Для розпису способом холодний батик необхідно мати набір скляних трубочок різного діаметра з чи резервуаром без нього. Трубочки служать для нанесення контуру малюнка. При роботі з щільної тканини наводять більш товстий контур, а по прозорим, легенею тканинам — більш тонкий.
Для розпису способом гарячий батик варто запастися більш складними пристосуваннями й інструментами. Насамперед, це металевий кухоль з подвійним дном, у якому міститься звичайна електролампочка. Цей кухоль служить для розігрівання складу, що резервує, (звідси і назву «гарячий батик»). Для нанесення резерву необхідний набір різних інструментів. Це так називані ножі і каталки, мідні лійки з отворами різних діаметрів. Лійки, так само як і ножі і каталки, повинні надіватися на дерев’яні ручки.
Для вільного розпису, крім пристосувань і інструментів, перерахованих у холодному батику, необхідно додати круглі і плоскі щетинні кисті.
Матеріали. Кожен вид тканини вимагає застосування визначених барвників, що відповідають їм способів готування фарби і зміцнення отриманих на тканинах фарбувань. Барвники, застосовувані в ручному розписі тканин, по своїх технічних властивостях поділяються на групи. У межах кожної групи барвники розрізняються по квітам. У маркіруванні барвників маються буквені і цифрові позначення. Спочатку вказується група (прямий, кислотний, основний і т.д.). Відтінок барвника позначається буквами: Ж-жовтуватий відтінок, ДО — червонуватого, 3 — зеленуватий, З — синюватий відтінок.
Цифри, проставлені в маркіруванні, указують на інтенсивність відтінку, наприклад: кислотний червоний—2 Ж, прямої червоний — 3 С. Це означає, що в першому випадку червоний колір має досить інтенсивний жовтий відтінок і наближається до жовтогарячого, а в другому червоний колір має синюватий відтінок і наближається до фіолетового. Чим більше цифра, тим інтенсивніше відтінок. В окремих випадках у маркіруванні дається характеристика міцності, спосіб чи застосування зміцнення.
Для готування фарби використовуються різні хімічні і допоміжні речовини:
оцтова кислот-безбарвна рідина з різким специфічним запахом, добре розчиняється у воді, отрутна,
при влученні на шкіру викликає опіки, при роботі з нею потрібно обережність;
2) лимонна кислот-безбарвні кристали без запаху;
в окремих випадках може замінити оцтову кислоту;
3) молочна кислота 40% — рідина ясно-коричневого кольору без запаху; також може замінити оцтову кислоту;
4) їдкий натр у твердому виді являє собою білу чи рожеву масу; на повітрі поглинає вологу і вуглекислоту, при цьому плавиться, покриваючись білим нальотом; необхідно зберігати в добре закритому скляному чи порцеляновому посуді;
5) водяний аміак (технічний нашатирний спирт) — безбарвна прозора рідина з різким специфічним запахом;
6) бісульфат натрію — дрібні чи кристали жовтуватий розчин з гострим запахом;
7) сечовина — білі чи жовтуваті кристали, що добре розчиняються у воді;
8) резорцин — кристали від білого і рожевих до коричневого кольору, добре розчиняються у воді і спирті;
9) уротропін — кристалічний порошок солодкого і пекучого смаку, добре розчиняється в холодній воді, гірше в гарячій;
10) фенол-безбарвні чи кристали кристалічна маса білого кольору з характерним запахом; фенол дуже отрутний, потрапляючи на шкіру, викликає опіки, у роботі вимагає обережності;
11) каніфоль – тверда тендітна склоподібна маса від ясно-жовтого до бурий і чорний кольори;
12) парафін-тверда маса білий чи жовтий кольори, при нагріванні легко плавиться;
13) допоміжна речовина ОП-7 чи ОП-10—олієобразна чи рідина ласта від ясно-жовтого до ясно-коричневого кольору, добре розчиняється у воді.
Загустки і їхнє готування.
1. Крохмал – картопляний чи рисовий — застосовується для готування загусток (10—20% ). Потрібно взяти:
Сухого крохмалю 125—150 м
Води 875—850 мол
Сухий крохмаль розмішують з невеликою кількістю води, додають іншу воду, потім протягом години розварюють при помішуванні на водяній киплячій лазні до одержання прозорої маси. Готову загустку проціджують через часте сито. Крохмальна загустка погано розчиняється у воді.
2. Декстрин — клеюща речовина, добре розчиняється у воді; готують його так само, як крохмальну загустку.
3. Можна приготувати і декстриново-крахмальну загустку. Для цього треба взяти:
Декстрину 450 м
Крохмалю 50 м
Води 500 мол
Крохмаль і декстрин розмішують з невеликою кількістю води, додають іншу воду і суміш нагрівають до 80—85 °С в плин півтори годин, після чого прохолоджують і протирають через сито.
4. Сальвитоза марок З-5, ОУС, ОУА. Розчиняється у воді при температурі 25 °С, утворити загустку великої стійкості. Суміш 100—120 м сальвитози з 900—880 мол води залишають на один-два годин, потім розмішують і проціджують.
5. Трагант — застиглий сік чагарнику типу каучуконосних. Має вид рогоподібних пластинок білого, жовтого і коричневого кольорів. Для одержання загустки з траганта беруть траганта 60 (80) м, води відповідно 940 (920) мол.
