У селекції на технічну ранньостиглість оцінювання виконують у динамічних випробуваннях, періодично збираючи технічно стиглі головки, однак процес успадкування цієї ознаки досить складний. Ознаки ранньостиглості домінують переважно (хоча й не повністю) тоді, коли гібридизацію здійснюють у межах одного екотипу. В комбінаціях схрещувань між ранніми н пізніми сортами капусти, які походять з різних екологічних груп. були потомства з проміжними ознаками, а також з ранніми або з пізніми формами. При цьому спостерігався значний вплив материнського компонента гібридів. Очевидно, темпи росту головчастої капусти контролюються полімерними генами з плазмогенними модифікаторами.
Відомі різні типи успадкування ознаки величини головки, маси розеткових (некриючих) листків, маси стебла тощо.
Успадкування стійкості проти хвороб має особливо важливе значення. Серед хвороб капусти найпоширенішими і найшкодочиннішими є кила, судинний бактеріоз, фузаріозне в'янення. У Каліфорнійському університеті були проведені модельні досліди, в яких встановлено, що стійкість проти кили контролюється двома парами генів - рецесивними аа і домінантними ВВ. Причому гени ВВ забезпечують вищий рівень стійкості, ніж гени Вb, а гени bb формують нестійкий фенотип. У другому поколінні F1 від схрещування гомозиготної стійкої лінії з нестійкоюспостерігалось розщеплення 9:4:3. Оцінювання виконували на провокаційному фоні.
Таблиця 4.2.1
Генетична модель стійкості проти ураження килою
| Генотип | Частота генотипу | Фенотип |
| AABB | 1 | Бокова кила |
| AABb | 2 | Загальна кила |
| AAbb | 1 | Загальна кила |
| AaBB | 2 | Бокова кила |
| AaBb | 4 | Загальна кила |
| Aabb | 2 | Загальна кила |
| aaBB | 1 | Здорові рослини |
| aaBb | 2 | Здорові рослини |
| aabb | 1 | Бокова кила |
Як бачимо, фенотипи з боковою килою формуються з генотипів з генами стійкості однієї з пар AAВВ або ааbb. Форми з боковою килою через два-три тижні втрачали часткову стійкість і розвивалась загальна кила через 75 днів після інокуляції. На здорових рослинах наприкінці вегетації також були виявлені ознаки бокової кили, тобтовідбувається послідовна втрата стійкості проти ураження килою з віком рослини. Цей приклад показує трудність селекції на стійкість проти ураження килою, хоча успадкування решти ознак відбувається також складно.
Певний прогрес досягається при використанні частково гомогенізованих інбредних ліній. Однак у селекції інбредних ліній капусти ознаки депресії з'являються вже після другого інбридингу і лінії стають неконкурентоспроможними. Схрещування між кращими лініями, отриманими після трьох-чотирьох інбридингів, відновлює продуктивність, а при вдалому доборі компонентів навіть спостерігається 25-40%-й гетерозис. Проте для використання переваг гетерозисних гібридів необхідна клопітка робота, пов'язана з виведенням інбредних ліній, оцінюванням їх комбінаційної здатності та пошуком зручної, окупної пере-ІГВМИ гібриду технології виробництва гібридного насіння. Щодо виведення інбредних ліній, то методика їх селекції досить і кладна: примусове самозапліднення, оцінювання потомств, добір кращих, найменш депресованих рослин, висаджування їх і іщрощування під ізоляторами, новий тур примусового само-пшліднення і т.д. Складність полягає у проявах самонесумісності, через яку різко зменшується кількість насіння, яке здатне шв'язатись на насінниках після третього-четвертого інбридингу. Для капусти характерна спорофітна самонесумісність, яка контролюється множинними алелями 5-генів, яких відомо понад 50, і виявляється при взаємодії з множинними алелями інших серій генів. Тобто, як вказує болгарський генетик С.Даскалов (1974), механізм самонесумісності капусти досить складний. Він сформувався у процесі еволюції і забезпечує гетерозиготність, життєздатність та високу пристосовуваність капустяних рослин [ 1 ].
Розділ 5. Характер ураження капусти білоголової килою та біологія збудника
Кила- поширене захворювання у північних районах України, переважно в низинних місцях і заплавах. Уражується коренева система молодих і дорослих рослин капусти. Характеризується утворенням на коренях наростів і здуттів, які інколи досягають на дорослих рослинах значної величини. Зовні на молодих ростучих рослинах килу виявити дуже важко. Це можна зробити лише при ретельному огляді коренів розсади. У дорослих уражених рослин листки жовтіють, в’януть, головки недорозвиваються, а при сильному ураженні не утворюються.
Збудником хвороби є плазмодіофороміцетний гриб PlasmodiophorabrassicaeWor.порядку Plasmodiophorales. Він належить до облігатних паразитів, розвивається тільки у живих рослинах. Цикл його розвитку дуже складний і відбувається переважно в диплоїдному стані. У грунті зберігаються спочиваючі спори, з яких навесні утворюються зооспори з одним джгутиком і проникають у рослини через кореневі волоски. В останніх кожна зооспора перетворюється в кулястий амебо їд, який иає вигляд кулястого тіла. Згодом такі тіла розпадаються на кілька частин, які перетворюються на зооспорангії. В них відбувається мейози диплоїдних ядер з утворенням гаплоїдних зооспор. Ці зооспори у порожнині кореневих волосків швидкот копулюють і перетворюються в диплоїдні амебоїди, що механічно, в процесі поділу клітин рослини-живителя,поширюються по камбію, серцевинних променях і паренхімі вторинної кори. Кілька амебоїдів зливаються, утворюється багатоповерховий плазмодій, в якому відбувається подвійний поділ ядер (кількість їх збільшується у 4 рази) і формуються диплоїдні, спочиваючі спори.
