У товарному обміні світової зовнішньої торгівлі вимальовується очевидна тенденція росту частки готових виробів, на які приходиться більш 70% світової торгівлі. Частка, що залишилася, поділяється приблизно нарівно між сільськогосподарським експортом і видобувними галузями. Для порівняння можна сказати, що в середині цього сторіччя на долю сировинних товарів приходилося біля двох третин експорту і тільки одна третина — на готові вироби.
4.3 Торгівля послугами та її місце в міжнародних економічних відносинах.
Поряд з товарами великий сектор світової торгівлі охоплює ринок послуг, що складає майже чверть міжнародного торгового обміну. У нього входять самі різні види діяльності, у тому числі:
• послуги, пов'язані з зовнішньою торгівлею, що включають додаткові витрати по товарах, морському й іншому транспорту і страхування;
• послуги, пов'язані з обміном технологією, у число яких можна включити капітальне будівництво, технічне співробітництво, управлінські послуги;
• подорожі, у які входять надходження і доходи по туризму і ділових поїздках;
• банківські витрати, лізинг, платежі, пов'язані з доходами на капітал;
• заробітна плата й інші трудові доходи (сюди відносяться заробітна плата, виплачувана іноземним робітником, а також винагороди і соціальні посібники).
Усі ці різноманітні види діяльності поєднує те, що по своїй природі вони беруть участь у міжнародній торгівлі; іншими словами їх можна визначити як платежі по нетоварних комерційних справах, що укладається між громадянами двох і більш незалежних країн і відображаючимся у платіжних балансах.
По оцінках деяких фахівців до кінця 80-х років послуги досягли 70% обсягу світового ВВП, однак лише мала частина їхній була вовлечена у світову торгівлю. Останнім часом їхня частка і роль у міжнародному обміні істотно зросли, насамперед за рахунок нових видів, а число їхніх видів у зовнішній торгівлі перевищує 600. Відповідно до Міжнародної стандартизованої промислової класифікації ООН, послуги відносяться до так званим неторгуємим товарам, тобто до таких, котрі споживаються в тій же країні, де зроблені, і не переміщюються між країнами. Послуги складають шість груп (4—9 категорії офіційної класифікації товарів міжнародної торгівлі):
· комунальні послуги і будівництво;
· оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі, туристичні бази і кемпінги;
· транспортування (поїздки), збереження і зв'язок, фінансове посередництво;
· оборона й обов'язкові соціальні послуги;
· освіта, охорона здоров'я і суспільні роботи;
· інші комунальні, соціальні й особисті.
В особливий вид послуг, що утягуються в міжнародний обмін, усе більше виділяються інформаційні і консалтингові послуги. Міжнародна статистика свідчить про те, що торгівля послугами є одним з найбільше швидкозростаючих секторів світового господарства, що видно з даних
табл. 3 (/стор.78/МЕВ/Авдокушкін Є.Ф./).
| . Світовий експорт послуг (млрд дол.) | |||||
| 1988 | 1990 | 1994 | 1996 | 1998* | |
| Усі види послуг | 653,2 | 853,0 | 1100 | 1260 | 1290 |
| Транспорт | 167,4 | 209,2 | 250,4 | 315 | 324 |
| у тому числі | |||||
| Пасажирський | 36,2 | 49,6 | 56,9 | ||
| Фрахт | 83,6 | 103,3 | 125 | ||
| Інші види транспорту | 47,7 | 56,3 | 68,1 | ||
| Подорожі | 190,1 | 246,9 | 321,1 | 415 | 422 |
| Урядові послуги | 43,4 | 47,0 | 49,5 | — | |
| Інші види послуг | 252,4 | 349,9 | 479,1 | 530 | 544 |
Як показують дані Міжнародного валютного фонду, загальний обсяг послуг складає близько 25% загальної величини світового експорту, причому в 1998 р. ця величина, по приблизних підрахунках, ще збільшиться. Послуги зростають більш високими темпами в порівнянні з зовнішньою торгівлею; для дворазового росту треба було усього лише сім-вісім років у порівнянні з 15 роками, що були необхідні для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів. Особливо швидко росте частка послуг, наданих приватними фірмами; за цей період вона зросла в два з половиною разу.
Причини такого росту дуже різноманітні. Різке зниження транспортних витрат збільшило ступінь мобільності виробників і споживачів послуг; нові форми і засоби супутникового зв'язку і відеотехніки в ряді випадків дозволяють взагалі відмовитися від особистого контакту продавця і покупця. Технологічний прогрес дозволив збільшити попит на ті послуги, що раніш мали товарну форму. Це відноситься до фінансових послуг, послугам банків, страхових фірм.
