздків у клітках, незгладжених країв лазу до маточників та інших предметів, об які можуть поранитися кролі.

За клінічними ознаками запалення і локалізації процесу розрізняють такі стафілококові захворювання: септикопіємію підсисних кроленят, блукаючу піємію, мастит, стафілококовий пододерматит.

Септикопіємія (гноячковий висип) часто спостерігається у новонароджених кроленят. Іноді це захворювання набуває масового характеру. Хвороба проявляється утворенням дрібних білих гноячків на шкірному покриві черевця, голови і на інших ділянках тіла. У перші дні гноячки не більші за макове зерно, мало помітні і можуть бути непоміченими. На третій день вони збільшуються до просини. Всередині гноячків міститься гній у вигляді густої сметаноподібної маси.

Кроленята гинуть на 3—5-й день. Бувають випадки, коли гноячки підсихають і кроленята видужують. Згодом, через 10—15 днів, у перехворілих кроленят на цих же місцях виникають гнояки, які досягають великих розмірів і прориваються. Такі кроленята відстають у рості і здебільшого гинуть від сепсису.

Дуже часто кролиці, які народили хворих кроленят, хворіють на блукаючу піємію і запалення піхви. Трапляється, що такі самки дають підряд два-три приплоди хворих кроленят.

Блукаюча піємія. Хвороба спостерігається як у молодняка, так і в дорослих тварин, особливо при груповому утриманні. При цьому захворюванні на різних частинах тіла (на голові, в ділянці очей, на шиї, на спині й інших місцях), найчастіше під шкірою, з'являються різної величини абсцеси, іноді завбільшки з куряче яйце (рис. 9). З часом вони прориваються і з них виділяється гній. Розміщуючись поблизу скелета, такі гнояки руйнують кісткову тканину. Нерідко абсцеси виникають і у внутрішніх органах: матці, легенях, печінці і навіть у мозку.

При розкритті абсцесу витікає зеленувато-білий, з неприємним

запахом гній, що забруднює різні ділянки тіла кроля. При наявності ушкоджень на цих місцях утворюються нові вогнища, тому не,випадково ця хвороба названа блукаючою піємією.

Мастит. Це найпоширеніше стафілококове захворювання молочної залози у самок, які годують кроленят. Захворювання з'являється на 10—25-й день лактації, особливо у самок після першого окролу.

При нестачі молока у кролиці кроленята травмують соски і навколишню тканину. Це створює умови для проникнення стафілококів в організм. З'являються первинні вогнища зараження в різних ділянках молочних залоз. Крапкові, а потім завбільшки з горошину, вони розплавляють сполучнотканинні перегородки між часточками і молочними альвеолами, зливаються між собою і утворюють різної величини гнійні фокуси.

Найнебезпечнішим є мастит у тому разі, коли починається запалення обох тяжів молочної залози. Утворюваний запальний інфільтрат з'являється на шкірі у вигляді горбкуватих флуктуючих опуклостей, які через деякий час мимовільно прориваються, виділяючи густий білий або зеленувато-білий гній. Якщо абсцес проривається всередину тканин і стафілококи потрапляють у кров, кролиця незабаром гине від сепсису. Хвороба може тривати 45—60 днів.

При клінічному дослідженні привертає увагу небажання тварин їсти корм, пригнічений стан, підвищення температури тіла. Самка ухиляється від годівлі кроленят. З правого і лівого боків від білої лінії виявляють один або кілька твердих довгастої форми абсцесів завбільшки від жолудя до курячого яйця. Пакети молочної залози збільшуються в об'ємі, навколишні тканини набряклі, болісні, почервонілі. Отвори соскових каналів закриваються, виділення молока припиняється, при натисканні на сосок виділяється секрет, що складається з незначної кількості гною з домішкою крові.

При розтині відмічають незадовільну вгодованість. Молочна залоза збільшена в об'ємі, окремі її ділянки напружені, темно-червоного кольору. Підшкірна клітковина молочної залози потовщена, набрякла, на розрізі залоза соковита, горбкувата, з різними відтінками забарвлення від сіро-жовтого до блідо-червоного; спостерігаються численні некрози.