Значної шкоди археологічним пам'яткам завдає брак законодавчо-нормативного регулювання процесу надання територіям, на яких вони розташовані, категорії земель історико-культурного призначення, що не підлягають приватизації.
Розроблення нормативів і методик визначення грошової вартості пам'яток сприятиме запровадженню балансового обліку всієї археологічної спадщини України. Це значно полегшить процес юридичного обґрунтування карних заходів щодо порушників пам'яткоохоронного законодавства, встановлення конкретних розмірів заподіяних суспільству збитків.
Науковий підхід до проблем пам'яткоохоронної справи має базуватися на врахуванні особливостей усіх видів нерухомих пам'яток Водночас кожен із них слід розглядати не ізольовано, а як невідривну частку історично сформованого культурного довкілля, цілісне збереження якого також вимагає серйозного юридичного захисту. Тому досить перспективним уявляється комплексне розв'язання цієї проблеми у новому пам'яткоохоронному законодавстві, в якому позиції щодо охорони пам'яток доповнено положеннями, що стосуються захисту традиційного характеру середовища. Ефективності їх практичної реалізації сприятиме розроблення нормативних положень стосовно порядку визначення меж та режиму використання зон охорони пам'яток, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць та ін.
Принципово важливого значення набуває розроблення наукових засад пам'яткоохоронної діяльності, теоретичних проблем сучасного пам'яткознавства. Адже одна з основних причин того, що пам'яткоохоронне законодавство не спрацьовує, а продумані пропозиції громадськості залишаються на папері, полягає у бракові чіткої систематизації та обліку, слабкій науково-теоретичній базі, недосконалості понятійно-термінологічного апарату, бракові уніфікованих і загальновизнаних дефініцій окремих різновидів пам'яток, наукових критеріїв їх поцінування та відбору для взяття під охорону держави, класифікації й систематизації. Зокрема, чітке розмежування пам'яток за принципом їх автентичності дасть змогу відокремити пам'яткиориґінали, історичні реліквії, безпосередні свідки реальних подій від пам'яток-символів (так званих "пам'ятних знаків") або пам'яток-реконструкцій, що дозволить на науковій основі вирішувати питання взяття на державний облік, знесення або перенесення окремих об'єктів, визначення пріоритетів державної політики, передусім у фінансуванні дослідницьких і ремонтно-реставраційних чи відновлювальних заходів.
Цілком зрозуміло, що розв'язання всього комплексу проблем науково-теоретичного та методологічного характеру можливе лише на основі розроблення єдиної наукової концепції збереження національної історико-культурної спадщини, що враховувала б специфіку кожного з її видів. Важливим для збереження пам'яток є повна, всебічна науково апробована інформація про їх кількість, стан, характеристику кожної із них. Таке завдання було поставлено перед виконавцями масштабної державної програми в галузі культури "Звід пам'яток історії та культури України", який був задуманий як частина великого загальносоюзного видання в колишньому СРСР.
Це енциклопедичне видання, в якому будуть представлені статті про основні пам'ятки археології, історії, архітектури та містобудування, монументального мистецтва. Україна повинна знати, якою багатющою історико-культурною спадщиною вона володіє. Знати — це вирішальний крок, щоб належно її зберігати. Задумано 28 томів Зводу — по кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Київ і Севастополь та українських пам'ятках зарубіжжя. Це дасть можливість піднести справу охорони пам'яток на новий рівень, скласти державний реєстр збереження пам'яток, гідно репрезентувати Україну на міжнародній арені.
На місцях триває робота з дослідження нерухомих пам'яток, написання текстів томів, їх ілюстрування. Науково-методичну допомогу обласним (міським) редколегіям і численним авторським колективам надають інститути гуманітарного профілю Національної академії наук України — історії України (провідна організація), археології, мистецтвознавства, фольклористики та етнології, українознавства, а також архітектурні установи. Після того, як Україна стала незалежною державою, виникла нагальна потреба у зміні концептуальної основи Зводу. І така робота була здійснена. Пам'ятки висвітлюються з наукових об'єктивних позицій. Автори відійшли від суб'єктивних однобічних оцінок.
Головною редакційною колегією видання на чолі з академіком НАН України В АСмолієм була здійснена значна узагальнююча робота.
Інститутами гуманітарного профілю НАН України, їхніми підрозділами, насамперед відділом історико-краєзнавчих досліджень Інституту історії України, була вироблена нова сучасна концепція "Зводу", методика написання томів.
