5. Систематизовано 78 нотних колекцій бібліотеки ЛНМА або їх фрагментів. Формування кожної колекції розглядається у контексті діяльності її збирача.
6. Укладено науковий каталог давніх видань з колекцій бібліотеки, створено наукові коментарі до нього.
7. Розкрито невідомі грані постатей окремих діячів Львова як колекціонерів – піаніста, педагога і композитора В. Вшелячинського; музиколога, медієвіста, директора Інституту музикології А. Хибінського, викладачів Консерваторії Польського Музичного Товариства М. Щупачкевич, К. Тарнавської, Г. Оттавової, А. Нєментовської та ін. Вперше розглядається діяльність Марії Щупачкевич як педагога консерваторії ПМТ і колекціонерки.
8. Досліджено діяльність перших бібліотекарів ЛДК – З. Попеля, А. Струтинської, Я. Колодій.
9. Знайдено невідомі раніше частки львівських колекцій XVIIІ ст. – Вавельської королівської капели, колекції Сапєгів з Красічина.
10. Зібрано і описано невідомі автографи, серед яких – Я. Рукгабера, Ф. Ліста, Й. Бароні-Кавалькабо, Ж Мазаса, Б. Кудрика та ін.
11. Встановлено і описано понад 5700 прижиттєвих видань композиторів XVIII – XIX ст., які зберігаються у бібліотеці ЛНМА ім. . М.В. Лисенка.
12. Перекладено з польської та опубліковано матеріали невідомих листів Н. Бернацького, О. Полінського, С. Невядомського, А. Хибінського до ГМТ.
13. Перекладено з чеської та опрацьовано повну добірку газетних матеріалів про першу гастрольну подорож львівського "Бояна" до Праги у 1898 р.
Наукові висновки дисертації зроблено в процесі дослідницької реконструкції процесу формування колекцій на основі опрацювання джерел за період з 1591 до 1939 року.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає у можливості істотного доповнення українських та європейських каталогів давніх видань; розширенні подальших наукових досліджень з питань хорового, вокального та інструментального виконавства, історії музики, музичної педагогіки, ширшого висвітлення діяльності окремих постатей; застосуванні результатів роботи як практичного матеріалу у лекційних курсах з історії музики для студентів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації обговорювалась на засіданнях кафедри історії музики. Її окремі положення отримали апробацію в доповідях на міжнародному конгресі "Німецька музична культура у східній Європі" (Бонн, 2005), міжнародних науково-практичних конференціях: "Людина і музика" (Львів, 2005), присвячених 250-річному ювілею від дня народження В.А. Моцарта "В.А. Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя" (Львів, 2006), "Музичний світ В.А. Моцарта: шляхи осягнення" (Харків, 2006), "Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації" (Харків, 2007); музикознавчому конгресі "Львів музичний протягом століть: З нагоди 750-річчя Львова" (Львів 2006), наукових конференціях "Музикознавчі студії" (Львів 2005, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у п`яти одноосібних публікаціях у наукових збірках, три з них у виданнях, затверджених ВАК України.
Структура. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У додатках подано переліки і таблиці (8), алфавітні покажчики імен (1020), інституцій та бібліотек (182), ілюстрації (9). Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 180 сторінок, список використаних джерел – 297 позицій, додатки – 43 сторінки. Повний обсяг дисертації – 248 сторінок.
У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, доводиться її актуальність, визначається головна мета і основні завдання, окреслюється об`єкт та предмет дослідження, методологічні засади, вказана наукова новизна отриманих результатів та практичне значення, подано класифікацію використаних наукових джерел, відомості щодо апробації результатів дослідження.
Розділ 1. Принципи систематизації львівських нотних колекцій ЛНМА ім. М.В. Лисенка у світлі досягнень сучасної бібліографії складається з трьох підрозділів.
1.1 Систематизація і класифікація видань. У цьому підрозділі обгрунтовується коректність застосування гасла "колекція" стосовно об`єкту даного дослідження на підставі широкого його вживання у сучасному бібліотекознавстві (Л. Івченко, І. Кудрявцев, Т. Мацеєвський), використання провідними видавцями минулого (Й. Міліковський, А. Діабеллі). Приймаючи за основу праці Я. Колодій, А. Струтинської, Ю. Ясіновського, З. Штундер, О. Мельник, О. Осадці, ін., здійснено аналіз нотного фонду для виявлення тих колекцій, що склали фонд бібліотеки у 1939 р. при заснуванні ЛДК. В ході дослідження проаналізовано понад 107 000 видань, рукописів і рукописних копій. В результаті відокремлено від основного фонду 47 546 стародруків, що стали складовими 78 колекцій. За одиницю колекціонування прийнято видання, рукописну копію, рукопис, автограф, дарчий напис. Об’єктом аналізу стали зібрання нот тих інституцій, що відіграли визначальну роль у становленні та розвитку професійного музичного життя Львова та найзначніші колекції приватних збирачів. Колекції охоплюють твори композиторів від 1591 до 1939 року. Обґрунтовано індивідуальну методологію опису кожної з колекцій в залежності від її специфіки.
