* Казимиров О. Український аматорський театр. - К.- 1965 -с.32
** Пилипчук Р. У дощепкінській період. З історії театру в Харкові і Полтаві // Український театр. - 1986 р. - № 6 -с. 28
*** Павловській І.Ф. Из переписки малороссийского генерал-губернатора князя А. Б. Куракіна. - Труд полтавской ученой комиссии.-Випуск ХIII.- Полтава - 1915 р. - 21 с. - ДАПО.
Катерини Нальотової (яка, між іншим, перша виконувала роль Наталки -
Полтавки в п`єсі письменника та драматурга) , у виставах брала участь місцева інтелегенція з різночинців і, насамперед, сам Котляревський.* Він талановито виконував комедійні ролі у п`єсах Княжніна "Сбытенщик", "Без обеда домой еду".**
Аматорський театр користувався великим успіхом. Ліберально настроєний губернатор відкрив широкий доступ на вистави, що відбувались у спеціально збудованому будинку.***
Ось з цього будинку і починаеться історія професіоналізму в Полтавському театральному мистецтві. Я.І. Лобанов - Ростовський був одним з перших передових культурних діячів - новаторів, якого театр на Полтавщині турбував по-справжньому. В його листуванні з міністром іноземних справ на будівництво приміщення для театру потрібна була сума в 5 тис. карбованців. (Державний архів Санкт - Петербурга) .**** З цього ж архіву, а також у авторів Бучневича (1902 р.) , Бузинного (1927р.) , Іванова (1969 р.) , Самсоненка (1972 р.) , Сторохи (1995 р.) дізнаємося про будівництво театру в 1810 році. "По тогдашнему времени постройка его обошлась городу в 20 тысяч руб.ассигнациями. Это был большой каменный трехъ этажный дом, крытый дранью, довольно удобный и поместительный".***** А знаходився він біля німецької колонії, яка розташовувалась в ті часи на вулиці Балакіна, 2.****** Але це приміщення не займали лише актори, бо то було б дуже розкішно для невідомих ще тоді людей. "В нем были приспособлены помещения собственно для театра и почтальонов, так как вблизи театра находилось здание почтоваго ведомства, построенное с ним одновременно (где теперь старое здание женскаго епархиального училища) и в 1861 году
*Врангель Н. Н. История одного года // Старые годы. - 1913.-Санкт-Петербург.- Госархив бибдиотеки им.Салтыкова-Щедрина.
** Казимиров О. Український аматорський театр. - К. - 1965 - с.32.
*** Ротач А.О. І.П.Котляревський і полтавський театр.Наукові записки. - Полтава.- 1958- c.63.
**** Особистий архів автора. Розмова із Сторохою Є. В.
***** ДАПО.- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках.- Полтава. - 1902 - c.292.
****** Бузинний О.Т. До історії театра в Полтаві.Викуп з неволі М.C.Щепкіна ( за архівними матеріалами) .- Записки Полтавського інституту народної освіти.- Т. IV. - Полтава.- 1927 - c.43-56.
проданное духовному ведомству".* Як на мою думку, цей будинок мав велике значення для починаючих акторів і режисерів. Він був ніби підтримкою у складні часи зародження мистецтва гри в Україні. Тут з’явилися такі зірки - твори української драматургії, як "Наталка – Полтавка", "Москаль - Чарівник", працювали найосвіченіші і талановитіші люди ХIХ століття: Котляревський, Щепкін, Пряженківська... Так, будівництво приміщення - це був перший вірний крок у розвитку мистецтва, потім так сподобавшогося полтавцям. Але перед тим, як повністю перейти до розгляду діяльності професійного театру Котляревського, хочу розповісти трохи про інші аматорськи гуртки поміщиків. Як свідчить В.Н.Жук, у репертуарі кріпацких театрів були не тільки постановки п`єс та комедій, але і вертепні вистави, або "різдвяні драми", що являли собою лялькову виставу легенди про народження Христа (вертеп - печера поблизу міста Віфлієма, у якій за релігійною легендою народився Христос) .** Вважаю, що саме цей вертеп став фундаментом для розвитку нашого чудового, відомого не тільки в Україні, але й далеко за ії межами лялькового театру. Отже, знов і знов переконуємось в тому, що колись казав Грушевський : "Коріння нації знаходиться в ії історичному минулому". Ця фраза - як початок початків, вона точнісінько характеризує роль театру скрізь роки. Але - повернемось до історії. Звідси вертепом почали називати спеціально зроблену двоповерхову скриньку для показу ляльок. Так, у маєтку Галаганів у селі Сокиринці Прилуцького повіту київськими бурсаками була здійснена вертепна постановка, в якій брав участь кріпацький хор Галагана.* Текст галаганівського, або сокиринського вертепу, що датується 1770р., був перетворений у розвагу для обмеженого кола людей і містив велику за обсягом релігійну частину, внаслідок чого втрачалося соціальне значення
твору.
