1. Аналіз історіографії з теми дисертаційного дослідження дозволяє стверджувати про те, що питання розвитку сфери гостинності міста Києва, в тому числі, в контексті становлення і розвитку туризму в Україні, залишається мало дослідженим.
2. Поняття сфери гостинності включає сукупність установ, закладів і організацій, які надають будь-які послуги, що їх потребує подорожуючий, у тому числі турист: розміщення, харчування, рекреації, транспортні послуги тощо. На відміну від цього, заклади гостинності – це установи, які надають подорожуючим і туристам основні послуги, тобто послуги з розміщення і харчування.
Сфера гостинності Києва складалася як сукупність закладів гостинності, що формувалися навколо монастирів і церков, які були центрами православного паломництва і як мережа світських закладів гостинності, що входили до інфраструктури міста.
3. Значення Києва як духовного і релігійного центру православного паломництва посилилося з ХУ ст. у зв’язку з переорієнтацію (внаслідок завоювання Османською імперією територій, на яких розташовані головні святині християнства) основного потоку православних прочан до вітчизняних сакральних центрів, передусім, до Києва, який з важливого пункту на транзитному шляху паломництва перетворився на потужну самоцінну духовно-релігійну атракцію. Це сприяло розвитку мережі закладів гостинності навколо Києво-Печерської Лаври, інших монастирів Києва.
4. Особливістю церковно-монастирських закладів гостинності, які надавали паломникам послуги з тимчасового притулку і харчування, було те, що в своїй діяльності вони виходили з концепції релігійної гостинності, що спиралася на християнські цінності любові до ближнього та співчуття і допомоги стражденним. Тому принциповою відмінністю діяльності була максимальна доступність послуг, які вони надавали прочанам. Виробництво цих послуг забезпечувалось як власними силами ченців та послушників, так і за рахунок благодійності заможних віруючих.
5. У другій половині ХІХ ст. системоутворюючу роль в сфері гостинності Києва відіграють заклади гостинності світського характеру, які завдячують підвищенням свого значення становленню ділового туризму і історико-культурного, який виростає з екскурсійної діяльності, що захопила наприкінці ХІХ ст. значну частину учнівської молоді та інтелігенції. Популярність екскурсій стала наслідком актуалізації інтересу українців до власної історії і культури, що викликало бажання відвідувати пам’ятки культури, які були зосереджені передовсім у Києві і перетворювало місто на потужну соціокультурну атракцію.
Розвиток міста як потужного ділового центру українських територій, що входили до складу Російської Імперії (промислового, фінансового, торгівельного) сприяв масовим відвідуванням Києва. Поширення поїздок з комерційною метою призвело до формування ділового туризму, який можна вважати одним з перших видів туризму, що інституалізувався в Україні. Діловий туризм став суттєвим фактором, який позитивно вплинув на розвиток сфери гостинності міста. Так, під час проведення щорічного Контрактового ярмарку міські готелі встановлювали плату за користування послугами, що ними надавалися, вдвічі вищу, ніж зазвичай. Це зумовлювалося напливом гостей міста, серед яких були не тільки безпосередні учасники ярмарку, але й чимала кількість відвідувачів, що бажали гарно провести час, адже ярмарок супроводжувався численними розважальними і культурними заходами. Тому своє фінансове становище покращували не тільки готелі та заклади харчування, але й вся сфера гостинності Києва: театри, інші розважальні установи.
6. За період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в Києві відбувається інтенсивний розвиток сфери гостинності, зокрема, закладів тимчасового розміщення і харчування. Цей процес мав виключно поступальний характер і в кількісному і в якісному відношенні: зростала кількість закладів, що надавала основні послуги з розміщення і харчування, відбувалася їх диференціація за ціновою політикою, набором послуг, які ними надавалися, просторовим розташуванням, контролем за рівнем сервісу, принципами кадрової політики і менеджменту. Важливе місце у цій сфері належало транспортній інфраструктурі міста і шляхам сполучення, адже поширення залізничних подорожей з другої половини ХІХ ст. суттєво вплинуло на кількість подорожуючих до Києва, а, отже, і на розвиток його сфери гостинності. Остання розширювалася і за рахунок дозвіллєвих закладів, мережа яких збільшувалася, у тому числі, внаслідок відвідувань екскурсантами і туристами.
Анотація
Вишневська Г.Г. Еволюція сфери гостинності міста Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті розвитку українського туризму. – Рукопис.
