Якщо цілісності композиції твору професійний художник досягав завдяки стрижневій конструктивній ідеї, то у творах народного мистецтва неподільність закладена у стійкій першооснові народного мистецтва – традиції [37].
Серед творів декоративно-прикладного мистецтва Галичини можна виділити три основні об’ємно-просторові тектонічні структури: монолітну, каркасну, оболонкову. Перша утворена переважно з одного матеріалу, наприклад, дерев’яний посуд (видовбуваний, вирізуваний), кераміка, камінь і т. ін. Каркасна структура буває суцільної і складеної конструкції (з різноманітних матеріалів), наприклад, меблі, бондарні, а також плетені вироби з лози тощо. В оболонковій структурі використовуються тонкі еластичні і цупкі матеріали, тканини, шкіра, котрі у відповідній формі нагадують оболонку, наприклад, одяг, взуття, плетені ужиткові вироби з рогози і соломи та ін.
У композиції творів декоративно-прикладного мистецтва Галичини крім головних законів діють закони масштабу, пропорційності та контрасту. Порівняно із головними вони мають вужче застосування у системі мистецтв, однак у декоративно-прикладній композиції без них не обійтися.
Серед творів декоративно-прикладного мистецтва трапляються такі, що мають однакову форму, але різну величину (внаслідок певних функціональних вимог), наприклад, набір фарфорових чайників, тарілок, майолікових збанків, мисок, дерев’яних ложок тощо. Зрозуміло, величина цих предметів мусить мати якісь розумні межі – від дуже мініатюрних, через оптимальні до великих розмірів. Людині найзручніші в користуванні предмети, оптимальної величини (звичайного масштабу). Звідси, людина в композиції творів декоративно-прикладного мистецтва є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей. Закон масштабу розкривав логічно і художньо мотивовані метричні співвідношення між людиною і твором, між оточуючим середовищем і твором, між його елементами та загальними габаритами форми.
Різноманітне використання масштабів Галицького мистецтва переважно зводиться до трьох основних випадків. Перший – застосування звичайного антропометричного масштабу, враховуючи також те, хто тим предметом має користуватися – чоловік чи жінка. Інколи масштаб набуває чітких «особистісних» ознак (наприклад, речі одягового призначення, ювелірні прикраси тощо). Другий випадок передбачав втілення у композиції зменшеного масштабу (предмети для дітей, дитячі іграшки, сувенірні вироби і т. ін.). Третій випадок зводиться до свідомого збільшення масштабу – гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли переважно твори, пов’язані із оформленням інтер’єру, ритуальні й культові предмети (наприклад, давні кам’яні вази і сучасні з шамоту, металева пластика освітлювальних приладів і штахет, ритуальні чаші з дорогоцінного металу ХV–XVI ст., церковні й різьблені дерев’яні свічники на підлогу і под.) [55].
Відповідного масштабного ефекту Галицькі майстри досягали не лише змінюючи величину форми, а й пластичними й графічними засобами декору. Вирішальну роль при цьому відіграє ступінь розчленованості об’ємно-просторової форми пластичними деталями або орнаментом. Таке розчленування форми дає відповідний оптичний ефект, що впливає на сприйняття твору в більшій або меншій масштабності.
У мистецтві Галичини художники вільні у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.
Орнаментальна композиція має свій спектр контрастів [55]:
а) контраст конструктивної ідеї (домінанти) мотиву, рапорту;
б) метричний контраст мотиву, рапорту: відкритий – закритий, трьохкомпонентний;
в) пластичний контраст мотиву, рапорту: динаміка – статика, ритміка – аритмічність, центр – ацентричність, симетрія – асиметрія;
г) контраст матеріалу (фактура, тон, колір): гладка – шорстка, світла – темна, монохромна – поліхромна;
д) контраст засобів виразності: лінія – пляма, площинність – рельєфність, силует – ажурність.
Контраст у композиції Поділля мав широке, універсальне значення. Він охоплює всі пари контрастів – композиційних прийомів і засобів виразності, інколи торкається й конструктивної ідеї твору.
Народні майстри та професійні художники вибірково застосовують у своїх творах різноманітні засоби емоційно-художньої виразності, а саме: фактуру, текстуру, колір, графічність, пластичність й ажурність. Три перших цілком залежать від природних властивостей матеріалу та його технологічної обробки. Так, фактура, текстура і колір дерева, з якого зроблений предмет, можуть викликати неоднакові чуттєві емоції при користуванні цим предметом. Це будуть відчуття легкості або вагомості, досконалої вишуканості, довершеності або лаконічної простоти, звичної буденності тощо.
