Питання збереження та розвитку української національної культури набувають особливої ваги в умовах реалізації завдань будівництва, культури незалежної України. Кожний народ нагромаджує в історії певний досвід і відливає його неповторну систему культурних надбань. Практично кожна культура – і українська, може найбільш наочно - розвивається у логічному та змістовному діалозі з іншими. Українську культуру неможливо зрозуміти ігноруючи її зв’язки з античною, візантійською, російською, білоруською, польською, литовською, німецькою, єврейською, вірменською, та іншими. Тобто становлення та розвиток культури України можливо висвітлити тільки з урахуванням контексту розвитку світової культури та цивілізації.
В IX ст. виникає Давньоруська держава, яка об’єднала всі східнослов’янські і деякі неслов’янські племена. Ця культура була не лише продовженням тенденцій матеріально-виробничого та духовного розвитку попередніх часів, але й виявом якісних зрушень в житті східного слов’янства, пов’язаних із розкладом родового ладу та визріванням нових феодальних відносин. Своєму виходу на світовий рівень давньоруська культура має завдячувати християнській релігії, яка стала офіційною державною релігією з 988 р., коли князь Володимир прийняв хрещення сам і охрестив своїх підданих. Нова віра допомагала утвердженню феодального ладу, зміцненню молодої державності, поліпшила міжнародні контакти Русі. Християнська церква забезпечила поширення писемності та «книжності», спричинила появу визначених літературних пам’яток та мистецьких цінностей.
2. Релігія
Володимир Великий не тільки сам охрестився, але й старався зробити християнську віру вірою держави. За наказом князя всі без виїмку мусили охреститися: «як хто завтра не явиться на річці, багатий чи вбогий, бідний чи робітник, буде мені ворогом». У перших часах дуже пильно нищили всюди ідолівдавньої віри: «Це не боги, а дерево, - почав варяг-християнин, - сьогодні є, а завтра гниє; не їдять, не п’ють, не говорять, а зроблені вони руками з дерева. А Бог, якому служать греки. є один, що створив небо й землю, зорі й місяць, і сонце, і людину, і дав їй жити на землі. А ті боги що зробили? – самі вони вироблені!» Володимир у перший день по хрещенні наказав ідолів скидати, рубати і палити. Статую Перуна прив’язали коневі до хвоста й скинули до Дніпра, дванадцять чоловік били його залізом. Кинули фігуру до ріки, й князь наказав: «Як де пристане, відбивайте його від берега, аж перейде пороги – тоді лишіть його» І Перун поплив Дніпром і затримався далеко за порогами, на місці, що звалося пізніше Перунова Рінь. І все ж з приходом нової релігії вірування предків не зникло безслідно. Під личиною християнства ще протягом століть серед східних слов’ян зберігався релігійний дуалізм, або двовір’я, що полягало у дотриманні язичницьких за походженням звичаїв та обрядів.
Церква справляла величезний вплив на культуру Київської Русі. Спорудження одного лише храму – славетної Софії Київської – є безпосереднім підтвердженням того, наскільки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Розкішно прикрашений інтер’єр підтримували мармурові колони. Напевно, краса цього храму християнського Бога здавалася просто сліпучою призвичаєним до скромних дерев’яних будівель киянам. Власне, саме таке враження мав справляти собор, позаяк у візантійській церкві добре розуміли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцій, часто куди ефективніше посилювало віру, ніж богослов’я, що апелює до розуму. З цією метою церква сприяла розвиткові мистецтв і ремесел.
3. Мистецтво
Мистецтво Київської Русі – одне з найвизначніших і найсамобутніших явищ світової культури. Художні досягнення цієї доби - те підґрунтя, що визначило подальший розвиток української культури.
3.1 Архітектура
З прийняттям християнства почалося небувале піднесення архітектури.
Почалося муроване будівництво, яке до того на Русі було рідкістю. Головним його видом стали так звані культові споруди – церкви й собори. Більшість архітектурних пам’яток цього періоду збереглися в Києві і в Чернігові. Візантійські зодчі розробили особливу систему будування культових споруд,
Що поширилася і на наших землях. Вона дістала назву хрестово банної.
Згідно з нею головний об’єм споруди у плані утворює хрест. Християнський храм був не лише архітектурною спорудою певного призначення. Він мав глибокий символічний зміст, уособлював своєрідну модель Всесвіту, де панують лад і гармонія, де чітка ієрархія духовних сил зосереджена довкола головної – Творця всього сущого. Найдавніша пам’ятка архітектури цієї доби, що збереглася до наших днів, - Спаський собор у Чернігові, збудований князем Мстиславом у 1036 р. Це типова давньоруська хрестово банна споруда, увінчана п’ятьма куполами . Усередині собор прикрашають настінний живопис, декоративне різьблення та мозаїчна підлога.
