Зросли ризики господарської діяльності, яка перебуває під тиском механізмів і тіньової, і легальної економік, що змушує різними способами підвищувати конкурентноспроможність виробництва, шукати нові ринки збуту і придбання товарів. Жодне з підприємств не застраховане від банкрутства, з усіма його економічними і соціальними наслідками для їх працівників і сільських територій, на яких вони розміщені. Тільки протягом 2003 р. у галузі було ліквідовано 1,3 тис. і створено 4,2 тис. підприємств різних організаційних форм (або відповідно, 1,6% і 5,1% їх загальної кількості на початок та на кінець року).
РОЗДІЛ 2УТВОРЕННЯ НОВИХ ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1 Процес створення нових відносин в аграрному секторі
Головними чинниками реорганізації старих форм господарювання та утворення нових можна вважати утворення кризових явищ.
Кризові явища в сільському господарстві України стали досить рельєфно проявлятися ще в умовах планово-централізованої економіки, переважно у формі стагнації. Найбільших втрат Україна зазнала в перші роки реформ, оскільки не було їх теоретичного обгрунтування і визначення цільової функції, виваженості, послідовності дій, комплексності і градації пріоритетів щодо застосування ринкових економічних важелів тощо. В результаті реформи здійснювалися безсистемно, по суті методом проб і помилок впродовж декількох років. Невиправдано поспішно було здійснено реструктуризацію великих державних банків і перетворення їх у комерційні. За відсутності необхідної законодавчої бази, вільних капіталів, досвіду стосунків підприємств і населення з такими банками відбулося, по суті, легітимне присвоєння державної власності в значних розмірах купкою ділків і зародження клану “нових українців-олігархів”.
Це призводить призводить до значного зростання соціальної напруги в суспільстві. Потрібна була негайна соціальна переорієнтація реформ, паростки якої уже стали проявлятися у 2000 р. (погашення заборгованості по пенсіях і заробітній платі, підвищення пенсій і мінімального рівня заробітної плати тощо). На рівні з даними процесами відбувається формування нових та визнання застарілими старих форм господарювання.
Кризові явища показали неефективність, утворених на початковому періоді реформування, колективних сілськогосподарських підприємств, що призводить до утворення нових організаційних структур.
2.2 Новоутворені форми господарювання
На основі реорганізації КСП, в якому проведено паювання землі й майна, тобто визначені земельні частки і майнові паї кожного члена підприємства, в межах чинного законодавства утворилися нові підприємницькі структури таких організаційно-правових форм: акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; командитне товариство; повне товариство; сільськогосподарський виробничий кооператив; приватне підприємство; фермерське господарство.
Акціонерним товариством є підприємство, створене на засадах угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Воно має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
Акціонерне товариство може бути двох видів:
¨ Відкрите, акції якого розповсюджуються вільно без обмежень для придбання;
¨ Закрите, акції якого розповсюджуються тільки між засновниками.
Товариство доцільно створювати при необхідності залучення додаткових
інвестицій для розвитку діяльності, наявності великої кількості потенційних учасників, а також для використання переваг обмеженої відповідальності в умовах численної (за кількістю учасників) структури.
Для товариства характерні обмежена (у межах вартості власних акцій) відповідальність учасників, пропорційний характер голосування на загальних зборах відповідно до кількості акцій, що є власністю конкретного акціонера, колективно-представницький характер управління (загальні збори – спостережна рада – правління) та прийняття кваліфікованою більшістю (3/4голосів) рішень щодо зміни статуту товариства, припинення його діяльності, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв.
Товариство може бути створене, якщо розмір його статутного фонду є не меншим від суми, еквівалентної 1250 розмірам законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.
Колективні підприємства в акціонерні товариства на підставі відповідного рішення їх вищого органу (загальних зборів). Засновниками такого товариства виступають члени цього підприємства. У разі створення відкритого товариства його засновником може бути частина таких осіб, а іншим членам підприємства надається право першочергового придбання акцій (в обмін на паї).
