Рецептура напою:
Відвару коренів кульбаби лікарської – 3 л
Меду ранньовесняного – 2 кг
Спирту 96° - до 10 л.
Технологія приготування напою:
200 г свіжих коренів кульбаби лікарської ретельно миють холодною водою, подрібнюють, заливають 3 л води, кип’ятять 10 хв. на малому вогні, настоюють 4 год., фільтрують, доводять до об’єму 3 л.
Застосування. Напій рекомендується при гіпо- та авітамінозах, антацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, атеросклерозі, хронічних закрепах, при вуграх, фурункулах, різноманітних медикаментозних та алергічних дерматитах, обмінних поліартритах, остеохондрозах, спонділозах, радикулоневритах, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Застосовують для лікування діабету (тоді в напій додають мед).
Вживають по 1–3 столові ложки 3–4 рази на добу за 30хв. до їди. З метою поліпшення вигляду шкіру обличчя та шиї протирають напоєм 3–4 рази на тиждень перед сном упродовж 10–15 днів.
Любистків напій.
Рецептура напою:
Настою любистку лікарського – 3 л
Меду ранньовесняного – 2 кг
Спирту 96° - до 10 л.
Технологія приготування напою:
100 г свіжих квіток та листків любистку лікарського заливають 3 л окропу, настоюють 4 год., фільтрують, доводять до загального об’єму 3 л.
Застосування. Напій застосовують при розладах кровообігу, набряках серцевого походження, асцитах, епілепсії, шизофренії, для попередження стресових станів, при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, атонії кишко вика. Як косметичний засіб проти веснянок, пігментних плям, гноячкових захворюваннях шкіри, для зміцнення волосся. Вживають по столовій ложці 2–3 рази на добу за 30 хв. до їди. Вживання напою протипоказане вагітним жінкам, а також хворим на гострий гломерулонефрит та пієлонефрит[6].
Компот із яблук і аїру.
Рецептура напою:
Сушених – 8 г або свіжих коренів аїру – 30 г
Свіжих яблук – 60 г
Цукру – 25 г
Технологія приготування:
Яблука миють, видаляють серцевину, нарізають дольками. Щоб плоди не темніли на повітрі, х до варки поміщають у холодну воду, злегка підкислену лимонною кислотою. Сироп готують наступним чином: в гарячій воді розтоплюють цукор, додають лимонну кислоту, доводять до кипіння, проварюють 10–15 хв. і проціджують. В гарячий сироп кидають підготовлені яблука і варять при слабкому кипінні не більше 5 хв., додають промиті нарізані дольками корені аїру, настоюють 5–10 хв. і доводять до кипіння, охолоджують.
Чай з первоцвіту і звіробою.
Рецептура напою:
Сушених листків первоцвіту – 5 г
Сушених листків звіробою – 5 г
Води – 200 мл
Технологія приготування:
Сушені листки первоцвіту і звіробою перемішують і використовують як зварку. Заварюють в фарфоровому чайнику.
Чай шиповнико-медовий.
Рецептура напою:
Ягід шиповника – 20 г
Меду – 15 г
Лимонного соку – 5 г
Води – 200 мл
Технологія приготування:
Сушені плоди шиповника подрібнюють, додають кип’ячу воду, варять 10 хв. при закритій кришці,настоюють 10 хв. В проціджений відвар додають мед, лимонний сік.
Кефір з кропом і ромашкою.
Рецептура напою:
Води – 200 мл
Кефіру – 160 г
Зелені кропу – 7 г
Сушених квітів ромашки – 3 г
Технологія приготування:
Сушені квіти ромашки заливають гарячою водою, настоюють 30 хв. Відвар проціджують, додають пастеризований кефір, нарізане зелень кропу, збивають 3 хв.
Коктейль із кефіру з шиповником.
Рецептура напою:
Сушених плодів шиповника – 20 г
Води – 100 мл
Кефіру – 100 г
Цукру – 10 г
Технологія приготування:
Промиті холодною водою плоди шиповника заливають кип’ятком, варять в закритому посуді при слабкому кипінні 5–10 хв. і настоюють 2 год.,проціджують. В отриманий відвар додають пастеризований кефір, цукор, збивають 1 хв., розливають в бокали і подають до столу.
Квас рябиновий.
Рецептура напою:
Соку рябинового – 80 г
Цукру – 12 г
Дріжджів – 2 г
Води – 120 мл
Технологія приготування:
В кип’ячу воду кладуть цукор, доводять до кипіння, вливають рябиновий сік, охолоджують до кімнатної температури. Потім вводять розведені теплою кип’яченою водою і ставлять для бродіння.
Квас з чебрецем.
Рецептура напою:
Готового квасу – 200 мл
Сушеного чебрецю – 4 г
Цукру – 10 г
Технологія приготування:
В невеликій кількості готового квасу кип’ятять протягом 2 хв. сушені листя чебрецю і вливають в квас, що залишився, додають цукор, настоюють 10–12 год., проціджують і охолоджують[23].
1.2.2 Напої і страви для дитячого харчування
Зелений салат з огірочником.
Рецептура страви:
1 головка салату;
1 пляшка кефіру;
2 ложки густої сметани;
1 ложка глюкози;
Кріп, зелена цибуля, огірочник (листя) – порізати.
Технологія приготування:
Додати до кефіру сметану, глюкозу і нарізану зелень. Залишити на 15 хв. Додати вимитий і подрібнений салат (листя розривати пальцями). Перемішати і відразу споживати.
