Першим міським музеєм Львова став Промисловий, створений з ініціативи професора Львівської політехніки архітектора Юліана Захарієвича (1872 р.). Перші експонати закуповувались на Віденській та Краєвій (Львів, 1887 р.) виставках та виставлялись у будинку біля міської стрільниці, згодом у кількох залах ратуші. У 1894 р. на вул. Гетьманській (нині пр. Свободи) постав новий будинок, спроектований Л. Марконі та К. Яновським (нині - приміщення Національного музею). Експозиція з більше ніж шість тисяч предметів художнього промислу і народного мистецтва відкрита для огляду у 1904 р.
Перший музей української громади Львова виник при бібліотеці Народного Дому - основній культурно-освітній установі, що існувала з 1850-х років. Його заснував канонік Антон Петрушевич, невтомний збирач церковної старовини, рукописних документів, історичних портретів. Офіційно відкрито у 1904 р. під назвою Археологічний музей "Народного дому ".
Завдяки заходам старійшини Ставропігії, відомого історика професора університету Ісидора Шараневича у 1889 р. відкрито Музей Львівського Ставропігійського братства (інституту), який починав свою діяльність 1887 р., як виставка. 1863 року створено музей в Чернівцях, а 1912 року - Подільський музей у Тернополі. У 1895 р. відкрито Археологічно-етнографічний музей НТШ. Першими збирали матеріали для музею (народний одяг, народні художні вироби) І.Я. Франко, В.М. Гнатюк та ін. Завдяки підтримці видатних вчених, художників, письменників (зокрема. Лесі Українки, К.В. Квітки, О.Г. Сластіона та ін.), музей поповнився збірками килимів, плахт, рушників, дерев'яного й скляного посуду з Наддніпрянщини.
У травні 1908 р. за ініціативою архіваріуса Ол. Чоловського відкрито польський "Національний музей імені короля Яна ІІІ" у придбаній гміною Львова колишній королівській садибі (буд. № 6 на пл. Ринок). Перша виставка: портрети, що були власністю міста (243 одиниці), речі, дані в депозит костелами, монастирями, приватними особами (наприклад істориком, літератором, колекціонером Владиславом Лозинським, доктором права Львівського університету Болеславом Ожеховичем).
Одним із фундаторів музейної справи в Західній Україні був визначний мистецтвознавець і філолог І.С. Свєнціцький (7.4.1876-18.9.1956). Практичну діяльність на цій ниві він розпочав у 1899 р., коли як випускник математично-філософського факультету був запрошений для впорядкування музею Ставропігії. Через кілька років у Відні здобув ступінь доктора філософії. 1905 року за завданням митрополита А. Шептицького він організував Національний музей у Львові (сьогодні - Львівський музей українського мистецтва) і був його директором до 1952 р, І.С. Свєнціцький прагнув перетворити музей у наукову установу і здійснював цей план досить багатою видавничою діяльністю, публікуючи "Збірки Національного музею у Львові" (вийшло 34 випуски). Він - автор багатьох наукових і популярних праць з музейної справи [58].
1907 року у Львові відкрито міську художню галерею, яка, перемістившись у придбаний будинок професора Лозинського у 1914 р., дістала назву Національної галереї міста Львова (тепер Львівська галерея мистецтв). Основою її збірок стали 300 творів західноєвропейського мистецтва, придбані львівським магістратом у цукрозаводчика з Поділля І. Яковича (в т.ч. "Автопортрет" Рембрандта, полотна видатних художників нідерландської школи).
В 30-х роках XXст. у Львові відкриваються музеї: вірменського мистецтва при Вірменському соборі, іудаїки - єврейського мистецтва, а також гігієни. Всього у 1939 році радянська влада ліквідувала у Львові 26 музеїв і на базі їх збірок створила 4 великих музеї.
Під час німецької окупації зі Львова на Захід було вивезено багато експонатів, зокрема, альбом рисунків Дюрера. Найбільших втрат зазнали львівські музеї в 1952 році, коли партійні органи вирішили знищити "ідеологічно шкідливі" експонати львівських музеїв (таких нарахували 3000), наприклад, твори відомих художників світового рівня Архипенка, Петра Холодного (був міністром культури в Петлюри, а, проживаючи у Львові, малював пейзажі).
3.2. Львівський історичний музей [2; 12] - провідний музейний заклад Заходу України (створений у 1893 р.; у 1940 р. об'єднав збірки Музею історії Львова, Національного музею ім. короля Яна ІІІ, а також окремі колекції Музею імені князів Любомирських, Музею Наукового Товариства імені Шевченка, Музею Ставропігійського інституту, Музею Латинської дієцезії), володіє 330 000 експонатів. До найцінніших належать: рукописний "Христинопільський Апостол" XII ст., енколпіони ХІ-ХІV ст., орден Андрія Первозванного, колекція обладунків крилатих гусарів, турецькі намети ХVІІ-ХVIII ст. За роки незалежності України зібрано понад 3 тисячі пам'яток періоду визвольних змагань України, документів, особистих речей та фотографій про діяльність ОУН-УПА, 1-ої УД УНА, з життя української діаспори. Окремі музейні пам'ятки та колекції експонувались на виставках у Нью-Йорку та містах Європи. Цінними є археологічні знахідки (100 000 предметів), знаряддя праці, вироби львівських цехових майстрів, графіка і живопис, скульптура, архівні документи, рукописні книги, стародруки, зброя, колекції годинників, порцеляни, нумізматики, орденів і медалей тощо.