Абсолютна величина суми послуг, що відображена в статистику Міжнародного валютного фонду, є заниженої в порівнянні з реальною величиною. Заниженими представляються розрахунки витрат туристів, бізнесменів, дипломатів, студентів під час їхнього перебування за рубежем. Дуже важко розрахувати величину заробітної плати, виплачуваної іноземним робітником і перекладною ними у свою країну.
Труднощі підрахунку зв'язані з тим, що, як правило, послуги надаються в комплекті з товарами. Причому вартість послуги найчастіше складає значну частку ціни товару. Часто послуги фігурують у внутріфірмовому обміні. У такому випадку виразити і визначити їхню вартість найчастіше виявляється неможливо, оскільки на ці види послуг узагалі немає ринку. У деяких випадках відділення послуги від товару виявляється неможливим (наприклад, лікування хворого за допомогою лік).
Зі статистичного обліку випадають доходи по банківських і страхових операціях, якщо вони реінвестовані в тій же країні, у якій були отримані.
У зв'язку з цим, на думку ряду вчених, офіційна статистика платіжного балансу, у якій вказується щорічний оборот по статті «послуги», не може дати точного уявлення про масштаби міжнародної торгівлі послугами, розмір яких, на думку ряду експертів, виявляється зниженою на 40—50%.
Географічний розподіл торгівлі послугами, наданими окремими країнами, відрізняється крайною нерівномірністю на користь розвинених держав.
На світовому ринку послуг домінують вісім ведучих країн, на которые приходиться 2/3 світового експорту послуг і більш 50% імпорту. Частка першої п'ятірки складає більш 50% експорту. При цьому на чотири країни: США, Великобританію, ФРН, Францію приходиться 44% усього світового експорту послуг.
Для країн, що розвиваються, характерна наявність негативного сальдо в зовнішній торгівлі послугами; сказане вище, однак, не виключає, що деякі з них є великими експортерами послуг. Так, наприклад, Республіка Корея спеціалізується на інженерно-консультаційних і будівельних послугах, Мексика — на туристичних, Сінгапур є великим фінансовим центром. Багато дрібних острівних держав основну частину експортних доходів одержують за рахунок туризму.
Росія, інші держави СНД і країни Балтії хоча і мають потенційні резерви для розвитку туризму, транспортних послуг (організують морські перевезення), їхньому широкому експорту заважає слабка матеріально-технічна база, як і недоліки господарського механізму. Західноєвропейські країни висока якість своїх послуг доповнюють застосуванням широкого спектра обмежень на використання іноземних послуг, у тому числі і з країн СНД.
Якщо говорити про розподіл вартості послуг по окремих видах, то найбільше значення у світовій торгівлі послугами мають туризм і транспорт. Найбільший у світі торговий флот належить Японії, за нею випливають Великобританія, ФРН і Норвегія. Судноплавство складає 50% експорту послуг цих країн. На ринку вантажних і пасажирських транспортних послуг домінують США, за ними йдуть Великобританія, Франція. Вони ж утримують пальму першості в сфері іноземного туризму. Великий обсяг туристичних послуг роблять Франція, Італія, Канада, Швейцарія, де туризм приносить 40—50% експортного виторгу.
Для Туреччини, Іспанії і ряду середземноморских держав велике значення має експорт робочої сили у виді виїзду некваліфікованих робітників на заробітки.
Будучи вкрай різноманітними як за формою, так і по змісту, послуги, природно, не утворять єдиного ринку, характеризуємого наявністю загальних рис.Проте, можна говорити про найважливіші тенденції, внесших якісно нові моменти в розвиток цього ринку.
Аж до самого останнього часу ринок послуг (за винятком фінансів) являв собою поле діяльності дрібних і середніх фірм. Ситуація кардинально змінилася в зв'язку з появою, а точніше масованим виходом на цей ринок транснаціональних корпорацій, що змогли поставити собі на службу сучасні засоби телекомунікацій, створивши глобальну систему передачі інформації. Це призвело до взривообразного росту сфери міжнародних послуг, що стали складовим елементом внутрівиробничої діяльності фірми. Усе більш розповсюдженим виявляється розрив виробничого ланцюжка, коли вона розчленовується по окремих країнах, у той час як інформаційно-технологічне забезпечення цього процесу зосереджується в країні базування. У цьому випадку внутріфірмова передача інформації, технології, фінансів виступає у формі міждержавного продажу послуг.
Поява ТНК привело до розмивання границь між окремими видами послуг. Банки, наприклад, стали випускати кредитні картки, виконувати функції транспортних агентств.
Діючи в найбільш наукомістких галузях, ТНК розширюють продаж новітніх видів наукомісткої продукції, значну частину вартості якої складають послуги. Так, комп'ютери продаються разом із програмним забезпеченням до них, а виробник побутової електроніки гарантує покупцю фірмове обслуговування своєї техніки, що доступно в будь-якій крапці земної кулі.