В день смерті він завершив свій останній творчий задум - картину «Пьета» («Оплакування Христа»). Навіть не кистю - легким дотиком пальців наніс декілька завершуючих мазків і юнацькою твердою рукою підписав: «Тіциан зробив». Цю - одну з кращих своїх картин - він заповідав помістити в каплиці, над своїм надгробком.
За відомостями, що дійшли до нас, завершивши останню, звернену до Бога роботу, старий художник велів накрити стіл на безліч персон для вечері, як колись в дні давним молодості, що давно пішла. Але на цьому останньому бенкеті за столом був він один. Тіциан як би прощався з тінями своїх вчителів, друзів, сучасників і сучасниць - героями і моделями своїх полотен.
Прощався з першим вчителем Джованні Белліні, у якого він перейняв любов до міфологічних тем і гармонію колориту. З Мікеланджело і Рафаелем, роботи яких він навіть в зрілому віці ученічеські копіював, щоб осягнути таємниці композиційної майстерності цих великих художників.З Джорджоне, своїм ровесником, з яким вони колись разом розписували фресками стіни храмів у Венеції, а коли той загинув в молодості від чуми, дописав одну з кращих картин Джорджоне - «Венеру». З імператором Карлом V, жорстоким, звитяжним полководцем, що відрікся від престолу і закінчив дні свої в монастирі. Безліч портретів Карла написав Тіциан.З Аретіно - іншому, одним з найзнаменитіших памфлетистів і злоязиких острословов, якого називали «бич королів». З прекрасними, улюбленими жінками, які дозволяли майстрові писати себе голими, чиї тіла на його полотнах випромінюють світло, тепло і чуттєвість. Тіциан попрощався з тінями тих, що пішли з життя дорогих йому людей. Але сам так і не встиг приступити до цієї останньої вечері.
4. Пальма Веккіо
ПАЛЬМА (Palma), ім’я, яке носили італіські митці Якопо д’Антоніо Негретті (Jacopod"AntonioNegretti) (біля 1480–1528), прозваний Пальма Веккіо (Vecchio),або Пальма Старший, його племінник Антоніо (біля 1510–1575) і його внучатий племінник Якопо Пальма Молодший (1544–1628).
Із всіх трьох найбільш відомий Пальма Веккіо, який разом з Тіцианом і Джорджоне являється одним із найвидатніших представників венеціанської мистецької традиції Високого Ренесанса. Він народився в Серинальто біля Бергамо. Про ранніроки життяі творчості Пальма нічого не відомо. Впершеім'я художника згадується в документах міста Венеції в 1510 р. Ні одна його робота не була підписана, але стиль мастера легко пізнається.
Сюжети картин Пальма Веккіо не відрізняються великою різноманітністю; нерідко він творив декілька варіацій одного сюжета. Один із найбільш частий мотив, який зустрічався в його творчості – зображення Мадонни з Немовлям і декільками святими в пейзажі; цей тип композиції получив назву «свята співбесіда» (sacraconversazione).
Художник працював в портретном жанрі. Портрети прекрасних білявих жінок, які виконані в яскравій кольоровій гамі, являли собою тип життєрадісної чуттєвої краси, характерний для венеціанського мистетства ("Жіночий портрет", біля 1518).
Пальма Веккіо зображує в своїй картині "Іаков і Рахіль", яку створив біля 1515 р., пастушу ідиллію. На фоні багатого ландшафтуз пастухами іотарами овець розвивається тема ніжного кохання. Та обставина, чи передається тут біблейська легенда про двох закоханих чи міфологічна сцена (Парис іЕнона прощаються один з одним на горіІда), не являється вирішальним. Набагато важливіший той факт, що залучення селянського середовища в сферу художнього відображення характеризуєпрагнення ренесанського мистетства до реалізму.
Його портрети, загалом жіночі, поєднують в собі точну передачу індивідуальних рис моделіта особисті уявлення художника про венеціанський тип краси; вони написані в характерному світло-золотистому колориті. Самий видатний твір Пальма Веккіо – алтарний образ в церкві Санта Марія Формоза в Венеції— політриптих «Свята Варвара із святими». Вона відрізняється розкішно переданим рухом і блиском гармонійних фарб.
Пальма Веккіо учився під впливом Белліні, Вітторе Карпаччо, Чіми та Тіциана і провів большу частину свого життя в Венеції. Твори Пальми Веккіо відрізняються красивою композицією, впевненим малюнком, блискучимта теплим колоритом. Фігурийого картин, в більшості випадків виконаніна фоні пейзажу,мають шляхетний характер іодягнуті в широкий одягз широкими складками.
Не менш прекрасними роботами Пальмитреба признатинаступні картини:
картину, яка зображає трьох дівчат-венеціанок, ймовірностійого дочок;так звана «Улюблена Тіциана»;«Венера»;«Адам іЄва»;особистий портрет художника, який приписувалираніше Джорджоне;«Іоанн Хреститель і св. Катерина»;«Мадонна»;«Пресвята Діва, оточена святими і ангелами»;та деякі інші.
5. Тінторетто
Якопо Робусті, більш відомий як Тінторетто ( JacopoRobusti, Tintoretto; 1518—1594) — один із великих митців венеціанської школи пізнього Ренесансу.
Художник народився в Венеції в 1518 році, хоч в багатьох документах називається дата 1512 р. Своє прізвище Тінторетто він получив по професії батька, який був маляром (tintore). Дуже рано виявив незвичайні здібностідо мистетства, він поступив в учнідо Тіцианаі під його керуваннямробивтакі швидкі успіхи, що цей майстер не захотів тримати його більше у себе, відчуваючи в ньому небезпечного собі суперника. Післявиходу із школи Тіциана, Тінторетто прагнув в своїх творахзєднатиТіцианівські блиск і силу фарбздосконалістю малюнка, яким, найого думку, ніхто не володів в такій степені, як Мікеланджело.
