Діяльність першого професійного театру Полтави (стр. 6 из 11)

... То було вікомовного 1819 року. Саме в ті часи в Україні правив генерал-губернатор князь М. Г. Рєпнін-Волклнський, людина гуманна та до того ще й протектор освітньої справи в нашому краю.*** Цей магнат, до речі, був одружений з онукою гетьмана Кирила Розумовського. Він взяв під свою опіку ті молоді культурні сили, які щойно розбрунились для пишного цвіту. І саме він настановив славного творця "Енеїди" директором нового вільного театру Полтави Котляревський розпочав важку роботу: запросив до Полтави драматичну трупу Штейна, закликал на вигідні гастролі вже відомого тоді артиста Щепкіна та за одним заходом написав п`єсу українською мовою "Москаль-Чарівник", а вже через пів-року полтавчани побачили на сцені і свою невмерущу "Наталку".

* Стороха Є. Перша Наталка у Полтаві.- Полтава.- 1995 -с. 139

** Срезневський В. И.П.Котляревский. Из русского биографического словаря.

*** Лазорський М. Світлотіні.- Мельборн. - 1973 -с. 303

У присмерку осінньої днини того року на Колонійский вулиці міста, недалеко від палацу магната Абази, юрбились групи молоді, хто йшов пішки, хто їхав берлиною - всі до старого білого будинку, освітленого великими ліхтарями. У вестибюлі було трохи гамірно, чути було притишений дівочий сміх та влучні дотепи паничів.* Всі прийшли до театру. Всі чекали дзвоника, щоб нарешті вступити до зали. Ставили новину, що звалася "Наталка – Полтавка" і писана, як промовляла афіша (див.додаток) , самим директором театру, паном Котляревським.

Доля усміхнулась Івану Петровичу і як авторові, і як директорові полтавського театру - вже під час перших вистав п`єси склався чудовий акторский ансамбль. Основний склад виконавців становили актори харківської трупи.

У ролях виступали добре відомі тоді в Україні артисти: П.Барсов (Петро) , якого називали "полтавським Тамбуріні" за чудовий голос, І.Угаров (возний Тетерваковський) , особливо вдатний до характерних образів "старого віку піддячих", Т.Пряженковська (Терпелиха), яка користувалась гарячою прихильністю глядячів за майстерність сценічного перевтілення. Яскравою зіркою спалахнув на полтавській сцені талант видатного актора М. С. Щепкіна, для якого власне і була написана роль виборного Макогоненка. Роль головної героїні виконувала чудова співачка і танцюристка Катерина Нальотова. Весь час вона була в театрі Котляревського на головних ролях, і як артистку її знали далеко за межами Полтави. Щепкін шанобливо до неї ставився і згадував, що "вона мала прекрасний голос і була знаменитою артисткою".* Довгий час театрали та просто зацікавлені історіею мистецтва на Полтавщині нічого не знали про цей великий талант, про актрису Нальотову.Але знайшовши деякі факти за допомогою музею Котляревського, я присвятила культурному, театральному і, на жаль, трагічному життю актриси своє подальше дослідження.

Отже, перша справжня українська п`єса...

Очевидці передають, яке велике враження справила на всіх та вистава. Слухали пісні, затаївши подих, деяки навіть плакали. Адже всі глядачі вперше бачили сцену, вперше бачили й артистів, багато було тієї думки, що то все "насправді" і гнівались, коли їм перечили.** Це не тільки в Полтаві, але "і в багатьох містах Великоросії, і в обох столицях", як зазначає біограф Котляревського О.В.Терещенко.***

* Стороха Є. Перша Наталка у Полтаві.- Полтава.-1995 -с.139

** Лазорський М.Світлотіні.- Мельборн.- 1973 -с. 303

*** Терещенко О.В. И.П.Котляревский. //Основа. - 1861 -Полтава-с.167

Безперечно, це був великий успіх. І для Котляревського, і для театру, і для трупи Штейна. До Полтави почали тягнутися люди.Але й трупа не стояла на місці. Полтавський театр усім складом виїхав на гастролі в Харків. Там велику допомогу трупі надав писменник Григорій Федорович Квітка, який ще з 1812 року брав активну участь в организації театру Харкова. "Попечение ваше о театре Полтавском во время бытности его в Харькове были для него полезны, ибо сборы превзошли ожидания."* В другому листі до Квітки Рєпнін звертаеться з проханням прийняти полтавську трупу під безпосереднє його розпорядження.

Якщо зобразити діяльність театру Котляревського на графіку, то 1819 рік був би найвищою крапкою, його розквітом. Саме в цьому році Котляревський повідомив всієй Малоросії, вигукнув на всю Україну про красу мови нашої, та до того ж висміяв старі порядки, виборних, та освітив свій рідний полтавський театр. Крім того саме тоді "він виробив у собі цілком спроможність до оригінальної творчості, що находить матеріал в народному житті і поезії".**

Спостерігаємо за діяльністю театра Котляревського далі, адже міцний, як здавалося, театральний світ почав руйнуватися . . .