Зокрема, були підготовлені й видані збірники статей про історико-культурну спадщину окремих областей та Києва1.
Чимало важливих теоретичних питань довелося вирішити науковцям під час розроблення нової концепції та відповідних "Методичних рекомендацій"2. На їх розвиток було підготовлено збірник "Типових статей" про пам'ятки, які унаочнювали теоретичні положення. Проблеми підготовки Зводу обговорювалися на загальноукраїнських та регіональних конференціях. Досвід підготовки Зводу пам'яток і вивчення історико-культурної спадщини узагальнено в колективних працях3.
Важливим питанням є принципи та критерії відбору й оцінки пам'яток, які мають ґрунтуватися на науковій основі, бути вільними від ідеологічних нашарувань і суб'єктивних уподобань. Основним критерієм відбору пам'яток до цього унікального видання має бути їхнє значення для розкриття вирішальних етапів теоретичного, соціально-економічного та культурного розвитку України, процесу її становлення як незалежної держави.
Звід — це енциклопедичне видання. В його коротких статтях закладається максимум конкретної інформації, пов'язаної з окремими об'єктами. Досить різнобічною є його джерельна база. Це численна краєзнавча література, написана на основі переважно місцевих джерел, яка висвітлює основні аспекти регіональної історії. Важливе значення мають періодичні видання, музейні зібрання.
У 1999 Р-, після тривалої творчої праці чисельного кваліфікованого авторського колективу вийшла перша частина першої книги тому "Київ" (відповідальний редактор — академік Гронько.
Вона містить інформацію про майже 700 пам'яток столиці держави від сивої давнини до сьогодення, 1366 ілюстрацій (з них 385 кольорових), 13 кольорових карт. У книзі висвітлено історію та культуру Києва від стоянок первісної людини до сучасності, духовно-реліґійні споруди, осередки культури, декоративну скульптуру, пам'ятки сучасної історії, історичні місця боротьби та могили видатних діячів. Про Київ видано багато книжок — академічних, популярних, путівників, фотоальбомів. Але можна з упевненістю сказати, що подібної праці не було. Київ буде подано через визначні споруди, його видатних людей.
Завершується підготовка тому по Чернігівській області, підготовлені основи другої частини книги "Київ", том по Севастополю. На різних стадіях підготовки перебувають інші томи Зводу.
Значення "Зводу" важко переоцінити, адже в ньому будуть узагальнені результати багаторічної праці з виявлення, дослідження та наукової фіксації вітчизняної історико-культурної спадщини. "Звід" стане реальною науковою базою для складання Державного реєстру пам'яток, що включатиме об'єкти світового й загальнодержавного значення, пам'ятки місцевого рівня, а також списки археологічних територій та історичних населених місць України. Завдяки цьому великою мірою буде розв'язано проблему наукової документації та обліку пам'яток, без чого неможливий ефективний розвиток пам'ятко-охоронної діяльності.
Отже, розроблення наукової концепції збереження історико-культурної спадщини й підготовка "Зводу пам'яток історії та культури України" по всіх областях є завданням першочергової ваги, що вимагає пріоритетного фінансового забезпечення з боку держави та місцевих органів влади, адже "Звід" — це своєрідна охоронна грамота національного надбання, збереженого в пам'ятках археології, історії, архітектури й містобудування, монументального мистецтва.
Державна програма відтворення видатних пам'яток історії та культури України
Одним із ініціаторів справи відродження культурної спадщини, пам'яток історії та культури у суверенній Українській державі був видатний український письменник О. Гончар. Він започаткував громадський фонд з відтворення Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, знищеного в 1930-х рр. У травні 1995 р. він звернувся до Президента України з проханням підтримати цю справу. "Поетапне відтворення монастиря, починаючи із Золотоверхого собору, — писав О.Гончар, — стало б навіки славою і честю нашого народу, засвідчило б, що навіть у цих кризових умовах перемагає творчий геній народу, будівнича мудрість суверенної нації".
Президент України Л.Д. Кучма надав цій ідеї національного значення, видавши 9 грудня 1994 р. Указ "Про заходи щодо відтворення видатних пам'яток історії та культури". Указом було створено Комісію з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України, а Кабінету Міністрів України за участю Комісії доручено було розробити першочергові заходи щодо відбудови комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської лаври у Києві, Програму відтворення видатних пам'яток історії та культури, створити фонд для фінансового забезпечення реалізації цієї Програми тощо.