У творах декоративно-прикладного мистецтва (зважаючи на їхні широкі функціональні можливості – прикладні – декоративно-прикладні – декоративні) має неоднакову міру застосування. Якщо в прикладних творах його роль другорядна, зводиться переважно до відповідного забарвлення матеріалу (природний колір дерева, каменю, металу і т. ін.), то в декоративних творах, передусім в орнаментальних тканинах, килимах, вишивках, різноманітні колірні поєднання відіграють важливу роль у композиції. Знання об’єктивних закономірностей колірної гармонії, традицій символіки та суб’єктивних особливостей сприйняття допоможе оптимально розв’язувати композиційні завдання.
У таблиці наведена система кольорової символіки Галицького декоративного мистецтва (див. табл. 2.1.)
Таблиця 2.1
| Кольори | Система символіки кольорів |
| Білий, жовтий, оранжевий | Чистота, невинність |
| Червоний пурпурний | Радість, ревнощі, заздрість |
| Фіолетовий, синій | Спека, енергія, радість, теплота |
| Блакитний, смарагдовий, зелений | Любов, пристрасть, боротьба, динамізм, гнів |
| Чорний, сірий | Затемнення, старість, віра, совість, смиренність |
Поєднання контрастних кольорів в Галицькому мистецтві відзначається найбільшою напруженістю, активністю і динамізмом. Шукати ці кольорові сполучення неважко. Відповідно до заданого кольору визначають по кольоровому крузі діаметрально протилежний йому колір. Він буде доповнюючий і водночас контрастний до попереднього.
Незважаючи на широко представлену в літературі нормативність кольорових поєднань, практично не існує іншої можливості естетично і художньо оцінити їхні переваги візуально у декоративному мистецтві Поділля та Гуцульщини.
Таким чином, колір у композиціях Галицьких майстрів декоративно-прикладного мистецтва може виконувати комунікаційну (поділ, акцентування, об’єднання та інша організація візуальної інформації), пізнавальну (кольорові символи і знаки, кодування) і найважливішу, виражальну функції. Остання активно впливає на художню образність творів, викликаючи відповідні емоції та естетичні почуття.
Символ у вигляді намальованого елемента, знака або предмета об’ємно-просторової форми, виступає замість певних конкретних чи абстрактних понять, використовується для збереження та передачі інформації, естетичних цінностей. Він не відбиває дійсних явищ, предметів, а позначає їх умовно без жодного натяку на достовірність чи подібність до дійсного. «Символ може містити у собі у згорнутому вигляді багатоманітність ціннісних значень, інформаційних та експресивних смислів, які в процесі сприйняття символу людиною розгортаються в її свідомості в естетичні уявлення і насолоди» [55].
У різні епохи символи змінювали своє значення. Наприклад, вуж у стародавні часи мав охоронне значення, а в християнській міфології та мистецтві став символом гріха, зла і обману.
Найважливіші метафори і символи у Галицькому декоративно-прикладному мистецтві див. табл. 2.2.
Таблиця 2.2
| Метафори і символи | Народнопоетичне осмислення | Церковне тлумачення |
| Джерело, криниця | Вгамування духовної спраги. | Вчення Христа |
| Річка. | Доля, смерть. | Райський сад. |
| Рослини, зокрема квіти. | Вічне цвітіння, невмируща краса. | Чистота, невинність. |
| Голуб, горлиця. | Любов, сум, смуток. | Політ пророчої думки. |
| Сокіл, яструб орел. | Сонце, небо. Владна сила | Торжество світла над темрявою. |
| Лев леопард, вовк змія, вуж. | Цар звірів, сила безстрашність, геройство оберег | Злість, заздрість, ворожість, жорстокість зло, лукавство, підступність, обман, темні сили. |
Таким чином, група семантичних засобів композиції творів декоративно-прикладного мистецтва Галичини приховує у собі всі етапи історичного розвитку: і знаки первісних культур, і середньовічні символи релігійно-канонічного тлумачення, і метафори народнопоетичного осмислення, і сучасні символи, алегорії та емблеми декоративного спрямування тощо. Візуальною основою всіх семантичних засобів була й залишається інакомовність і загадковість, грайливість і химерність, уподібнення й алегорія, сплетені в єдину художню і стильову структуру. Протягом кількох тисячоліть художня практика у галузі декоративно-прикладного мистецтва Галицьких майстрів виробила низку принципів композиції, дотримання яких допоможе досягти певної естетичної впорядкованості. Ці принципи ґрунтуються на практичному досвіді та імперичних спостереженнях.
2.3 Дослідження розвитку сучасного народного декоративного прикладного мистецтва Галичини
Проведене дослідження виявило найбільш характерні тенденції розвитку традиційного народно-декоративного та аматорського декоративно-ужиткового мистецтва Галичини.
Сучасне мистецтвознавство розглядає народне декоративне мистецтво Галичини як один із етапів розвитку українського мистецтва. Принципи, засоби його творення, функціонування дають можливість умовно поділити на три типи: