Норми введення препаратів у кормосуміші варіюються залежно від виду й кількості, що включаються в корм зерна. Однак, практика показала, що як з фізіологічної, так і з економічної точки зору доцільно дотримуватися дози в межах 50-100 г на 1 т корму.
2.3 Протеїнова та енергетична годівля курей
Протеїни являють собою складні органічні сполуки, які складаються головним чином, з амінокислот, представлених характерними для кожного білка пропорціями й послідовностями. Протеїни завжди містять вуглець, кисень, водень і азот. Крім того, білки зазвичай містять сірку й досить часто фосфор.
Протеїн - незамінна й найбільш дорога частина раціону. Його джерелом є рослинні й тваринні корми, а також синтетичні амінокислоти. На рослинні корми доводиться від 70 до 90% усього протеїну. Частина білка звичайно представлена шротами, дріжджами, тваринними кормами. Останні, як відомо, особливо дефіцитні й дорогі. Тому їхня частина в сучасних раціонах для різних видів і вікових груп птиць може варіюватися в широких межах - від 0 до 20%.
Потрапляючи в організм з кормом білки йдуть на відновлення клітин, які відмирають, на утворення м'язової тканини, яєць, на ріст пера й синтез складних з'єднань організму.
Потреба курей-несучок породи леггорн у протеїні залежить від добового споживання ними кормів: якщо споживання корму становить 80 г на голову в день, то в 100 г такого комбікорму повинне складати 18,8% сирого протеїну, при 100 г - 15%, при 120 - 12,5 %.
Багато фахівців доводять, що для максимальної яйценосності курям досить на добу 14-15 г протеїну, якщо він збалансований за амінокислотами. Більше того, Архипов А.В. затверджує, що мінімальним рівнем протеїну в комбікормах для курей-несучок потрібно вважати 13,5%. При цьому яйценосність птиці за 12-місячний період коливається від 240 до 260 яєць. Але ефект від використання низькопротеїнових кормів при експлуатації курей-несучок можна одержати лише при дотриманні ряду умов.
По-перше, курочок до переведення в стадо несучок від 13 до 21-тижневого віку потрібно підготувати до споживання низькопротеїнових кормосумішей.
По-друге, молодки з 150-денного віку повинні одержувати комбікорми, у яких вміст сирого протеїну становить 13,5%, а обмінної енергії – 1005% або 1047 кДж при енегропротеїновому співвідношенні 178 і 185 відповідно. Отже, співвідношення енергії й протеїну в значній мірі визначає ефективність останнього [20].
Немаловажною умовою ефективного використання низькопротеїнових комбікормів є їх багатокомпонентність. Вони повинні включати не два-три, а п'ять-шість видів зернових компонентів, різні шроти або макухи, дріжджі й трав'яне борошно з бобових. Така кормосуміш, як правило, біологічно більш цінна, ніж суміш із обмеженим набором інгредієнтів. Амінокислоти в них краще збалансовані.
Кормові білки як єдине ціле перестають існувати в організмі птиці вже на першій стадії - стадії травлення. У всіх подальших біохімічних процесах, включаючи всмоктування й транспорт у кров, беруть участь вже не білки, а продукти їхнього розпаду, в основному амінокислоти. Тому замість поняття «білкове живлення» все частіше стали застосовувати термін «амінокислотне живлення».
У птиці, яка несеться, значна частина добової норми протеїну витрачається на біосинтез яєчної маси (на 1 г яєчної маси потрібно 138 мг сирого або 120 мг перетравного протеїну). На приріст 1 г маси тіла в дорослої птиці затрачається в середньому 0,4-0,5 г кормового протеїну. На підтримку життєво важливих процесів у курей-несучок живої маси 1,7-1,9 кг затрачається близько 3 г протеїну.
Виходячи із цих даних, цілим рядом досліджень було встановлено, що фізіологічна потреба в повноцінному збалансованому протеїні курей-несучок у середньому становить: при яйценосності 70% – 16,5 г, 80% – 18 г і 90% – 19,5 г на голову в добу.