Музей є науково-методичним центром історичних і краєзнавчих музеїв семи областей Західного регіону Україну, видає часопис "Наукові записки". Його експозиції та виставки щорічно оглядають близько 400 тис. відвідувачів. Із 10 тис. м загальної площі, понад 6 тис. м відведено під експозиції, які розташовані в унікальних будівлях архітектурного ансамблю історичного середмістя Львова на пл. Ринок. Філії музею: музей зброї "Арсенал" (відкритий у 1981 р., розмістився у міському арсеналі, збудованому у 1555 році за кошти львівських міщан. Тут експонується колекція старовинної зброї із близько сорока країн світу). Музей командира УПА Романа Шухевича, державний історико-культурний заповідник "Тустань", музей "Літературний Львів першої половини XXстоліття".
3.3. Художні музеї Львова. Львівська галерея мистецтв - один з найбагатших музеїв України. Її колекція нараховує понад 58 тисяч творів світового та національного мистецтва від найдавніших часів до наших днів. До найбільш вартісних належать збірки європейського мистецтва львівської скульптури, львівського портрета ХVІ-ХVIII ст., ікон та меблів. Музей володіє унікальною за своєю значущістю збіркою творів польських та австрійських художників. Окрасою та гордістю постійної експозиції є "Ловля коралів і перлів" Я. Цуккі, "Портрет молодої патриціанки" С. Ангішоли, "Три святі" невідомого німецького художника XV ст., "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна Ван Скореля, "Маха на балконі" Ф. Гойї, "У лихваря" Жоржа де Ла Тура, ескізи розписів П. Трегера, Й. Вінтерхальтера, А. Маульберча, а також твори Б. Стріцці, Ф. Жерара, Й. Лампі, А. Менгса, Я. Матейка, Я. Мальчевського та ін. Зразків дерев'яної скульптури зібрано 2,5 тисячі. Це найбільша збірка серед музеїв світу.
Основний корпус галереї розташований у будинку, який належав відомому вченому і колекціонеру, професору Владиславу Лозинському. Побудований у 1872-1874 рр. (архітектор -Ф. Пекутинський). У 1957-1960 рр. відбулась добудова галереї. Всього галерея нараховує 28 об'єктів (з них діючих у Львові та області -14): Музей "Мистецтва давньої української книги", Олеський замок (українське мистецтво XIV-XVIIІ ст.), Музей-садиба Маркіяна Шашкєвича, Музей "Русалки Дністрової", Музей "Львівська барокова скульптура XVIII ст." (творчість І.Пінзеля), Музей-заповідник "Золочівський замок" (східне мистецтво), Музей оборонної архітектури ХІV-ХV ст. "П'ятничанська вежа", Підгорецький замок, Каплиця бої мів, Музей найдавніших пам'яток Львова.
Національний музей у Львові закладений у 1905 році митрополитом Андреєм Шептицьким під назвою "Церковний музей". Тут були збірки книжок, рукописів, стародруків, ікон, церковних риз, які митрополит збирав упродовж багатьох років власними силами. Опіку над цими збірками він передав і. Свєнціцькому, який присвятив своє життя роботі над музеєм. 13 грудня 1913 року "Церковний музей" було передано у дар українському народові як Національний музей у Львові, у роки радянської влади фундацію митрополита Андрея Шептицького Національний музей у Львові було перейменовано у Львівський музей українського мистецтва. Сьогодні фонди музею налічують понад 100 000 одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції українського мистецтва та національної культури.
Тут зберігається найбільша і найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва ХІІ-ХVIII ст. (4000 ікон, скульптур, рукописів, стародруків тощо). Унікальні ікони: "Менологій" (кінець ХII-початок XV ст.) з Явори, "Архангел Михаїл з діянням" (XVI ст.) зі Сторонної, "Преображення" (XIV ст) з Бусовиськ.
Епоха українського Ренесансу та бароко представлена у творчості Івана Рутковича (Жовківський іконостас XVIIст.) і Нова Кондзелевича (Богородчанський іконостас 1698-1703 рр.). Барокове сакральне і світське мистецтво у творах митця світової слави Луки Долинського.
Європейського значення є твори Пінзеля, Полейовського, Філевича та інших, підбірка української народної та професійної гравюри ХVІІ-ХVIII ст. (близько 1000 одиниць, твори ЛеонтіяТарасевича, Йосифа Гочемського, Івана Филиповича та ін.).