Трагант заливають холодною водою і залишають на добу, потім розварюють на киплячій водяній лазні протягом трьох-чотирьох годин. Готову загустку протирають через сито.
Хромові барвники застосовуються для розпису тканин з натурального шовку і вовни. Добре змішуються між собою і прямими барвниками (див. нижче). Після запарювання (зміцнення фарбувань) сильно змінюють колір, тому перед роботою необхідно підготувати викраски на тканинах до запарки і після.
Для готування фарби потрібно:
Барвника 10 – 20 м
Аміаку 25% 25 мол
Хромпика 40 – 50% від ваги барвника
Води 945 мол
Барвник розчиняють у гарячій воді з додаванням аміаку і кип’ятять 5—8 хвилин. Після охолодження барвника до 40—45 °С в його вводять попередньо розчинений у невеликій кількості води хромпик, перемішують і фільтрують через чи тканину вату.
Зміцнення фарбувань хромовими барвниками роблять у наступній послідовності. Розписана і добре просушена тканина перекладається гігроскопічним чи папером бавовняною тканиною (можна в кілька шарів, тобто чотири-п’ять виробів одночасно). Усе звертається в трубку (не туго) і занурюється в медичний автоклав, попередньо розігрітий. Тривалість запарювання хромових барвників складає 60—90 хвилин при температурі 104°С и надлишковому тиску 0,3—0,5 атмосфери.
Прямі барвники застосовуються для розпису бавовняних тканин, мають досить яскраві фарбування, добре змішуються між собою.
Для готування фарби потрібно:
Барвника 8 – 10 м
Аміаку 25% 20 м
Сечовини 20 м
ОП-7 чи ОП-10 0,5 м
Води 947 – 945 мол
Барвник заливають гарячою водою, добре розмішують, вводять аміак і кип’ятять 5—8 хвилин. Після охолодження фарби до 40—50° С в її вводять розчин сечовини, добре перемішують і фільтрують через чи вату тканину.
Зміцнення фарбувань прямими барвниками. Розписану і добре просушену тканину занурюють у розчин закріплювача ДЦУ, ДЦМ чи В-2, що готується з розрахунку 5—20 м на 1 л води. У розчин додається 60% оцтова кислота (1—5 м на 1 л). Водяний розчин закріплювача повинний мати температуру 60—70°С. Час закріплення — 15—20 хвилин. Потім виріб сушать.
Основні барвники застосовуються для розпису тканин із шовкових і вовняних волокон. Барвники добре розчиняються у водно-спиртових розчинах, особливо при додаванні оцтової кислоти. Дають яскраві і соковиті фарбування, добре розтікаються по тканині і змішуються між собою.
Для готування фарби потрібно:
Барвника 4—15 м
Оцтової кислоти 80% 40 мол
Спирту 96—97% 425 мол
Сечовини Південь
Води 510 мол
Барвник заливають теплим розчином розведеної оцтової кислоти, добре перемішують, додають гарячу воду, знову ретельно перемішують і кип’ятять 5—8 хвилин до повного розчинення барвника. По охолодженні розчину в нього вводять спирт і розчин сечовини. Готову фарбу фільтрують через чи тканину вату.
При даному рецепті готування фарби закріплення розписаної тканини роблять у водяному розчині закріплювача БС, що готується по наступному рецепті:
Фенолу кристалічного 420 м
Формаліну 37—70% 300 мол
Бісульфіту натрію 30 м
Їдкого натру (уд. вага—1,4) 165 мол
Води 150 мол
Фенол розчиняють у формаліні, добре перемішують і додають розчин бісульфіту натрію. У приготовлену суміш обережно при помішуванні доливають розчин їдкого натру. Розчин нагрівають до кипіння і на слабкому вогні тримають протягом 40—50 хвилин. Правильно зварений закріплювач являє собою злегка загустіла липку рідину червоно-коричневого кольору. При розчиненні у воді закріплювач повинний давати прозорий розчин без каламуті. Мутний розчин закріплювача свідчить про недостатність часу варіння; варіння потрібно продовжити.
Закріплювач варять в емальованому посуді в добре провітрюваному приміщенні під тягою, тому що при цьому виділяються шкідливі пари формаліну і фенолу. Готові вироби занурюють на 7—8 хвилин у 10—12% розчин-закріплювач, що має температуру 18—22°.
Після закріплення виріб прополіскують до зникнення піни.
Існує й інший спосіб закріплення барвника шляхом запарювання в режимі, зазначеному для хромових барвників, але в цьому випадку у фарбу додають:
Резорцину технічного 10 м
Уротропіну 10—15 м
Відповідно кількість води зменшується до 490— 480 мол.
Резорцин розчиняється у воді, температура якої 60—70°С. Розчин уротропіну і сечовини вводять безпосередньо перед роботою в холодний розчин барвника.
Кислотні барвники застосовуються для розпису тканин із шовкових, вовняних, штапельних і синтетичних (капрон, нейлон) волокон. Вони добре розчиняються у воді і рівно розтікаються по тканині, добре змішуються між собою.
Для готування фарби потрібно:
Барвника 15—20 м
Аміаку 25% 20 мол
Води 960 мол
Барвник заливають гарячою водою з чи аміаком оцтовою кислотою, добре розмішують і кип’ятять 5—8 хвилин. Потім фільтрують через чи тканину вату.