Найбільш відомікартини Тінторетто, відносяться до першої пори його діяльності:
«Гріхопадіння Адама і Єви » і «Вбивство Авеля», виконані в дусі Тіциана (обидві знаходятьсяв венеціанській академіїмистетства); «Поклоніння золотому тільцу» і «Страшний Суд», двівеличезні картини в хорі церкви Санта-Марія дель Орто, в Венеції, в яких уже можна замітитийого оригінальність; в повному блиску талант Тінторетто показують «Чудо св. Марка» (в венеціанській академії), «Шлюб в Кані Галілейській» (в різниці церкви Санта-Маріа делла Салуте), «Філософ Діоген» (в Новій Бібліотеці, в Венеції), «Відкриття мощівсв. Марка в Александрії» і «Перенесення їх на корабель» (в Старій Бібліотеці, в Венеції); багато інших картин, які знаходяться в різних європейських музеях, наприклад «Венера, Вулкан і Амур» (в Старій Пінакотеці, в Мюнхені), «Ріхдво Христове» (в Ескоріальськом палаці, в Мадриді), «Несення хреста» (в Венській галереї), «Дев’ять муз» (в Гемптонкортському музеї в Лондоні), «Юдіфь» (в Мадридському музеї дель-Прадо) і «Різдво Іоанна Хрестителя» (в Эрмітажі).
Іще з більшою яскравістю, чим мистетство масляними фарбами, виявляють мистетство Тінторетто його фрескові роботи, які давали його фантазії простір для розвитку широких та складних композицій і дозволяли йому пускати в повний хід свою сміливу, широку фактуру. Із його фресок, які збереглися особливо розкішні стінні картиниі плафони в будинку Школи св. Роха («Розп’яття», «Марія Магдалина в пустині», «Мідний змій» та ін.) і в палаці дожів, в Венеції (колосальне «Воскресіння праведників», «Венеція, богиня морів», «Завоювання Цари» та ін.).
Займаючисьпереважноісторичним мистетством, Тінторетто охоче писав такожі портрети, із якихбагатовражаютьнеперевершеною постановкою фігур, виразністю, силой фарбі широким прийомом виконання. Так, наприклад, портрети дожа Ніколо де Понте (в Венській галереї), адмірала Н. Капелло (у герцога Девоншайрського, в Англії), медика А. Везаля (в Мюнхенській пінакотеці), самого художника (в Копенгагенському музеї) ідеякі ін.
Першийвеликийтвір Тінторетто, "Чудо св. Марка" (Венеція, галерея Академії), був створений в 1548 р. по заказу релігійного братства Скуола ді Сан Марко. В картині показаний драматичний момент, коликатзбирається вбити раба молотом. Св. Марк спускається з неба, і молот чудесним образом ломається на очах у здивованихкатаі судді.
На самомупочатку своєї творчої діяльності Тінторетто написал ряд портретів венеціанців. Перші з них іще напоминають по манерівиконаннятвори Тіциана; роботи зрілого періодувиконані в більш оригінальному стилі. Деякі дослідникивважають портретикращими творіннями Тінторетто. В 1562 г. художник створивіще три картини для Скуола ді Сан Марко. На полотні "Знаходження тіла св. Марка" (Мілан, галерея Брера) зображені три благочестивих венеціанця, якізнайшли тіло св. Марка і перевезли його із Олександрії, щоб спасти від сожженияспалювання язичниками. В напівтемному коридорі, уставленомутрунами, св. Марк з’являється над своїми мощами, щоб показати місцеїх захоронення. Колір приглушенийі підкорений містичному світлу, якийледьторкається країв предметів,які фосфоруютьвідблисками.
Тесаме відчуттяірреальності наповнює картину "Викрадення тіла св. Марка" (1562, Венеція, галерея Академії). Блискавка пронизує небо над головами людей, які несуть тіло через площу, на яку обрушуються дощові потоки. Ізнову ми проникаємо в глибину простору там, де формиздаютьсявипадково вирваними із темряви грою світла. Композиція "Св. Марк, який рятує сарацина" (Венеція, галерея Академії) побудованазвикористанням плям тінейз фосфоруючі краї, за допомогою яких передається відчуття хаоса морського шторму.
В 1564 р. проходив конкурс на прикрашаннябудівлі Скуола ді Сан Рокко, на якій художники повинні були показатипопередньо зробленіначерки. Тінторетто виграв конкурс, показавши на ньому закінчену живописну композицію. На полотні "Розпяття" із циклу для Скуола ді Сан Рокко (1565) центральне місце займає образ Христа, який торжествує над неохопним світом. Зображення розп’ятого Христа показувається ізольованим ізнаходиться в центрівеликого овалу, який утворений фігурами катів та скорботних.
Тінторетто був не тільки автором інтерпретацій християнськоїісторії, але і декоратором. В картині "Походження Молочного Шляху" (Лондон, Національна галерея), яка була створена після 1570 р., він використав космогонічну легенду як привід для зображення контрасту ніжної м’ягкої плоті іважкого одягу. Розміщення персонажів по колу – улюблений прийом майстера – використано ним і в картині "Вакх і Аріадна" (1578, Венеція, Палац дожів), одиніз чотирьох композицій, які повинні були символізувати мудрість венеціанської влади.