* ДАПО.- Бучневич В.Є. Записки о Полтаве и её памятниках.-Полтава.- 1902 - c.292.
** Жук В. Н. Які були кріпосні театри і оркестри на Полтавщині// Наш рідний край. - Вип. 4. - Полтава. - 1990.
*** Из прошедшей жизни малороссийского дворянства // Киевская старина. - 1888. - октябрь.- 149 - c.161.
У багатих поміщицьких маєтках були поширені кріпацьці хори,
оркестри, або "капелії", як їх тоді називали. Серед відомих - хори й оркестри Івана та Петра Галаганів у селі Дігтярях і в селі Сокиринцях, оркестр мідних та ударних інструментів з 25 музикантів поміщика Булюбаша села Гриньки Кременчуцького повіту, оркестр рогової музики з 40 чоловік решетилівського поміщика В.С.Попова.* За свідченням І.Ф. Павловського, кожну неділю селяни навколишніх сіл, одягнені по-святковому, мали змову гуляти в чудовому парку, що оточував палац Попова.** Тут до їх послуг були гайдалки, шлюпки. На головному каналі стояла скляна будка, де грав оркестр рогової музики. Дозволялися танці та співи. Але, узагальнюючи досвід самодіяльних гуртків, аматорські постановки поміщиків, їх кріпацьких акторів, все це можна уявити як сходинку, на самому верху якої - перший професійний театр на чолі з великим українцем - Котляревським. Про нього розповімо далі.
1.2. І. П. Котляревський - директор першого професійного театру в Полтаві.
З вищезгаданого дізнаємося, що в 1810 році в Полтаві споруджено перший в місті театр. Директорами його стали І.П.Котляревський та А.О. Імберх. Щодо останього, документи цього чоловіка являють собою велику цінність для дослідника.
Генерал-губернатор Лобанов - Ростовський практично весь вільний час присвячував театру. Спочатку з аматорськими виставами пана був зв`язаний оркестр з 23 чоловік, найнятий у поміщика Раковича (Прилуцкий повіт) .*** Багато з музикантів були одружені, але сім`і їх залишалися жити в селі. Коли ж помер їх володар, його спадкоємці залишили сім`і музикантів без утримання. Але вже наступний губернатор міста - князь Рєпнін, продовжуючи добру справу, почату Лобановим – Ростовським,
* Залесский А.Из быта крепостного времени // Киевская старина.-1888.- июнь- c.78-79.
** Павловский И.Ф. Полтава (1802-1856) .Исторический очерк ее,как губернскаго города... - Полтава. - 1910.
*** Іванов А. Трічі ювілейний // Зоря Полтавщини. - 1969 - 6 липня.
Цей "вільний театр" несподівано народився в Полтаві, і як стверджує Лазорський, першим його засновником був "... нехто інший, як наш люб`язний Іван Петрович Котляревський".** Тут і розпочалась його творча діяльність. Якщо раніше Котляревський тільки розважав, виконуючи волю хазяїна, то тут йому вже належить ініціатива по створенню професійного театрального мистецтва. Він, як і його наступники (Квітка, Писаревський, Кухаренко та ін.) , певною мірою використав досвід російської комічної опери, створивши реалістичні п'єси, які змальовували багатогранні характери, накреслив характерні для того часу соціальні конфлікти. Саме тому його п’єси увійшли до скарбниці класики української драматургії, особливо це стосується "Наталки-Полтавки".***
Але навіть така діюча та життєрадісна, енергійна та працездатна особа, як Іван Петрович, ничого не зробила б без допомоги матеріальной. Ії, зі свого боку, завжди надавав найголовніший театрал, банкір, громадський і політичний діяч Полтави - князь Рєпнін.
У 1818 році (а до цого театр лише існував, а не працював, тому й відомостей зовсім немає) на запрошення Рєпніна до Полтави з Харкова приїхала трупа Штейна.**** І на мою думку, ця подія дуже вплинула на подальшій розвиток мистецтва на Полтавщині.
Взагалі, рівень вистав полтавського театру був вищий, ніж у Штейна. Причина, за словами Абрама Семеновича Щепкіна - брата актора, хоч одна,але дуже вагома: життям театру керував Котляревський.***** Саме тут Михайла Щепкіна було викуплено з неволі. Окрім того, розраховуючи на талант актора, Іван Петрович спеціально для нього написав "Москаля – Чарівника" та роль виборного в "Наталці – Полтавці".