Технологія отримання основних видів продукції тваринництва (стр. 1 из 3)

Реферат

ТЕХНОЛОГІЯ ОТРИМАННЯОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Зміст

1.1 Велика рогата худоба на домашній фермі

1.2 Породи великої рогатої худоби

1.2.1 Породи молочного напряму продуктивності

1.2.2 Породи комбінованого напряму продуктивності

1.2.3 Породи м'ясного напряму продуктивності

1.3 Отримання молочної продукції

1.4 Свинарство в особистому господарстві

1.5 Породи свиней

1.6 Відгодівля свиней

Використані джерела

1.1 Велика рогата худоба на домашній фермі

Із великої кількості видів тварин на земній кулі є одна тварина, яка найбільше від інших годує нас, одягає і взуває – це корова.

Людина любить корову, називає ласкавими кличками «Послушниця», «Зорька», «Ласкава» й ін. Клички повністю відповідають їй, подобаються і людині. В Голландії корові поставлено пам'ятник з таким написом: «Наша мама».

Ось вона перед нами. Спокійно, майже байдуже, дивиться великими блискучими очима й повільно жує жуйку. Як у ній все взаємопов'язано. І ця впевнена важка постава й разом з тим дивна рухливість і швидкість, і цей прекрасний витвір природи – вим'я, у теплому таїнстві якого збирається самий живильний у світі напій.

Плодюча, слухняна, довірлива. Як багато платить корова за господарське ставлення до неї!

1.2 Породи великої рогатої худоби

В нашій країні розводять 48 порід і породних груп великої рогатої худоби. Деякі з них більш поширені завдяки здатності добре акліматизуватись, інших розводять лише в певних місцевостях. Навколо великих міст та промислових центрів з метою забезпечення населення молоком розводять худобу переважно молочних та молочно-м'ясних порід.

М'ясні породи розводять здебільшого в зонах з достатніми площами пасовищ для нагулу худоби. В нас на Україні розвивається племінне м'ясне скотарство. Виробництво молока на промисловій основі супроводжується посиленим ростом поголів'я і використанням спеціалізованих високопродуктивних молочних порід. У зв'язку з цим у всьому світі низькопродуктивні місцеві породи витісняються продуктивнішими. Але кожній місцевій породі властиві лише їй притаманні особливості: міцний кістяк і копитний ріг, міцна шкіра, які необхідно зберігати й використовувати при створенні нових бажаних типів тварин.

На Україні розводять породи великої рогатої худоби різних напрямів продуктивності. З молочних порід найбільш поширені – червона степова, що становить 39% всього поголів'я країни, та чорно-ряба – 14,3, білоголова українська – 4%. Породи – червона польська, айрширська, англерська, джерсейська, червона датська, голландська, голштинська – є у невеликій кількості; з комбінованих порід найчисленніша симентальська (37%); лебединська, бура карпатська, пінцгау та сіра українська становлять лише 3%. З м'ясних поширені шортгорнська, герефордська, абердинангуська, санта-гертруда, кіанська, маркіджанська, шароле, світла аквітанська, казахська білоголова.

1.2.1 Породи молочного напряму продуктивності

Червона степова. Для тварин цієї породи характерні довгий тулуб з розвиненою середньою частиною, широкі та глибокі груди, широкий таз, добре розвинені мускули. Молочність корів висока – 4500–5000 кг, жива маса 550 кг.

Більшість тварин червоної степової породи мають невелику й легку голову, тонку шию, середньої довжини та ширини глибокі груди, рівну довгу спину, тонкий міцний кістяк, невисокі кінцівки, інколи з шаблистістю та зближеністю в скакальних суглобах. Шкіра еластична й тонка, масть однорідна, червона, інколи з білими плямами на голові, животі, вим’ї, ногах. Червону степову породу розводять в нашій країні.

Чорно-ряба порода створена схрещуванням місцевої худоби різних зон з чорно-рябою худобою голландського походження. На Україні чорно-рябу худобу розводять в основному в західних областях, а в північних та центральних – навколо промислових центрів і великих міст. В цілому по країні порода поліпшується шляхом використання власної, а також імпортної худоби шведського, голландського та голштинського походження. Голштини підвищують надої, поліпшують форму вим'я, швидкість молоковіддачі, але жирність молока залишається низькою.

Білоголова українська порода має червону або чорну масть, білу голову та білі плями на нижній частині тулуба, кінцівках і хвості, середніх розмірів – висота в холці 125 – 127 см, довжина тулуб149–151 см; у неї погано розвинена мускулатура; кістяк тонкий. З вад екстер'єру зустрічаються перехват за лопатками, незадовільно розвинений зад, неправильна постава кінцівок.

Англерська порода виведена в XVIст. у Німеччині на півострові Ангельн. Середня продуктивність корів 4459 кг молока жирністю 4,61%.

У нашу країну худобу англерської породи завозять з метою поліпшення червоної степової.

Голштинська порода поширена в Канаді та США. Вона характеризується винятково високою молочною продуктивністю, добре розвиненим вим'ям, пристосованим до машинного доїння, вираженим молочним типом при великій живій масі. В кращих стадах середній надій від корови становить 6900–7800 кг молока, вміст жиру 3,8%. Багато корів голштинської породи мають високі надої при порівняно низькій жирномолочності. На Україні голштинську худобу розводять в племзаводах «Плосківський», «Бортничі» Київської області та ін.