Наприкінці вегетації рослин, а також навесні, під впливом грунтових організмів нарости руйнуються, і спори потрапляють у грунт, який є джерелом інфекції. Спори проростають при температурі 6-28 С(оптимум 18-25),при цій же температурі зооспори заражають рослини. Вологість грунту повинна знаходитись в межах 50-97%(оптимум 75-95%). Насиченість грунту вологою 98-100% перешкоджає розвитку паразита, оскільки він є аеробом.
У грунті спори проростають не одночасно. Вони залишаються життєздатними 6-7 років, швидше проростають за умов підвищеної лужної реакції. На знезаражені ділянки гриб може заноситись ураженою розсадою, іноді потоками води, дощовими червами і комахами, що живуть в грунті.
М. О. Наумов довів, що зараження рослин відбувається при наявності в 1см3 грунту, багатого на гумус, 200 тис. спор , а в глинистому, бідному на гумус – 20 тис. спор. Інтенсивне зараження рослин спостерігається при наявності в 1см3 грунту 400 тис. спор[10].
Розділ 6. Методика і техніка селекційного процесу
6.1.Вивчення існуючого сортименту
Сорти капусти білоголової являють собою дуже строкатий неоднорідний матеріал. Це переважно класичні сорти-популяції, відтворення генотипів кожного з яких забезпечується перезапиленням між собою 50-250 особин, носіїв усіх барв спадковості конкретного сорту. Ті з них, що пройшли горнило багаторазового індивідуально-родинного добору, як капуста Димерська 7 - порівняно більш однорідні, ніж гетерогенні вихідні місцеві сорти-популяції, з яких вони були виведені шляхом низки поліпшувальних доборів.
Все більшого поширення в Україні набувають у виробництві гетерозисні гібриди капусти білоголової, які в розвинутих країнах світу протягом останніх десятиліть досить ефективно витісняють класичні сорти-популяції, хоча вартість їхнього насіння у декілька разів перевищує вартість насіння сортів-популяцій. Впорядкування земельних відносин і вдосконалення законів, що стосуються земельної ренти, сприятимуть тому, що все більше гетерозисних гібридів висіватиметься у відкритому грунті. Гетерозисні гібриди являють собою досить однорідний матеріал (особливо прості міжлінійні гібриди). Вони складаються з гетерозиготних особин, які мають практично однакову спадковість[ 2 ].
РАННЬОСТИГЛІ СОРТИ Й ГІБРИДИ
Гібрид F1 Адмірал. Насіння поставляє в Україну французька фірма Клоз Семанс С. А. Включена до Реєстру сортів рослин України на 200І м. Ранньостиглий, від посадки розсади до збирання врожаю 60-65 доби. Придатний для використання у свіжому виді в літній період. Качан округлий, масою 1,2-1,5 кг, щільний, із зеленим насиченим цвітом, не розтріскується, довго зберігає товарний вид на корені.
Високоврожайний з гарною товарністю качанів. При вирощуванні витримують густоту рослин 80 шт. на 10 м2. Придатний для теплиць, тимчасових плівкових укриттів і відкритого ґрунту.
Сорт Веснянка. Виведений на Сквирській дослідній станції Інституту овочівництва й баштанництва Української академії аграрних наук (ІОБ УААН). Належить до сортотипу Дитмарська рання, центральноєвропейської географічної групи, європейського підвиду. Включений до Реєстру сортів рослин України на 2001 р. Ранньостиглий, вегетаційний період 114-124 доби, дозріває на 8 -11 діб раніше сорту Дитмарська рання. Придатний для використання у свіжому виді в літній період.
Розетка середня (47-60 див) з напівпіднятими листами. Число листів у розетці [3-16 шт. Лист цільний, сидячий, округлий (індекс 1,05), гладкий, невеликий -довжина 28-32 див, ширина 27-33 див, сірувато-зелений, зі слабким восковим нальотом. Він цілокрайний, слабоввігнутий, край пластинки слабохвилясті (60%), нервація рідка. Покривні листи слабобугорчасті. Качан округлий, індекс форми 1,04, ясно-зелений, у розрізі білий-жовтий, середнього розміру, висотою 13- 16 див, діаметром - 12-16 див, масою - 0,8-1 кг, середньої щільності (3,8 бали).
Урожайність товарних качанів 40-45 кг із 10 м3. Характеризується дружним дозріванням качанів. За перший збір віддає до 90% урожаю. Товарність качанів 94%. Характеризується високими смаковими якостями. Зміст сухої речовини 6,8%, аскорбінової кислоти - 33 мг на 100 м сирої речовини. Стійкий до поразки бактеріозом і ушкодженню мухою капустяної.