Подібні думки живилися й тим, що західна філософ-ська традиція звикла розглядати техніку як ремесло, прак-тичне застосування накопичених знань. З технікою по-в'язувалась обмежена щодо інтелектуального змісту дія-льність, що не варта філософського дослідження, а філософія розглядалась як частина царства, духу, який протистоїть практичній діяльності, заснованій на інтуїти-, вному вмінні робити щось. "Долею філософії стало поло-ження про можливість нею самою обстоювати власну суб-станційність лише за умови виступу проти "техніки" у широкому її значенні", - писав у 1963 р. І. Блюменберг. . Водночас тенденція розглядати людину винятково як апітаї гаііопаїіз (тварину раціональну) стверджувалася завдяки тому, що марксистська традиція, яку не сприймали на Заході, приділяла техніці як частині так званих продуктивних сил суспільства підвищену увагу, наголошуючи, що саме рівнем їх розвитку й ви-значається рівень суспільного, культурного та мораль-ного прогресу людства. Це викликало протидію на За-ході, що мало наслідком нехтування філософським ана-лізом техніки. Тільки з усвідомленням суперечності між традицій-ною ідеєю нескінченного прогресу та близькістю "меж зро-стання", характерної для 60-х років XX ст., філософія техніки виразно стверджується як окрема гілка філософ-ського знання і одразу ж наштовхується на неминучі тру-днощі, внутрішньо властиві предмету дослідження.
Філософія техніки - галузь філософського знання, предметом дослідження якої Е як феномен самої техніки, так і її вплив на процеси життєдіяльності індивіда і суспільства загалом.
Техніка як філософське поняття
Нині не існує чіткого та однозначного визначення по-няття "техніка", хоча нібито всі розуміють його значен-ня. Якщо під технікою розуміти штучно створені речі (ар-тефакти), то виникає запитання: а як бути, приміром, а міськими забудовами? З картинами та скульптурами? З промисловими відходами? З породами свійських тварин та рослинами, які також певною мірою створювалися шту-чно? Крім того, нерідко йдеться про "техніку пілотуван-ня" у льотчиків, про "техніку гри" у музикантів, про "те-хніку читання" у школярів. Універсальне визначення тех-ніки повинно охопити всі ці сутності.
Можна спробувати виділити найсуттєвіші ознаки тех-ніки й побудувати філософське визначення на їх основі. Німецькі філософи-техніки X. Ленк та Г. Рополь здійсни-ли аналіз прикмет техніки, виявлених у німецькій філо-софській літературі, яких налічується більше десятка - від "прикладного природознавства" до "прагнення до влади і підкорення природи". Простий їх перелік ні на крок не наблизив до розуміння природи досліджуваного феноме-ну та розробки його цілісного й несуперечливого визна-чення. Проблема ускладнюється й у зв'язку з розбіжнос-тями у тлумаченні слів "техніка" і."технологія". ЩеП. Ен-гельмейєр використав у російській філософії термін "філософія техніки". Отже, філософія техніки у за-хідному її розумінні постає швидше як. "філософія непо-дільних техніки-технології". В іншому разі більшість кон-текстів західних авторів ризикують залишитися незрозу-мілими або зрозумілими неадекватно. Так, наприклад, французький філософ Ж. Еллюль трактував техніку як "суму раціонально напрацьованих методів, яким власти-ва безумовна ефективність... у будь-якій сфері людської діяльності". Як бачимо, і тут йдеться про "техніку-технологію".
Німецький філософ Ф. Раппе, аналізуючи існуючі у фі-лософській літературі тлумачення поняття "техніка", також намагався створити універсальне визначення "техніки-технології", виділяючи два його типи - вузьке й широке.
У вузькому значенні техніка, на його думку, є сукуп-ністю предметних артефактів, створених для здійснення інженерної перетворюючо-конструктивної діяльності. Та-ких визначень багато. Але у всіх них варіюється та фун-даментальна якість техніки, яку можна було б назвати принципом перетворення. Тобто техніка є тим, за допомо-гою чого людина перетворює природу, саму себе, суспіль-ство. І головною соціальною функцією, культурним по-кликанням техніки є конструювання та реконструювання предметної реальності. Техніку репрезентують за допомо-гою знарядь, предметів або алгоритмічно-технологічно. Во-на є тим, чим людина впливає на об'єкти, змінюючи їх. Але техніка є й тим, як саме вона діє щодо цих об'єктів, однак при цьому виявляє себе як технологія.
Розвиток техніки - об'єктивна передумова вдоскона-лення людської діяльності. Звісно, кам'яна індустрія пер-вісної епохи, ремісницька майстерність багатьох тисячо-літь та сучасне високотехнологічне виробництво - це рі-зні етапи в бутті техніки та її ролі в людському житті.