Нажаль, успішна діяльність театру продовжувалась недовго. Ще в першій главі я приводила листування Котляревського з Рєпніним, де вже тоді директор закладу, відомий письменник та драматург, передбачав занепад його "дитища". Як розповідає Бучневич: "Сначала дела полтавской труппы шли недурно, но потом оказалось, что все-таки в таком городе, как Полтава трудно существовать театру: доходов не хватало, и все нужные расходы, хотя актеры получали незначительное содержание, но на содержание всей труппы с балетом требовались десятки тысяч."*** Це було в 1818 році. Але ж 1819 рік дещо підвищив надію Котляревського на дальніше існування театру. На вистави "Москаля-Чарівника" та "Наталки- Полтавки" довгий час збиралися товпи людей.

* Павловский И. Заботы кн.Н.Г.Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. - 1905 - К.

** Дашкевич М. Отзыв о сочинении Петрова "Очерки истории украинской литературы Х1Х столетия". -"Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова". - Спб. - 1888 - с.83

*** ДАПО-Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и её паматниках. - Полтава. - 1902 г.

Та, незважаючи на весь цей успіх, популярність серед гладачів, дні існування театру були завбачені. Цьому спияли тяжкі матеріальні умови артистів, які одержували досить мізерну зарплату.*

Катастрофа полтавського театру розпочалась в кінці 1821 року.

Під час репетицій Пряженковська підійшла до режисера Барсова і сказала, що при такій платні вона грати не буде. Її підтримали всі артисти. Останнім спектаклем був бенефіс Щепкіна...

Коли вистави припинилися, почали поширюватися чутки в місті, що ніби це все наслідок інтриг Щепкіна.** Не можна сказати напевне, від кого саме пішли ці чутки, але що вони тяжко вплинули на актора та його родину - це правда. Щепкін не міг не попередити цієї катастрофи, ні запобігти їй : він не менше інших артистів потерпів від неї. Отже, що можна сказати в цьому випадку, то це те, що він вже тоді почав придумувати засоби, як вийти з цього важкого становища, і написав листа в Тулу до колишнього утримувача театру І. Ф. Штейна, з пропозицією прийняти його в трупу Тульського театру, нга що негайно одержав позитивну відповідь.** Штейн запропонував йому 5 тисяч крб. в рік і бенефіс.

Після сказаного вище про артистів директор театру І. Котляревський не бажав нікого навіть бачити з них: до того він був ображений і невдоволений всім, що сталося між акторами. Треба гадати, що Іван Петрович був чи не єдиною особою. яка бажала постійного існування театру в Полтаві, - і коли побачив, що бажання його нездійснені, він мимоволі обрушив свій гнів на артистів і, в першу чергу, на головного винуватця Щепкіна, по інтригам якого, як вважав він, і стався розпад трупи...

Було оголошено про припинення спектаклів. В 1821 році трупа розвалилась, актори роз’їхались. Здавалось - кінець театрального мистецтва на Полтавщині

* Ротач А.О. Котляревський і полтавський театр. Наукові записки.- Полтава. - 1958 -c. 63

** Щепкін А. С. З краткаго очерка жизни М. С. Щепкіна и артистической его деятельности на сценическом поприще. - К. -78 с.

...

Як вже говорилось раніше, на папірі хозяювала театром міська Рада, хоч головним в цьому мистецтві вважався князь Рєпнін. Це саме від нього йшли фінансові та керівні команди. Він запрошував, розміщав, турбувався. Разом з Котляревським, звичайно. Але коли трупа розпалась, та не стало жодного актора, Рєпнін забув про колись відомий на всю Малоросію театр.

"Вновь сформированная труппа Штейна, после того,ежегодно из Харькова наезжала в Полтаву, и последний её приезд был в год кончины князя Репнина в 1845 году. Штейн умер в 1930-х годах, и его заменил Л.Ю.Молотковский."* Збереглися афіши виступів трупи Штейна та Молотківського в Полтаві за 1832 рік. Пропоную подивитись їх в додатку.

Погане хозяювання міської Ради та рілкі випадкові ремонти привели до того, що в 1847 році той самий триповерховий будинок, критий дранкою, перший професійний театр України, став непридатний і потребував термінового капітального ремонту. На все це потрібна була сума в 3000 крб.** Де було взятися тим грошам? Рєпнін помер, і Котляревського вже не було... Але ось в 1848 році, при обстежуванні стану старого театру все та ж міська Рада поставила питання за будівлю нового.***

В 1852 році будівля вже остаточно була продана з торгів підполковникуЛебедєву, який розмістив там пекарню та їдальню для проходячих мимо війскових частин.**

Ось так і закінчив своє життя наш полтавський театр. Але не дивлячись на його такий сумний кінець, мистейтво, колись народжене Лобановим-Ростовським, Котляревським та Рєпніним, продовжувало існувати, як існує і зараз…

* ДАПО - Бучневич В. Є. Записки о Полтаве и её памятниках. - Полтава. - 1802 р.

** Павловский И. Ф. Заботы кн. Н. Г. Репнина о полтавском театре и о выкупе артиста Щепкина. Оттиск из журнала"Киевская старина". - Киев. - 1905 г.