Особливу увагу приділено прижиттєвим виданням та першодрукам. Атрибуція років видань здійснювалось шляхом комплексного аналізу ряду чинників із врахуванням існуючих методів: аналіз філіграней та видавничих номерів нотних дошок. При визначенні автентичності першодруків використані довідники О. Дойча австрійських та італійських видавців 1700-1900 рр. та К. Йогансона – французьких видавців 1765 – 1900 рр.
Велика увага приділялась дослідженню маргіналій, знайдених на хорових та оркестрових поголосниках прізвищ виконавців, які нерідко ставали єдиним джерелом встановлення виконавського складу хорів чи оркестрів у певні хронологічні періоди.
Дослідження приватних колекцій допомогло виявити цінні факти про діяльність їх збирачів, встановлено імена маловідомих або зовсім невідомих колекціонерів: П. Ляхнер-Косьцєлецька, С. Каспарек, М. Шаєвич, І. Лавров, М. Щупачкевич, М. Шуфльова з Пишниці.
Визначається мета первинної (жанрової) і вторинної (походження) класифікації нот у колекції, причини відносності класифікування, важливості у дослідженні системи посилань, що показують певну динаміку руху, "обертання в суспільному середовищі" окремих одиниць.
1.2. Типові труднощі в опрацюванні давніх виданьяк особливого об`єкту музичного джерелознавства. В даному підрозділі йдеться про незадовільний фізичний стан обкладинок, які несуть структуровану інформацію про власника нот; про лінгвістичну строкатість матеріалів, виданих 15-ма мовами; про знищення інвентарних книг інституцій минулого і тому – неможливість реконструювати їх бібліотеки в повному обсязі. Здійснено аналіз єдиної вцілілої інвентарної книги ПМТ 1921 року.
1.3. Нотографія, де йдеться про виявлені рідкісні нотографічні видання і ретроспективні каталоги, які є унікальною ділянкою для дослідження виконавського репертуару і нотовидавничої справи Галичини.
Розділ 2. Витоки колекціонування нот у Львові. Розглядаються сприятливі обставини для виникнення розгалуженої мережі нотних бібліотек у Львові: розвиток багатоконфесійної церковної музики, вплив діяльності Й. Медеріч-Галлюса, Й. Башни, Ю. Ельснера, К. Ліпінського, Й. Кесслєра, І. Шуппапнціга, Я. Рукгабера, Ф.К. Моцарта на укладання нотних зібрань, відкриття музичних навчальних закладів, друкарень, театру, поширенні періодичних нотних видань, театральних та мистецьких журналів, гастролі видатних музикантів, виникнення приватних музичних бібліотек в маєтках аристократичних родин міста, вказується на роль М. Вербицького та І. Лаврівського в становленні української професійної музики та укладанні репертуару українських авторів.
Розглядаються принципи укладання колекцій, що формували концертно-театральний і навчальний репертуар. Відзначається вплив особистих контактів колекціонерів із музикантами інших країн, про що свідчать автографи та дарчі написи на нотах. Відображаючи найширші в хронологічному та географічному аспектах зацікавлення музичних товариств, колекції акцентують увагу на композиторському доробку регіону Галичини.
Розділ 3. З історії бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка складається з трьох підрозділів.
3.1 Створення бібліотеки ЛДМА ім. М.В. Лисенкаприсвячений розгляду кола питань, пов`язаних з формуванням фондів її бібліотеки на базі об`єднання матеріальних баз бібліотек львівських інституцій, музичних шкіл, книгарень минулого та власних бібліотек.
3.2 Акції вилучення видань з фонду бібліотеки. На підставі аналізу архівних бібліотечних документів (річних звітів, Наказів і списків Головліту та Облліту 1948-1983 рр., актів списання літератури, протоколів засідання Бібліотечної ради) досліджено, що колекції зазнали значних втрат не лише через природне фізичне зношення, але й, особливо, через політичні та соціальні причини. Зневажливе ставлення до пам’яток національної музичної культури, послідовне нав`язування переконання у меншовартісності української культурної спадщини стало результатом вилучення наказами Головліту під гаслами "шкідлива", "націоналістична", "фашистська", "формалістична" десятків тисяч творів українських композиторів, серед яких – рукописи В. Барвінського та безцінна документація ГМТ-ПМТ.
3.3 Перші бібліотекарі ЛДК ім. М.В. Лисенка. Досліджено діяльність перших завідувачів та бібліографів бібліотеки – З. Попеля, Я. Колодій та А. Струтинської, висвітлено їх наукові здобутки, визначено роль у становленні українського бібліотекознавства та бібліографії.
Розділ 4. Основні колекції бібліотеки ЛНМА ім. М.В. Лисенка складається з шести підрозділів, у яких досліджуються основні з цих колекцій.