Таким чином, законотворчий процес у сфері сільського господарства вжесьогодні повинен враховували стан поточного переговорного процесу щодо вступукраїни у Світову організацію торгівлі, а також стан багатосторонніх переговорів врамках СОТ щодо лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією іпродовольством.
Будь-яка непослідовність у прийнятті політичних рішень щодо захисту внутрішнього ринку та підтримки сільського господарства є гальмуючим фактором у процесі приєднання країни до цієї організації. А прийняття положень, якізнаходяться у прямій невідповідності з нормами та правилами Угод СОТ, тимбільше на фінальному етапі проведення переговорів по вступу України до СОТ,зменшують довіру до країни, яка намагається отримати членство та ставлятьпід сумнів можливість дотримання нею взятих зобов’язань при вступі до СОТ.[13]
Висновки
Майбутній шлях розвинення АПК України можна роздивитись на прикладі АПК озвинутих країн. АПК розвинутих країн Заходу включає від 20 до 30% всього працездатного аселення, його кінцева продукція — це результат взаємодії галузей усіх трьох сфер міжгалузевої кооперації. Оптимальне співвідношення вартості продукції цих сфер АПК становить 25—30%; 10—15%; 50—55%, а кількість зайнятих — від 20 до 35%. Роль первинної виробничої ланки в сільському господарстві цих країн поступово переходить від фермерських і селянських господарств до крупних капіталістичних ферм, аграрно-промислових об'єднань та агрокорпорацій. Набуває поширення також кооперація фермерських господарств, які об'єднуються у збутові, споживчі, кредитні спілки. кооперативи для забезпечення виробничих послуг, спільного використання та ремонту техніки та ін.
Оскільки окремим фермам і навіть сільськогосподарським коопераціям придбати всю необхідну техніку неможливо, а часто й економічно невигідно, в розвинутих країнах світу набуло поширення сервісне інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів крупних машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які є економічно або юридичне незалежними). Так, до послуг дилерських підприємств у США, Канаді, Великобританії та інших країнах вдаються від 70 до 90% фірм — виробників сільськогосподарської продукції.
Найрентабельнішими в діяльності таких дилерських підприємств є оренда і прокат сільськогосподарської техніки. В Німеччині, Швеції та Скандинавських країнах сервісне інженерно-технічне забезпечення ферм здійснюється через технічні центри. У Франції, Італії, Великобританії та інших країнах поширені кооперативи для спільного використання сільськогосподарської техніки. В аграрно-промисловому комплексі розвинутих країн світу практикується продаж фермерам машинобудівними фірмами техніки у кредит і постачання фермерами сільськогосподарської продукції у магазини.
Враховуючи це, при виробленні та реалізації аграрної політики в Україні помилково робили ставку лише на створення фермерських господарств, на домінування приватної власності. Адже аграрно-промислові об'єднання (як основна форма економічних зв'язків в АПК) здійснюють спеціальний випуск продукції рослинництва і тваринництва, займаються її первинною обробкою і зберіганням, вступають у виробничу кооперацію з постачальниками промислової продукції для сільського господарства.
Держава активно регулює діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій для сільського господарства, шляхом заохочення експорту сільськогосподарської продукції та ін. Слід звернути особливу увагу на зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції (в Україні через погане зберігання втрачається близько 25% всієї продукції).
Список використаної літератури
1. Д. е. н., проф. Єрмаков О.Ю.
2. Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник / За ред. І. М. Петровича.
– К.: Знання, 2001. – 405 с.
3. Кириленко І. Г. Агропромисловий комплекс України : сучасний стан та погляд
у майбутнє //Економіка АПК. №4, 2001
4. Климко Г. Н., Нестерено В.П., Каніщенко В.П., Чухно А.А. та інш.
«Основи економічної теорії політекономічний аспект» - К. «Вища школа» - «Знання» 1997
5. КОБУТА І. В., проект ПРООН “Аграрна політика для людського розвитку”
6. Коніщева Н., Балашова Р., Гураль В. Аналітичні підходи до оцінки ефективності
діяльності підприємств // Економіст. – 2000. – №12. – с. 44-47.
7. Кудревич О., Геймор М. Шлях до високих надоїв // Тваринництво в Україні.- 2002.- №9.
8. Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. –
К.: Ніка-Центр, 2002. – 216 с.
9. Макконел К.Р., Брю С.Л. “Економікс” — К:. “Хагар-Демос” 1995
10. “Основи економічної теорії” За редакцією доктора економічних наук, професора С.В.
11. Поль Самуельсон “Економіка” — Львів “Світ” 1993
Мочерного. К.: ВЦ Академія 1997.
12. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вікар, 2001. – 178 с.
[1]Д.е. н.,проф. Єрмаков О.Ю.
2. КлимкоГ.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко В.П., Чухно А.А.. та ін. «Основи економічної теорії: політекономічний аспект» - К:. «Вища школа» - «Знання» 1997
3.. Макконел К.Р., Брю С.Л., «Економіст» - К:. «Хагар-Демос» 1995
4. Поль Самуельсон «Економіст» - Львів «Світ» 1993
5, «Основи економічної теорії» За редакцією доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного. К:. ВЦ Академія 1997
6, Коніщева Н., Балашова Р., Гураль В. Аналітичні відходи до оцінки ефективності діяльності підприемств // Економіст . – 2000. – №12 . – с. 44-47.
7, Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник / За ред. І. М. Петровича. – К.: Знання, 2001. – 405 с.
8, Примак Т. О. Економіка підприємчтва: Навчальний посібник. – К.: Вікар, 2001. -178 с.
9, Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2002. - 216 с.
10.. Кириленко І. Г. Агропромисловий комплекс України: сучасний стан та погляд у майбутнє // Економіка АПК. №4, 2001
11.КОБУТА І. В., проект ПРООН « Аграрна політика для людського розвитку»
12. Кудревич О., Геймор М. Шлях до високих надоїв // Тваринництво в Україні. – 2002.