А. Маслоу думав, що в сучасному суспільстві важливим завданням є встановлення контакту, комунікації між двома виділеними типами людей. Він розумів, що вирішити подібне завдання не під силу організованої релігії через її складну бюрократичну систему: ключові пости в ній займають люди раціональні, що не випробовують вищих переживань, що вірують не по переконанню, а з розрахунку.
Утруднено виконання цього завдання й для людини, що глибоко переживає, оскільки «кожний індивід має свою власну релігію, що розвивається у відповідності зі своїм власним осяянням, що відкриває його особисті міфи, символи й ритуали... не значення, що мають, ні для кого іншого». Індивідуальна релігія не сприяє комунікації й не вирішує проблему співіснування двох зазначених типів людей.
А. Маслоу піднімав питання про розуміння людей один одним, про поліпшення комунікації між індивідами усередині спільності й між різними культурами: як досягти розуміння між «Ми» і «Вони» і як домогтися того, щоб «Вони» сприймалися лише як «інші», а не як «чужі»?
На думку вченого, для цього необхідно перебороти емоційно-психологічні бар'єри, відчуження людини від людини й однієї етнокультурної спільності від іншої. Розуміння один одного на раціональному рівні (розум) нероздільно зі спілкуванням на емоційно-почуттєвому (добро й краса).
Часткове подолання роз'єднаності А. Маслоу бачив у різних неформальних об'єднаннях, позбавлених бюрократичної структури. Але головне, на його думку, полягає в перебудові суспільства. Він був повністю солідарний з Е. Фроммом у тім, що необхідно перетворити «бюрократично керований індустріалізм... у гуманістичний індустріалізм, при якому соціальний пристрій підлеглий цілям розвитку людини й всіх його здатностей, у тому числі здатності любити й мислити».
У такому суспільстві важливу роль повинна грати гуманістична релігія, ідеологія, що поєднує людей, культ Добра, Істини й Краси, які замінять релігії сучасності. А. Маслоу розробив модель ідеального, «гарного суспільства» - гарного й гармонічного об'єднання людей. Істотними рисами такого суспільства є високий рівень безпеки й можливість для людини максимально розвивати свої здатності, реалізувати своє «Я».
Можна по-різному оцінювати модель майбутнього А. Маслоу. На думку одних, це наївно-утопічний проект світлого майбутнього, і в чомусь вони праві. Але можна й потрібно оцінювати ідеальну модель Маслоу у світлі можливих реальних перетворень. Адже головний предмет його досліджень - дійсно існуючі особистості. Імовірно, наївним здається й твердження Маслоу про те, що досить 8% людей такого типу для гуманістичного перетворення спільності, у якій вони живуть.
У сучасному суспільстві люди зв'язані один з одним безліччю взаємодій. Тому зробленою утопією було б уважати, що цей мир можна кардинально змінити шляхом швидких радикальних мір. Це лише приведе до катастрофи. У той же час при ближчому розгляді концепція А. Маслоу виявляється більше конструктивної, чим інші загальфілософські побудови, що мають загальсоціологічний статус.
Ієрархія потреб А. Маслоу
Гуманістична концепція А. Маслоу - це пошуки синтезу, своєрідна антропологія, загальфілософська концепція, у центрі якої - живий, що розвивається людина з його внутрішнім миром, повним переживань, міркувань, почуттів і прагнень. Маслоу думав, що його концепція - «філософія природи людини», новий погляд на людину, «нова загальна розуміюча філософія життя», застосовна до будь-якої області людського знання, до будь-якої професії, до будь-яких соціальних інститутів: родині, утворенню, релігії й т.д.
Ієрархія основних потреб людини, запропонована Маслоу, була вперше опублікована в журналі «Психологічний огляд» в 1943 р. Американський психолог виділяв п'ять рівнів потреб: фізіологічні; безпеки й самозбереження; спілкування й любові; самоствердження й визнання; самоактуалізації.
Потреби одночасно є й цілями людини, тобто вони динамічні. Фізіологічні потреби (голод, спрага й т.д.) необхідні для функціонування організму. Потреба в самозбереженні, безпеці, світі також найважливіша умова людського існування на рівні індивіда, спільності, людства в цілому.
Прагнення до спілкування з людьми й до любові Маслоу вважав невід'ємною якістю людини, відсутність подібних потреб - патологією. «Хто сказав, - запитував Маслоу, - що недолік любові менш важливий, чим недолік вітамінів?» При цьому психолог-гуманіст підкреслював, що любов - це не синонім сексу. Секс він відносить до фізіологічних потреб, сексуальне поводження підлегле любові й прихильності як найбільш розвиненим формам взаємодії людей. Проявом потреб цього ж типу є необхідність спілкування людини з іншими людьми, без якого він не може існувати ні органічно (фізіологічно), ні духовно.