Існує кілька концепцій історичного розвитку техніки. Для марксистського бачення, приміром, її історія відо-бражена послідовними щаблями: ручні знаряддя, реміс-ничо-мануфактурний період, машинна техніка, автомати-зовані системи. Зміни в цій історії зумовлені перенесен-ням на технічний пристрій функцій, які раніше виконувала людина. "Природне" підміняється "штучним", створеним, розширюючи межі опанування людиною зовнішнього сві-ту та глибин власної життєдіяльності. Змінюється тип зв'я-зку між людиною і технічними робочими органами.
Сучасний світ - це технізований простір і технологі-зований час. Якщо раптом зникла б техніка, зникла б і людина. Людство існує і діє не в царині неполоханої при-роди, а в світі техніки - у техносфері.
Американський філософ і соціолог Л. Мамфорд вважав, що відлік в історії сучасної техніки слід починати з почат-ку, другого тисячоліття нашої ери. Спираючись на досвід європейської історії, він виділив три технічні епохи:
- еотехнічну (1000-1750), в основі якої - "техно-логія води й дерева";
- палеотехнічну (від другої половини XVIII ст. до середини XX ст.), для якої характерними є комплекс "ву-гілля та заліза";
- неотехнічна (від середини XX ст.), яка використо-вує комплекс "електрики й сплавів".
В основу періодизації покладено основний вид енергії, що використовується в техніці, та "речовину", яка є го-ловною у створенні технічних приладів.
Сучасна філософія техніки не є завершеною, вона на-віть не являє собою певної філософської цілісності. Пере-важно це зумовлено "дитячим" віком цієї філософії, від-сутністю дослідницьких традицій, систематичності в на-копиченому знанні, а також єдності щодо використання термінології.
Свого часу різноманітні проблеми філософії техніки намагалися розв'язати М. Гайдеггер, Г. Маркузе, Е. Дюрк-гейм, А. Бергсон, К. Ясперс. Однак їм не вдалося знайти несуперечливі, цілісні й систематизовані рішення. Біль-ше того, своєрідна, свідомо ускладнена мова праць М. Гай-деггера, приміром, робила їх незрозумілими для більшос-ті практичних інженерів. К. Ясперс, що критикував у своїх працях антропологічні наслідки технічного прогресу для індивіда та суспільства, не надто заглиблювався у предмет своєї критики.
Головні проблеми досліджень у філософії техніки
Однією з найважливіших проблем, якою займається філософія техніки, є проблема і концепція людини, ще створює та використовує техніку. Особливість цієї про-блеми пов'язана нині зі стрімким зростанням потужних технологій. При цьому кількість людей, які зазнають впли-ву технічних заходів та їхніх вторинних ефектів, значно зростає. Потерпають і природні системи, що стають об'єктом людської діяльності, оскільки порушується їхня рів-новага, що нерідко призводить до руйнування цих сис-тем. Ніколи раніше людина не мала таких потужних ва-желів, щоб бути здатною знищити життя у певній частині екологічної системи і навіть у глобальному вимірі.
Тому суспільство не повинно без попередньої експер-тизи виробляти все, що може виробити, не повинно роби-ти всього, на що спроможне, і, звісно, не одразу ж після відкриття нових технічних можливостей.
Крім суто філософських суперечок про онтологічний та гносеологічний характер сучасної техніки, філософія техніки зосереджується на таких проблемах, як наслідки застосування комп'ютерів, зокрема, можливість створен-ня штучного інтелекту; зростаюча складність сучасної техніки та пов'язана з цим необхідність її оцінки; взаємо-зв'язки між технікою і суспільством, наукою і природою; шляхи й перспективи розвитку техніки та ін.
Проблема наслідків комп'ютеризації суспільства і ство-рення штучного інтелекту є однією з головних у сучасній літературі з філософії техніки. У цій сфері виділяють певні напрями. Передусім, це праці про соціальні наслідки комп'ютеризації. На Заході цьому феномену присвячено сотні томів. Головна увага звертається на те, що із засто-суванням сучасних комп'ютерних засобів докорінно змі-нилися всі сфери життя сучасного суспільства - від дер-жавного управління до освіти й культури. Широко обго-ворюються й проблеми, зумовлені цими змінами: перетворення інформації на своєрідний глобальний ресурс людства, потенційна можливість зростання відчуження лю-дини в інформаційному суспільстві, зміни соціальних за-сад такого суспільства. Філософи, які займаються цими проблемами, намагаються сягнути соціопрогностичного рі-вня, не тільки аналізуючи суспільство, а й прогнозуючи його соціальний розвиток. Класичним прикладом цього напряму є концепція "глобального села" Г. Маклюена. Певною мірою осторонь фігурують роботи, присвячені проблемі створення штучного інтелекту, що безпосеред-ньо пов'язана з головними пластами філософської про-блематики. Можливості сучасних технічних систем в обчисленні, розпізнаванні образів, перекладі, цілеспрямо-ваній поведінці такі значущі, що потребують перегляду традиційної межі між людським "духом" і машиною..