Кращими для картоплі азотними добривами є сечовина, сірчанокислий амоній і аміачна селітра, з калійних - сульфат калію і калімагнезія, фосфорних - суперфосфат.
2. Овочівництво, як важлива галузь сільського господарства
Овочами називають різні соковиті органи або частини органів трав'янистих рослин (корені, бульби, стебла, квітки, листки, плоди, кореневища), які людина використовує як їжу.
Овочеві культури містять багато вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин. Часник, цибуля та інші овочі містять ще й особливі речовини - фітонциди, які запобігають багатьом захворюванням людини.
Середня річна норма споживання овочів на одну людину становить 146 кг. Площі під овочевими культурами значно розширились і в останні роки займають в країні близько 500 тис. га.
За тривалістю життя розрізняють однорічні овочеві культури, що утворюють насіння в рік висівання; дворічні - у перший рік дають овочевий продукт, а на другий рік - насіння; багаторічні - овочевий продукт і насіння дають протягом кількох років.
Основні овочеві культури. Однорічні: помідори, баклажани, перець (пасльонові); огірки, гарбузи, кабачки (гарбузові); горох, квасоля, боби (бобові); редиска (хрестоцвіті); кріп (зонтичні); салат (складноцвіті).
Дворічні: капуста, редька, бруква, ріпа (хрестоцвіті); буряки (лободові); цибуля, часник (лілійні); морква, пастернак, селера, петрушка (зонтичні).
Багаторічні: щавель, ревінь (гречкові); хрін (хрестоцвіті); спаржа (лілійні); естрагон (складноцвіті).
Вимоги до тепла в овочевих культур неоднакові, тому серед них розрізняють: а) холодостійкі - всі багаторічні культури, а також цибуля, часник, капуста, морква, буряки, кріп, салат. Багаторічні витримують тривалі морози під час перезимівлі у ґрунті, а одно- і дворічні переносять приморозки до мінус 5 ° С, а іноді й до мінус 10°С. Краще ростуть і розвиваються рослини цієї групи культур при температурі 15-17°; б) теплолюбні: помідори, перці, баклажани, огірки, квасоля, кабачки, гарбузи. Ці культури гинуть від приморозків і найкраще розвиваються при температурі 20-25 СС.
Вимогливість овочевих культур до вологи висока. Транспіраційний коефіцієнт у них коливається в межах 300-800. Розрахунки показують, що при врожайності рослинної маси 100 т/га витрата води на випаровування становить близько 6000 м3. Вимоги овочевих культур до вологи грунту зумовлюються особливостями розвитку кореневої системи та інтенсивністю виграти рослиною вологи. Вміст води у товарній частині овочів становить 77-96 %. При недостатньому забезпеченні овочевих культур вологою в плодах, стеблах і листках дуже розвивається судинна тканина, внаслідок чого овочі стають грубими, дерев'янистими. Особливо вимогливі до води капуста, огірки, салат, редиска, ріпа, селера. Вони потребують достатньої кількості вологи протягом періоду вегетації. Цибуля-ріпка вимоглива до води в першій половині вегетації, а перезволоження в другій половині вегетації може спричинити загнивання її. Багато вологи потрібно для набубнявіння насіння. Так, насіння капусти і огірків потребує для цього вологи близько 50 %, насіння зонтичних культур - 100, бобових - 150 % їхньої маси.
На ріст і розвиток овочевих культур впливає вологість не лише грунту, а й повітря. За вимогливістю до вологості повітря їх поділяють на 3 групи. До першої належать культури, для яких оптимальна вологість повітря становить 60-70 % (помідори, баклажани, перець, квасоля); до другої - 70-75 % (цвітна і білоголова капуста, щавель, кріп, петрушка); до третьої - 80-90 % (огірки, салат, шпинат, цибуля-порей та ін.). У зв'язку з високою потребою у воді овочеві культури, як правило, вирощують на низинних зволожених угіддях або на зрошуваних землях.
Всі овочеві культури дуже вимогливі до родючості ґрунту, оскільки коренева система їх менше розвинена, а потреба в поживних речовинах у них значно більша, ніж у польових культур. Кислі та лужні ґрунти для більшості овочевих непридатні.
Овочеві культури різняться тривалістю вегетації. Наприклад, технічна стиглість редиски, зеленої цибулі, салату настає через 25-30 днів після висівання, головки ранньої капусти та плоди помідорів утворюються через 100-120, а головки пізньої капусти - через 180 днів.
У зв'язку з високою вимогливістю овочевих культур до вологи велике значення для них має повітряний режим ґрунту. Ось чому кількість обробітків ґрунту під овочеві, як правило, більша, ніж під польові культури.
Відповідно до особливостей вирощування окремих культур розрізняють овочівництво відкритого і закритого ґрунту. Овочівництво відкритого ґрунту - це вирощування овочів на ділянках висіванням або садінням розсади. Вирощування овочів у штучно створених умовах у парниках, теплицях та інших спорудах називають овочівництвом закритого ґрунту.
Агротехніка кожної овочевої культури має свої особливості, однак є спільні питання для овочівництва, правильне вирішення яких забезпечує підвищення продуктивності цієї галузі.
