Якщо підвести підсумки, то всі три групи наслідування було в певній мірі пов`язані із землею; всі три мали спільного предка-засновника. Всі нащадки цього засновника формують оо. Ті з них, хто реально володів своєю частиною землі, мали право на членство в bwoti. Ну а ті, батьки котрих проживали на даній землі формували kainga. Ні одна з цих груп не була unilinear. В. Гуденаф наводить декілька прикладів, за допомогою яких він доводить, що дві з цих груп, оо та kainga були репрезентовані в першопочатковому Малайо-Полінезійському соціумі і саме за допомогою них вирішувалась одна з основних проблем – проблема передачі та наслідування землі.
Отже, до характеристик реконструйованих Дж. П. Мердоком для раннього Малайсько-Полінезійського суспільства можна додати твердження про існування двох типів родинних груп пов`язаних з землею. Одна з них була групою необмеженого наслідування, тоді як в іншій наслідування було детерміноване місцем проживання батьків. Оскільки вони робили акцент на родинних зв`язках обох батьків рівноцінно, ці групи були схильні до одночасної присутності двосторонніх kindred та Generation-Hawaiian термінів родинного зв`язку, як вже було реконструйовано Мердоком. Структура обох груп допомагала вирішити проблему розподілу землі. В залежності від того, було проживання патрилокальним чи матрилокальним, ці групи мали тенденцію до автоматичної трансформації в патрилінійні чи матрилінійні родоводи. Коли це ставалось, опора на прийняття в групу шляхом шлюбу, врегулювання системи землеволодіння, або подальше повернення до необов`язкових основ групового приєднання, вели до створення складної та варіативної соціальної системи і понині існуючої в частинах Індонезії ті Мікронезії.
[*] Тут і далі, на жаль, не вдалось підібрати адекватного українського терміну.