Дисертація на здобуття науковогоступня кандидата культурологіїзі спеціальності 26.00.06 – прикладна культурологія. Культурні практики. – Київський національний університет культури і мистецтв. – Київ, 2008.
Дисертація присвячена визначенню складових сфери гостинності міста Києва та характеру її еволюції у зв’язку зі становленням та розвитком туризму як нової соціокультурної практики в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
В дисертації аналізуються основні види масових подорожей в Україні, які призводять до формування мережі закладів гостинності, що надають послуги відповідним категоріям подорожуючих, і які за умов розвитку капіталізму в Україні та спричиненого цим національно-культурного відродження зберігаються (паломництво) або трансформуються (подорожі з торгівельною метою, краєзнавчі екскурсії) в нові форми, які набувають ознак туризму: ділового і історико-культурного.
Охарактеризовано місто Київ як соціокультурну атракцію, показано його роль як духовного і релігійного центру православ’я в контексті паломництва і релігійної гостинності. Визначено вплив, який Київ справив на становлення і розвиток ділового і історико-культурного туризму, еволюцію світської гостинності.
Проаналізовано релігійні і світські заклади гостинності як основні складові сфери гостинності міста. Досліджено кількісну та якісну еволюцію київських готелів та інших закладів тимчасового розміщення, закладів харчування, визначено поступальний характер цієї еволюції.
Ключові слова: туризм, діловий туризм, історико-культурний туризм, паломництво, гостинність, релігійна гостинність, світська гостинність, заклади гостинності, сфера гостинності Києва.
Аннотация
Вишневская Г.Г. Эволюция сферы гостеприимства города Киева второй половины ХІХ – начала ХХ ст. в контексте развития украинского туризма. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.06 – прикладная культурология. Культурные практики. – Киевский национальный университет культуры и искусств. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена определению характера эволюции сферы госте-приимства города Киева в связи со становлением и развитием в Украине во второй половине ХIХ – начале ХХ столетия туризма как новой социокультурной практики.
В диссертации анализируются основные виды массовых путешествий, которые приводят к формированию сети учреждений гостеприимства, предостав-ляющих услуги временного размещения и питания соответствующим категориям путешествующих. Наиболее ранними массовыми формами путешествий в Украине были поездки в торговых целях и православное паломничество. Последнее возникло как результат христианизации Руси и предусматривало посещение святых мест христианства. В этом контексте Киев играл важную роль и как пункт на пути паломничества на Ближний Восток, и как самостоя-тельная религиозная атракция. Одной из наиболее притягательных святынь города была Киево-Печерская Лавра. В связи с большим потоком паломников в Лавре формируется свое учреждение гостеприимства – „странноприимница”, к ХІХ ст. получившее статус отеля. Деятельность отеля осуществлялась в соответствии с принципами религиозного гостеприимства: помощи, сострадания и милосердия, что означало максимальную доступность услуг для всех паломников. Кроме Киево-Печерской Лавры, паломников принимали „странноприимницы” Софийского, Михайловского и других монастырей и церквей Киева.
Наряду з церковно-монастырскими учреждениями гостеприимства в Киеве формируется и сеть светских учреждений гостеприимства: отелей, меблированных комнат, ресторанов и т. п. Особенность формирования отелей этой сети заклю-чалась в том, что они относились к категории „питейных заведений”, то есть генетически „вырастали” из трактиров и даже к концу ХIХ ст. продолжали рассматриваться городскими властями как категория заведений города, в которых осуществляется продажа алкогольных напитков. Это отражалось и на качестве основных услуг (временного размещения), требования к которым ужесточаются лишь в последней трети того же столетия, что способствует повышению их уровня. Одновременно в этот же период складывается сеть фешенебельных отелей Києва, предоставляющих наилучший сервис и ориенти-рованых на высоко обеспеченных посетителей.
Означеным процессам благоприятствовало развитие в Украине поездок с деловими целями (коммерческими), субъекты которых в силу своего материального уровня требовали соответствующего гостиничного сервиса. Деловые поездки стали следствием того, что во второй половине ХХ века Киев превратился в крупный деловой центр Украины, что было вызвано стремительным развитием промышленного производства. Сами же поездки привели к формированию такой разновидности туризма, как деловой туризм. Проведение в Киеве ежегодной Контрактовой ярмарки было существенным фактором не только пополнения бюджета города, но и финансового благополучия учреждений сферы госте-приимства: на это время готели увеличивали стоимость предоставляемых услуг вдвое. Это было вызвано не только притоком в Киев непосредственных участников ярмарки, а и многочисленных посетителей, желавших хорошо провести время.