Добовий раціон Волги в період найбільших удоїв складався з 7 кг люцернового сіна, 8 кг трав'яної муки, 20 кг концкормів, 70кг соковитих кормів, 40 кг висівок, 0,3 кг глюкози і 1 кг суміші мінеральних речовин. Загальна маса кормів раціону складала 146 кг. Він включав 46,5 кормової одиниці, 6,6 кг перетравного протеїну, 522 г кальцію, 330 г фосфору, 3153 міліграм протеїну, 8,5 кг цукрів. Цікаво відзначити той факт, що на виробництво молока витрачаються найдешевші корми. Адже основу раціону молочних корів складають зелена трава, сіно, силос, сінаж.
Молоко – найважливіший продукт живлення людини. У ньому містяться всі необхідні для людського організму живильні речовини в легкозасвоюваній формі. Склад молока залежить від багатьох чинників (породи, стадії лактації, складу кормових раціонів) і не є постійним, але в середньому він характеризується наступним змістом живильних речовин, %:
Вода 87,5
Молочний жир 3,8
Молочні білки 3,3
Молочний цукор 4,7
Мінеральні речовини 0,7
Особливість багатьох складових частин молока полягає у тому, що вони унікальні і не зустрічаються в інших продуктах харчування. Наприклад, молочний жир відрізняється від тварини і рослинного. У молоці він знаходиться у вигляді дрібних жирових кульок, які можна побачити тільки під мікроскопом. Білки молока містять всі необхідні для людини амінокислоти. Молочний цукор і частина мінеральних речовин знаходяться в молоці в розчиненому стані. Найбільшу частину білкових речовин молока складає казеїн, який, є основним компонентом сиру і сирів. Молочні білки засвоюються в шлунково-кишковому тракті людини на 96%, молочний жир – на 95%, молочний цукор – на 98%.
Другим важливим продуктом живлення, одержуваним від великої рогатої худоби, є м'ясо (яловичина і телятина). Його цінність визначається високою загальною поживністю, високим змістом білка (15-17%) і жиру (16-19%), дієтичними властивостями (завдяки невеликому змісту жиру і сала). На м'ясну продуктивність великої рогатої худоби впливають порода, вік, стать, спосіб відгодівлі. Про м'ясні якості можна судити по швидкості росту (добовому приросту маси), живій масі тварини і смаковим властивостям м'яса.
1.4 Свинарство в особистому господарстві
Свійські свині за походженням поділяються на дві групи. Перша – походить від європейського дикого вепра, друга – від азіатського. Основним районом одомашнення вважають Східну Азію (Китай) і Європу (райони Середземного, Балтійського та Чорного морів).
Одомашнення відбулося за 4000 років до н. е. У процесі одомашнення деякі біологічні особливості свиней значно змінились. Дикі свині – тварини нічні, пізньоспілі, за один опорос в середньому дають шість поросят.
Свині є одними з найбільш скоростиглих тварин, тому витрати на їх розведення і відгодівлю в присадибних господарствах швидко окупаються. При порівняно невеликих трудових витратах при вирощуванні свиней можна одержувати за короткий час велику кількість м'яса і сала.
Широкий розвиток присадибного свиноводства обумовлений господарсько корисними якостями і біологічними особливостями свиней, що вигідно відрізняють їх від інших видів сільськогосподарських тварин.
Свині володіють високим багатопліддям. За один опорос свиноматка може принести 10–12 поросят і більше. Нетривалий період вагітності (поросності) – 114–116 днів і лактації – 3–4 тижні (в умовах присадибного господарства може бути ще коротшим) дозволяє при хорошому годуванні і догляді одержувати за рік від свиноматки по два з гаком опоросу, тобто 20–25 поросят і більше.
За рахунок високої біологічної скороспілості свинки готові до відтворення у віці 8–9 тижнів при живій масі 110–120 кг.
Однією з позитивних властивостей свиней є їх висока господарська скороспілість. У віці 6-8 місяців тварини досягають живої маси 100–120 кг. Таким чином, за опорос від однієї свині можна одержати в результаті 1–1,2 т. свинини в живій масі. Такою продуктивністю не володіє жоден інший вид сільськогосподарських тварин.
Свині значно краще, ніж велика рогата худоба і вівці, оплачують корми приростом продукції. При інтенсивній відгодівлі на 1 кг приросту живої маси їм потрібно всього 4–4,5 кормової одиниці, а великій рогатій худобі – 9–10 кормових одиниць і більше.
Зі всіх сільськогосподарських тварин свині мають найвищий забійний вихід продукції (відношення маси їстівних частин туші до передзабійної маси). Так, при відгодівлі молодняка до живої маси 100 кг забійний вихід складає близько 73%, а при відгодівлі до 130–150 кг – 80% і більш.
Вельми цінною властивістю свиней є їх всеїдність. Вони можуть поїдати найрізноманітніші корми рослинного і тваринного походження, харчові залишки, різні відходи м'ясної, рибної і харчової промисловості.
Слід зазначити, що м'ясо і сало свиней володіють високою калорійністю і біологічною повноцінністю. Свиняче м'ясо ніжне, соковите, завдяки чому з нього можна готувати найрізноманітніші м'ясні страви, а також заготовлювати про запас у вигляді шпика, окорока, корейки, грудинки, ковбас і інших продуктів.