Так само можна приготувати цикорний салат, мласкавець (велеріанелу), головчастий салат, крес-салат (жеруху), пекінську капусту і салат із диких трав – кульбаби, кропиви, деревію тощо, а також квасолі (настурції)[14].
Кисіль із ревеню.
Рецептура страви:
Ревінь – 35 г
Цукор – 15 г
Мука картопляна – 6 г
Вихід – 200 г
Технологія приготування:
Ревінь нарізати на кусочки, відварити у воді до м’якості, протерти через сито, додати цукор, довести до кипіння, влити під час помішування картопляну муку, ще раз довести до кипіння і зняти з вогню.
Кисіль із настою шиповника.
Рецептура напою:
Суха шипшина – 20 г
Цукор – 15 г
Лимонна кислота – 0,2 г
Картопляна мука – 7 г
Вихід – 200 г
Технологія приготування:
Плоди шипшини (сухої) промити холодною водою, залити кип’ятком, кип’ятити під кришкою 10 хв. і поставити настоюватися при кімнатній температурі протягом 6–8 год. Потім процідити через складену вчетверо марлю, довести до кипіння, додати цукор, лимонну кислоту, влити при помішуванні розведену в холодній воді картопляну муку, ще раз довести до кипіння і зняти з вогню[26].
В дитяче харчування входять також лікувальні консерви, які призначені для лікування дітей різного віку, тому вони можуть бути пюреподібними, протертими або гомогенізованими, у вигляді кусочків. Використовують їх для харчування дітей, хворих на пієлонефрит, анемію, захворювання обмінного характеру (паратрофія, ожиріння).
При виробництві консерви, призначених для харчування дітей, хворих на пієлонефрит, можуть бути використані чотири збори трав:
1 – листя брусніки, звіробій, можжевельник;
2 – плоди шиповника, почки берези, толокнянка;
3 – спориш, кропива, багульник;
4 – петрушка (корінь), почки берези, кропива.
При виробництві консерви, призначених для харчування дітей з порушеним обміном речовин, можуть бути використані настої одного з чотирьох лікарських зборів трав:
1 – листя м’яти, корінь кульбаби, кукурудзяні рильця;
2 – листя м’яти, корінь кульбаби, плоди шиповника, кора крушини;
3 – листя м’яти, корінь кульбаби, плоди шиповника;
4 – кукурудзяні рильця, кора крушини, плоди можжевельника.
Приготування настойок із трав проводять відповідно до рекомендацій органів охорони здоров’я.
Трави, корінь петрушки і почки берези заливають водою температурою 96…100°С і кип’ятять ао настоюють. Співвідношення маси трави і об’єму води 13,5:100.
Плоди шиповника роздавлюють, заливають водою температурою 98°С, кип’ятять 15 хв. і настоюють 24 год.
Отримані настойки фільтрують на фільтрі через сито. Фільтрати доводять до потрібного об’єму у відповідності 1:1:1 і передають на виготовлення соусу або заливки. Настої трав додають в соус або заливку[11].
1.3 Огляд наукових досліджень по ефективності використання лікарських рослин
Використання лікарських рослин: як галузь народної медицини стоїть на межі двох наук – медицини та етнографії і привертає увагу як медиків, так і етнографів. Ця ділянка народної культури вимагає комплексного дослідження, тісної співпраці етнографів, медиків, біологів. Бо найраціональнішим засобом лікування в народній медицині є «рослинний» . Назви окремих рослин викликають подив. Це і ведмеже вушко, або інша назва – дивина, любисток-любця, любець, любчик; чебрець – чепчик. Дослідження рослин у медичному руслі дає матеріал для розв’язання важливих проблем, таких як: народні методи лікування, пошуки і способи приготування ліків, їх асортимент та застосування. Адже народна медицина така ж давня, як і людство. Початки лікування травами сягають доісторичних часів і викликані інстинктом самозбереження. Уже первісна людина змушена була надавати собі лікарську допомогу при різного роду травмах та захворюваннях. І, зрозуміло, що засобів для цього шукала в навколишній природі, насамперед у світі рослин, оскільки протягом тисячоліть харчувалася рослинною їжею. Народна медицина, що увібрала в себе досвід багатьох поколінь, зберегла свою етнічну специфіку, багатство археологічних елементів, регіональні особливості.
Сьогодні основними напрямами досліджень у галузі медичної ботаніки вважають такі:
- вивчення природних запасів лікарських рослин, розробка раціональних методів їх експлуатації;
- інтродукція, селекція та комплексне використання лікарських рослин, спрямовані і на зміцнення їх сировинної бази;
- охорона рідкісних і зникаючих видів лікарських рослин, створення резерватів, заказників, заповідників та генобанків з застосуванням методів біотехнології;
- дослідження в галузі саногенезу, ароматерапії, фітоергономіки і використання засобів рослинного походження для підвищення стійкості людського організму до стресових впливів, аліментарних та інфекційних захворювань;
- створення клітинних біотехнологій одержання біокасцінних лікарських рослин; розробка технологій виготовлення і реалізації фітопрепаратів[17].
Звичайні харчові продукти стають функціональними в результаті часткової заміни інгредієнтів, залишок яких дає негативний фізіологічний ефект, компонентами, корисними для здоров’я людини. До останніх можна віднести інсулін і олігофруктани – вуглеводні складові топінамбура.