Всі люди прагнуть до самоствердження, визнанню. А. Маслоу підрозділяв цей рівень потреб на два види: бажання самоствердитися, досягти в обраній області діяльності волі й незалежності; прагнення до досягнення престижу, визнання в очах навколишніх.
Нарешті, вищою потребою А. Маслоу вважав самоактуалізацію - бажання самовираження, реалізації своїх потенційних здатностей і безперервне вдосконалювання їх. Це потреба у творчості й красі. «Це не тільки кінцевий стан, але й процес актуалізації своїх можливостей» . Це потреба в праці, для людей зникає поділ «праця - радість» . Самоактуалізація - це «праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити... Людина завжди хоче бути... настільки гарним, наскільки він може бути».
Одним з моментів самоактуалізації є вищі переживання - здатність побачити мир з дитячою безпосередністю. Це радість творчості, що поєднує вченого, художника, винахідника, - «миті екстазу, які не можна купити...».
Проблеми, сформульовані А. Маслоу і його послідовниками наприкінці 60-х років, а саме: реалізація потенційних можливостей, актуалізація схованих резервів людського організму, вивчення поводження людини в екстремальних умовах - стали предметом різнобічних досліджень психологічної антропології, нейробіології, біохімії, космічній психології й іншим наукам у наступні роки.
Сюди ставляться й проблеми вселяння, дослідження можливостей народної медицини, здатностей людини контролювати процеси, що відбуваються в його організмі, тобто такі, які стали предметом не тільки науки, але масового інтересу наприкінці 80 - початку 90-х років за рубежем і в нашій країні. Не випадково в наше століття сверхстрессів і перенапруг, нервових зривів значну й стабілізуючу роль грає психотерапія. Різні форми групової психотерапії, розроблені в гуманістичній психології, в основному виконують дві функції - розвивають здатності людини, що не знайшли застосування в рамках трудового процесу, і знімають стрес, викликаний темпом розвитку індустріального суспільства.
Вплив теорії мотивацій А. Маслоу на різні сфери людської діяльності іноді називають непомітною революцією. І цьому є вагомі підстави, тому що зміни торкнулися фундаментальні аспекти відтворення людини в суспільстві, зокрема, утворення, організацію трудової діяльності, різні форми групової терапії, що сприяють зняттю стресу, а також службовці особистісному росту, новий підхід до медицини.
Тим самим охоплюються різні аспекти функціонування людини в єдності його душі й тіла. А. Маслоу надавав фундаментального значення вдосконалюванню особистості, змінам у галузі освіти. Гуманістичний підхід підкреслював важливість емоційно-афективної сторони в утворенні, у формуванні інтересу до знань, у розвитку творчих здатностей, необхідність не авторитарного підходу до способів викладання.
Щире навчання, думає Маслоу, повинне навчити бачити, чути й створювати красу духу й природи. «Одна із цілей утворення - навчити тому, що життя гарне». У гуманістичній психології були розроблені різні форми й техніка актуалізації здатностей. Немаловажне значення мало прилучення до вищих переживань, використання змінених станів свідомості.
Природним продовженням і логічним доповненням представляється застосування принципів теорії А. Маслоу до керування й організації виробництва. Це одержало відбиття як у фундаментальних дослідженнях з теорії керування, так і в практичній діяльності ряду провідних фірм США, таких, як «Кодак», «Леви Страус» і інших, прагнучих максимально використовувати потенційні здатності працівників. На думку ряду вчених, у тому числі автора післямови до книги «Мотивація й особистість» Р. Коха, теорія Маслоу багато в чому стала фундаментом для концепції економічного розвитку Японії в 70 - 80-е роки.
Значення гуманістичного підходу до людини
Гуманістичний підхід до людини, розроблений американськими ученими робив і впливає на ряд областей наукових досліджень: релігії, вивчення особистості й психологію науки, теорію й практику керування й ін.
На думку А. Маслоу, для вивчення духовних цінностей і внутрішнього миру людини непридатна позитивістські орієнтована наука. Він відкидав «емпіричний» підхід до внутрішнього миру через виключення духовних цінностей людського буття зі сфери розгляду наукою й декларування питань, пов'язаних з ними, безглуздими. Інакше кажучи, А. Маслоу виступав проти науки, звільненої від людського змісту, а також і проти організованої релігії, що монополізувала духовне життя. Він був упевнений, що варто відкинути «старі претензії організованої релігії бути єдиним арбітром у питанні віри й моралі». Позитивістська наука ігнорувала так звані релігійні проблеми, повідомляючи їх не існуючими для науки.
А. Маслоу був переконаний, що відповіді релігії на питання про сенс життя, про духовні цінності наука відкидала справедливо, але самі питання відкинути було не можна. Позитивісти не бажали бачити за релігійною оболонкою земний, людський зміст проблем, ними що зачіпаються. Маслоу ж прагнув звільнити духовні цінності від релігійних нашарувань і розкривав роль позитивістської науки, що своїм индифферентизмом у значній мірі надає підтримку релігії.