1.2.2 Породи комбінованого напряму продуктивності

Симентальська порода виведена в Швейцарії. Нині найбільш поширена в зоні Лісостепу. Вим'я у більшості корів дещо підтягнуте, з досить широкою основою, залозисте. Жива маса корів 550–650 кг, бугаїв 860–1100 кг. Жива маса телят при народженні 36–45 кг. Корови відзначаються високими надоями (3500–4500 кг за 300 днів лактації); жирність молока 3,7–3,8%.

Бугай (симентальська, айрширська і монбельярдська)

Корова симентальської породи

Сіра українська порода походить від сірої степової худоби, яку розводили в Румунії, Угорщині, Італії, Болгарії ще в XIX ст. Основну роботу з нею проводили у напрямі створення м'ясних і витривалих до роботи тварин.

З розвитком промисловості і збільшенням міського населення, яке потребувало молока, низькопродуктивну сіру степову худобу витіснили продуктивніші породи.

Лебединська порода виведена на Україні в Сумській області схрещуванням корів сірої української породи з бугаями швіцької породи. Тварини характеризуються високою енергією росту, великі, мають добре розвинені кістяк і мускулатуру. Молочна продуктивність корів 4028 кг молока жирністю 3,86%, жива маса – 543 кг. Розводять її у Сумській і Харківській областях. Кращі стада цієї худоби знаходяться у племінних господарствах «Михайлівський», «Чупахівський», «Півненківський» Сумської області.

Бура карпатська порода формувалася на пасовищах у гірській місцевості Закарпатської області розведенням «в собі» помісей місцевої худоби з різними породами бурої альпійської. Тварини мають міцний кістяк, пристосовані до гірських умов, жива маса корі 400–500 кг, бугаїв 700–800 кг, висота в холці 124–125 см, довжина тулуба 147–150 см. Середні надої корів 3000–3500 кг молока жирністю 3,69%. М'ясні якості задовільні. Розводять худобу в Закарпатській області.

Робота з породою спрямована на поліпшення молочності, жирномолочності, живої маси і м'ясних якостей.

1.2.3 Породи м'ясного напряму продуктивності

Шортгорнська порода походить від місцевої худоби, яку розводили в Англії. За продуктивністю серед шортгорнів виділяють молочно-м'ясний і м'ясний типи. В нашу країну 1132 голови цієї породи були завезеш в 1929–1939 pp. з Англії та Уругваю, а протягом 1955–1975 pp. у Англії, США та Канаді закуплено ще 367 голів. При інтенсивній годівлі в 15 міс тварини мають живу масу 473 кг, маса туші становить 266 кг і забійний вихід 60,4%. В заповіднику Асканія-Нова ведеться робота по створенню високопродуктивного м'ясного типу шортгорнів шляхом парування корів і телиць подвійної продуктивності з плідниками м'ясного типу.

Абердин-ангуська порода виведена в Шотландії. Тварини цієї породи безрогі, чорної масті, низькорослі, мають добре виражені м'ясні якості, ефективно використовують пасовища, пристосовані до поїдання великої кількості грубих кормів. М'ясо їх мармурове, кістяк становить всього 15–18% туші. При інтенсивній годівлі жива маса бичків у 15,5-місячному віці досягає 450 кг, маса туші 251 кг, кісток у туші 16,4%. На Україні абердин-ангуська худоба знаходиться в плем-заводі-репродукторі дослідної станції м'ясного скотарства Київської та в Чернігівській областях.

Кіанська порода виведена в Італії. З існуючих порід кіани найбільші: середня жива маса корів 720 кг, бугаїв 1300 кг, висота в холці корів 150 см, бугаїв 170 см.

У 1968 р. у нашу країну завезена з Італії сперма бугаїв цієї породи, а пізніше закуплено 12 бичків. У 1979 р. затверджено два породних типи – придніпровський і чернігівський.

1.3 Отримання молочної продукції

Тривалість життя великої рогатої худоби в середньому складає 18-20 років. Доцільно використовувати корів до 10-15-річного віку, оскільки вже після 10 лактацій їх зміст, як правило, стає невигідним через зниження плодючості і удоїв. Як виняток цікаво відзначити, що світова рекордистка по життєвому надою корова фінської айрширськой породи. Нопса мала 18 лактацій і за цей час від неї надоїли 117690 кг молока.

Найхарактернішою біологічною особливістю великої рогатої худоби є здатність корів давати молоко (лактувати) протягом довгого часу. Молочність диких предків великої рогатої худоби не перевищувала 400-500 кг; сучасні рекордисти дають за один рік 20-25 тис. кг, а за добу – до 90 кг молока.

Висока молочна продуктивність корів можлива завдяки інтенсивному перебігу фізіологічних процесів в їх організмі. Так, високопродуктивна корова поїдає в добу до 100 кг і більш корму. Для утворення 1 кг молока через вим'я проходить до 500 л крові. Рекордист чорно-строкатої породи – корова Волга з радгоспу «Росія» Челябінської області за 305 днів лактації дала 17 517 кг молока з 4,2% жиру. Для утворення такої кількості молока за добу через вим'я цієї корови повинно було пройти більше 38000 л крові, або 1600 л в годину.