За агробіологічними властивостями всі овочеві культури можна поділити на 5 груп. З цього виходять при визначенні кількості полів у сівозміні з тим, щоб кожну групу культур розмістити в окремому полі.
Культури родини гарбузових (огірки, кабачки, гарбузи) мають підвищені вимоги до вмісту в ґрунті азоту, не потребують інтенсивного розпушування ґрунту.
Коренеплодам (бурякам, моркві, ріпі, редьці, пастернаку, селері) потрібне насамперед фосфорне і калійне підживлення, а також розпушування ґрунту, яке забезпечують багаторазовим обробітком міжрядь.
Листоплідні та зеленні (капуста білоголова, кольорова, кольрабі, брюссельська, салат, шпинат) мають підвищені вимоги до азоту.
Цибулинні і плодові (цибуля, часник, помідори, баклажани, перець) вимогливі до всіх елементів живлення, добре ростуть на незабур'янених площах. Надмірне азотне живлення затримує утворення плодів та ріст плодових.
Бобові (горох, квасоля, боби) невимогливі до азоту та частих розпушувань ґрунту.
Найчастіше в овочевій сівозміні буває 4-5 полів. Якщо за площею посіву окремих груп культур і розміром угіддя доцільно нарізати 4-пільпу сівозміну, то баштанні і листоплідні розміщують в одному полі.
Капуста належить до родини хрестоцвітих. У виробництві найбільш поширена білоголова капуста. Вирощують також червоноголову, кольрабі, брюссельську та ін.
Це холодостійка культура, витримує приморозки до мінус 7е С. Капуста починає проростати при температурі 3-4 °С. Вона вологолюбна, але надмірне зволоження для неї шкідливе. Потребує родючого грунту, особливо добре реагує на внесення азотних і калійних добрив. Поживність її невисока, бо вміст води в товарній частині капусти досягає 90 %, але вона має високі смакові якості і містить багато вітаміну С.
Розрізняють ранні (Димерська 7), середні (Слава 1305) та пізні (Амагер 611) сорти капусти. Найбільш урожайні пізні сорти, проте при застосуванні правильної агротехніки збирають високі врожаї і середніх сортів.
Огірки - теплолюбна культура. Насіння їх починає проростати при температурі 13-14 °С. Оптимальна температура 20-28°С Приморозки мінус 1°С для огірків згубні. Гинуть вони навіть при тривалому зниженні температури до мінус 3-5 0С. Краще витримують зниження температури рослини, вирощені із загартованого насіння. Для загартування трохи зволожене насіння, яке почало проростати, витримують протягом 10-12 діб в умовах змінної температури: 12 год. при 1°С, а наступні 12 год при 18-20°С. Огірки належать до волого- і світлолюбних культур. У теплу погоду за умов достатнього зволоження й освітлення товарні плоди утворюються на 6-й день після запліднення.
Помідори - тепло- і світлолюбна культура. Добре розвиваються при температурі 20-25° тепла. Приморозки мінус 1 °С для них згубні. Відносно стійкі до посухи, але в разі нестачі вологи в ґрунті утворюються дрібні плоди і знижується врожайність їх. При надмірних поливах, особливо навесні, коли ґрунт ще добре не прогрівся, ріст помідорів затримується. Вони добре ростуть лише на родючих ґрунтах, чутливі до нестачі фосфору, У виробництві поширені ранньо-, середньо- і пізньостиглі сорти, серед них Новинка Придністров'я, Донецький 3/2-1, Київський 139.
Вирощують помідори здебільшого способом розсади.
Урожай починають збирати наприкінці липня.
Коренеплоди. Основними овочевими коренеплодами є столові буряки і столова морква. Це дворічні культури, вимогливі до родючості ґрунту, холодостійкі, світлолюбні культури, які погано розвиваються при надмірно високих температурах.
Найбільш поширені сорти столових буряків Бордо 237, Носівський плоский, моркви - Нантська харківська, Шаитене сквирс-ка. При вирощуванні столових буряків під час передпосівного обробітку у ґрунт треба вносити аміачної селітри - 1,5 ц/га, суперфосфату - 2 і калійної солі - 1,5 ц/га.
Зберігають столові коренеплоди в овочесховищах, буртах і траншеях: буряки насипом, а моркву пересипають пошарово вологим піском. Температура зберігання 0-1 °С.
Збирати моркву треба до настання приморозків, а столові буряки і пізніше, але до встановлення стійкої холодної погоди.
Цибуля має велике харчове значення. Вона містить цукор, білок, мінеральні солі, фітонциди. Незамінна цибуля і як смаковий продукт, що не тільки робить їжу приємною, а й сприяє її засвоєнню.
На Україні поширена одно- і дворічна культура цибулі. При однорічній культурі за одне літо з насіння (чорнушки) мають товарну цибулю-ріпку. При дворічній культурі в перший рік з насіння вирощують дрібну цибулю-ріпку, яку сортують на сіянку-арбажейку (діаметром до 2,2 см) і вибірок (2,2-3 см). На другий рік арбажейку рано навесні висаджують і вирощують цибулю-ріпку, а вибірок доцільно використовувати для вирощування цибулі на перо. Найбільш поширені сорти цибулі Стригунівська носівська, Сквирська.