Найвищого розквіту мистецтво Київської Русі досягло за княжіння Ярослава Мудрого. Справжнім символом доби став славнозвісний Софіївський у Києві
Закладений великим князем у 1037р. на місці розгрому печенігів. Цей величезний храм має складну пірамідальну будову. Увінчують його тринадцять куполів. Інтер’єр Софії Київської – це гармонічний мистецький ансамбль, в якому злилися воєдино архітектура, живопис та декоративне мистецтво. Таке явище, коли різні види мистецтва нерозривно пов’язані між собою, як формою, так і змістом, дістало назву синтезу мистецтв.
3.2 Монументальний живопис
Одне з найдавніших досягнень художньої культури Київської Русі – мистецтво мозаїки. Технологія створень мозаїк була досить складною. Спочатку на стіну накладали перший підготовчий шар , на нього накладали другий, на який наносили контури зображення. Потім накладали третій шар, швидко покривали зображення фарбами, доки розчин не закам’янів вдавлювали в нього кубики різнокольорової смальти. Смальту варили в спеціальних посудинах (тиглях), домішуючи в розплавлене скло барвники – свинець, мінеральні фарби тощо. Потім розливали на відшліфовану поверхню, а коли вона застигала – кололи на кубики. Кубики робили різного розміру – з маленьких викладали обличчя, руки, ступні ніг, з більших – одяг, тло, предмети.
3.3 Іконопис
Визначним здобутком мистецтва Київської Русі є іконопис, що живе й розвивається вже понад тисячу років. Без нього не можливо уявити українське образотворче мистецтво. Ікони були першими станкового живопису в Україні. Проте, ікона – це не просто картина. Це предмет релігійного культу, перед яким віруюча людина молиться. За свідченням літописів, перші ікони потрапляли до Києва з Криму. Коли за велінням князя Володимира у місті в 989-996 рр. було зведено Десятинну церкву, всі необхідні для богослужіння предмети привезли з Корсуня(Херсонеса). Ікон доби Київської Русі збереглося дуже мало. Кожна з них знаходиться за межами України – переважно у Москві та Санкт-Петербурзі.
3.4 Книжкова мініатюра
Особливим видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра. Це невід’ємна складова мистецтва рукописної книги: написання тексту, художнього оформлення, виготовлення оправи. Загалом, середньовічна рукописна книга була надзвичайно дорогою річчю. Створення її потребувало багато часу. Відповідно до неї й ставилися, як до святині. Князь Ярослав Мудрий – великий шанувальник книг – заснував при Софіївському соборі в Києві бібліотеку. Найдавнішою рукописною книгою Київської Русі є «Остромирове євангеліє», написане в 1056 – 1057 рр. у Києві дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира. В ній на окремих аркушах вміщено три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Марка, Луки. Художникові, який дотримався усіх тогочасних канонів, вдалося створити яскраві психологічні образи, що свідчать по його неординарний хист.
3.5 Народна творчість
Поряд із стародавніми писемними традиціями, що продовжували розвиватися в календарній та родинній обрядовості, виникає новий фольклорний жанр – білини , що уславлювали захисників рідної землі, народних героїв. Цей різновид героїчного епосу стає провідним у народній творчості епохи Київської держави, але згодом утворили своєрідний релігійний дуалізм. Наприклад, стали збігатися в часі давні звичаї зустрічати весну з Великоднем, русальні обряди – з християнською Трійцею, свято Купала – з днем Івана Хрестителя, Коляда – з Різдвом Христовим. Про високий рівень музичної культури князів свідчать твори давньоруської літератури, графічні сюжети книжкових мініатюр, фрески, тощо. Імена тогочасних співців Митуси та Ора згадуються в Іпатіївському та Галицько-Волинському літописах, а ім’я легендарного Бояна – в літературній пам’ятці культури Київської Русі «Слово о полку Ігоровім». Боян співав для київських князів у декламаційно-речитативній манері, акомпануючи собі на гуслях. Особливо шанували на Русі музику дзвонів. Ії колоритний перегук супроводжував християнські свята, збирав народ на віче.
Отже, музична культура Київської держави за короткий історичний проміжок сягнула високого рівня розвитку. Вона розвивалася на поліетичній основі, під впливом досягнень європейської музичної культури, водночас не втрачаючи власної самобутності.
Висновок
Київська Русь, об’єднавши східних слов’ян під владою київських князів, успадкувала духовні традиції своїх попередників і мала тісні стосунки з багатьма сусідніми народами.
З офіційним прийняттям християнства, культурний розвиток України-Русі піднявся на новий щабель. Сталися якісні зміни у світогляді русичів, розпочалося їхнє відродження в європейський культурний світ через опанування писемності, розвиток освіти й естетичних традицій візантійської культури, для якої були характерні урочистість, шляхетність, пишність, витонченість. Поряд з народним активно розвивається професійне мистецтво, релігійна і світська література, архітектура й монументальний живопис, іконопис, хорова та інструментальна музика.