1.5 Породи свиней
Найпоширенішою породою свиней на Україні є велика біла, виведена в результаті багаторічної роботи по удосконаленню у різних кліматичних зонах нашої країни свиней великої білої породи англійського походження, яких завозили до 1931 р.
Свині великої білої породи мають білу масть, міцну конституцію, жива маса дорослих кнурів – 330-360, свиноматок – 240-260 кг. Багатоплідність свиноматок 10–12 поросят. Вони відзначаються високою молочністю і добрими материнськими якостями. Особливістю породи є наявність у ній тварин усіх існуючих типів свиней: сального, м'ясо-сального та м'ясного. В зв'язку з підвищенням попиту на м'ясну свинину найбільш цінними є тварини м'ясного типу з довшим та глибшим тулубом, з добре розвиненим міцним кістяком.
Живої маси 100 кг свині цієї породи досягають у віці 182 дні, середньодобовий приріст живої маси становить 694–774 г при витратах 3,9 корм. од. на 1 кг приросту.
Українська степова біла – перша вітчизняна порода. Вона була створена під керівництвом академіка М.Ф.Іванова методом відтворного схрещування місцевих степових свиней з кнурами великої білої породи і затверджена в 1934 р.
Свині цієї породи білої масті, міцної конституції, добре пристосовані до своєрідних кліматичних умов півдня України, мають високі продуктивні якості. Жива маса дорослих кнурів 350, свиноматок 250 кг, багатоплідність 10–12 поросят за один опорос.
Свиней української степової білої породи розводять у плем-заводах «Асканія-Нова», «Сиваський» Херсонської, племрадгоспі «Добра Криниця» Миколаївської областей та ін.
Миргородська порода виведена шляхом складного відтворного схрещування місцевих коротковухих чорно-рябих свиней Полтавщини з беркширською, середньою білою, великою білою породами свиней та меншою мірою з великою чорною і темворс. Робота по виведенню цієї породи після Великої Жовтневої соціалістичної революції проводилась під керівництвом професора А.П. Бондаренка.
Жива маса кнурів миргородської породи 300-320, свиноматок 220–230 кг, багатоплідність 10–11 поросят. В основному тварини належать до м'ясо-сального типу. Свині чорно-рябої масті, добре використовують пасовища та соковиті корми.
Порода ландрас виведена в Данії при схрещуванні місцевих свиноматок з плідниками великої білої породи в умовах повноцінної годівлі при насиченні раціонів білком тваринного походження (збиране молоко). Свині породи ландрас білої масті, мають видовжений тулуб, відзначаються відмінними відгодівельними та м'ясними якостями, придатні для виготовлення бекону. Вадами тварин цієї породи є вибагливість до умов утримання та годівлі.
Свиней породи ландрас використовують для поліпшення відгодівельних та м'ясних якостей інших порід.
З метою більш цілеспрямованого розведення свиней, ефективнішого використання природно-економічних умов і особливостей окремих районів прийнято породне районування порід свиней. Так, велика біла порода, рекомендована для розведення на всій території країни, українська степова біла – в Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Запорізькій, Херсонській областях, миргородська – в Полтавській, Житомирській, Ровенській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях.
1.6 Відгодівля свиней
М'ясна відгодівля свиней. До категорії м'ясних відносять молодих відгодованих до живої маси 60–130 кг свиней, товщина сала у яких між 6-7 ребрами становить 1,5-4 см. Тулуб у м'ясних свиней досить круглий, лопатки й стегна розвинені задовільно, остисті відростки спинних хребців можна прощупати.
На інтенсивну м'ясну відгодівлю підсвинків ставлять у 3-місячному віці живою масою 25-30 кг і відгодовують 4–4,5 міс. Проводять її в два періоди: перший з 3- до 5–5,5-місячного віку і другий – не більше 2 міс. Середньодобовий приріст за перший період повинен становити 500 г, за другий – 700–750 г і за весь період відгодівлі – близько 650 г. Враховуючи здатність молодого організму швидко рости, в перший період відгодівельному молодняку доцільно згодовувати максимальну кількість найбільш дешевих кормів. Високій інтенсивності росту молодняка сприяє згодовування йому разом з концентрованими, соковитими та грубими кормами кормів тваринного походження.
У другому періоді відгодівлі даванку концентрованих кормів збільшують і, залежно від типу раціону, вона може становити 85-90% загальної поживності.
В другий період відгодівлі бажано виключити з раціонів корми, які знижують якість сала і м'яса (овес, соя, соєвий шрот).
Беконна відгодівля. Бекон – це високоякісні м'ясні продукти, виготовлені відповідним чином — корейка, грудинка, різні сорти окостів, рулети тощо. Для одержання такої продукції ставляться і спеціальні вимоги до продуктивних якостей свиней, яких відбирають для беконної відгодівлі. До беконних відносять свиней білої масті, віком до восьми місяців, живою масою 80–105 кг, з довжиною тулуба не менше 100 см, без перехватів за лопатками. Шкіра повинна бути без пухлин, синців і травматичних пошкоджень, які поширюються і на підшкірну клітковину. Товщина шпику між 6-7-м грудними хребцями – від 1,5 до 3,5 см, не враховуючи товщини шкіри, рівномірна по всій хребтовій лінії (різниця не більше 2 см). М'ясо повинне бути ніжним, соковитим і становити 53-60% маси туші.