Товариство з обмеженою відповідальністю – підприємство, створене на засадах угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Воно має статутний фонд, розділений на частки у розмірах, визначених установчими документами.
ТзОВ доцільно створювати, як правило, при наявності відносно малочисленої групи власників. Для якої характерна певна єдність інтересів, достатня для прийняття одностайного рішення з провідних питань спільної підприємницької діяльності.
Для товариства характерні двоступенева структура управління (загальні збори – виконавча дирекція (директор)), голосування відповідно до розмірів частки учасника у статутному фонді, заборона суміщення посад голови товариства і керівника виконавчого органу.
ТзОВ є зручною формою організації сільськогосподарського товариства, насамперед для груп людей, які довіряють один одному та готові нести однакову, але не повну відповідальність за діяльність свого підприємства.
Товариство з додатковою відповідальністю – підприємство, створене на засадах угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Воно має статутний фонд, поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Єдиною і суттєвою характеристикою товариства на відміну від ТзОВ є додаткова відповідальність його учасників, тобто останні відповідають за зобов’язаннями товариства своїми внесками до статутного фонду, а при їх нестачі – додатково власним майном в однаковому розмірі для всіх учасників.
Переваги та недоліки товариства з додатковою відповідальністю схожі з ТзОВ. Проте переваги даної організаційно-правової форми підсилюються наявністю додаткової відповідальності, підвищує довіру до цих підприємств з боку кредиторів та інших партнерів.
Повне товариство – підприємство, створене на засадах угоди між юридичними і громадянами шляхом об’єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.
З урахуванням особливого ступеня довіри і відповідальності в повному товаристві чисельність учасників повинна бути мінімальною, бажано з членів однієї родини.
Переваги цієї організаційно-правової форми полягають в наявності повної солідарної відповідальності учасників, що підвищує довіру до цих підприємств з боку кредиторів та інших партнерів.
Фермерське господарство – організаційно-правова форма господарювання, яка характеризується тим, що може засновуватись однією особою, можливістю бути самостійною в здійсненні господарської діяльності. Засновується не залежно від того чи був чи не був засновник членом КСП, тобто земельна ділянка видається із земель запасу або із земель, що знаходиться у власності рад місцевого самоврядування. Дана організаційно-правова форма є найбільш ефективною та стійкою на сучасному рівні.
Приватне сільськогосподарське підприємство – засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили. Останнім (права наймання робочої сили) воно відрізняється від індивідуального підприємства, яке діє виключно на праці його засновника, тобто без залучення сторонніх працівників. Однією з найістотніших особливостей приватного сільськогосподарського підприємства є схильність співпрацювати з ним комерційних банківських структур, вітчизняних і зарубіжних інвесторів, які надаватимуть йому кредити, вкладатимуть у нього власний капітал з більшою зацікавленістю, ніж це мало місце щодо колективних та інших сільськогосподарських підприємств. У цьому одна з переваг приватних агроформувань.
Також варто зауважити, що важливим аспектом при реформуванні та утворенні нових форм господарювання є вирішення питання трудових відносин. Так трудові відносини працівників і трудові договори не повинні припинятися, а в трудових книжках робиться запис про реорганізацію підприємства. Працівники повинні бути працевлаштовані на тих підприємствах-правонаступниках які замінили реорганізовані КСП. Вони можуть бути звільнені вразі скорочення штабу працівників в процесі реорганізації (ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про Працю).
При звільнені повинні бути враховані переваги окремих категорій працівників на залишення їх на роботі (ст. 42 Кодексу Законів про працю).
На даний момент розглядаючи діяльність багатьох новоутворень можна отримати висновки того, що економічну відповідальність за розвиток підприємства несе виключно його засновник (засновники). Орендодавці ніякої відповідальності за діяльність підприємства не несуть. Вразі економічної невдачі до них не можуть висуватись будь-які санкції чи санкції.
Орендодавці та працюючі за контрактом повинні усвідомлювати, що вони не матимуть права втручатися у виробничу діяльність підприємств (приватних).