У рекомендаціях з годівлі сільськогосподарської птиці рівень сирого протеїну в комбікормах для яєчних курей визначений залежно від віку, оскільки вміст поживних речовин у раціоні тісно пов’язаний з потребами несучок на різних стадіях продуктивного періоду. Такі програми мають назву «фазова годівля»:
- 1 фаза - період від початку яйцекладки до досягнення максимальної маси виробленого яйця;
- 2 фаза - період високої стабільної яйценосності й зростаючої маси яйця (36-52 тижня життя птиці);
- 3 фаза - період з 52 до 80 тижнів (до закінчення продуктивного періоду). Під час третьої фази темпи виробництва яєць продовжують знижуватися при незначному збільшенні маси яйця.
Фазова годівля є доцільним не тільки з економічного, але й з фізіологічного міркування. Так, у першу фазу необхідно забезпечити несучок енергією (11,4 МДж/кг) з метою стимулювання їхнього росту, збільшення маси яйця й продуктивності. Починаючи із другої фази (після досягнення максимальної маси яєць), рівень сирого протеїну можна знизити з 17 до 16% для стабілізації маси яєць. У третій фазі з метою економії допускається зниження рівня сирого протеїну до 15,5%.
Велике фізіологічне значення амінокислот полягає в тому, що з них біохімічним шляхом може бути безпосередньо синтезований протеїн. Передумовою для цього є досить висока забезпеченість енергією тваринного організму. Важливими умовами для оптимального протікання процесів синтезу є також здоров'я тварин та птиці й забезпеченість його біологічно активними й мінеральними речовинами.
Біологічна цінність протеїну визначається амінокислотним складом. Якість протеїну вважається високим, якщо він містить всі незамінні амінокислоти в необхідних для певного виду тварин пропорціях і кількостях. І навпаки, до низькоякісного протеїну відносять ті білки, у яких не вистачає незамінних амінокислот.
Разом з тим не можна зменшити значення в годівлі птиці й замінних амінокислот. Наприклад, після включення їх у низькопротеїнові раціони молодняк краще росте, а в несучок підвищується продуктивність. Крім того, азот і вуглеводний кістяк замінних амінокислот використовується організмом для метаболічних цілей. Тобто потребу птиці в амінокислотах можна визначити як потребу її в азоті незамінних і замінних амінокислот.
Амінокислоти виконують або самостійні функції, або беруть участь у побудові багатьох винятково важливих у біологічному відношенні з'єднань: пуринових і пиримидінових основ, гормонів, амінів, пептидів.
У країнах СНД перші дані про амінокислотний склад кормів були отримані в 1934 році Прянишниковим Д.Н., а перші таблиці амінокислотного складу кормів опубліковані в 1962 році Поповим І.С. У курей-несучок, які споживають раціон з дефіцитом протеїну, з'являються процеси ліпогенезу, розвивається жирова дистрофія печінки, клінічні ознаки сечокислого діатезу, порушується кальцієво-фосфорний обмін.
Амінокислотне живлення птиці - поповнення амінокислот, витрачених організмом на підтримку фізіологічних функцій, і забезпечення потреб птиці в цих речовинах для утворення нових тканин і продукції за рахунок амінокислот корму.
Більшість природних амінокислот і всі амінокислоти, виділені з білків тканин тваринних і вищих рослин, по типу будови ставляться до L-ряду (конфігурація, форма). З 20 амінокислот - складових частин білків корму й тканин - для птахів 12 вважаються незамінними. Вони або не синтезуються в організмі птиці, або синтезуються в дуже невеликій кількості, недостатньому для організму.
При відсутності або недоліку в кормі однієї або декількох незамінних амінокислот неможливий синтез повноцінних білків в організмі, порушується обмін речовин, знижується продуктивність, уповільнюється ріст молодняку. Високу продуктивність птиці можна підтримувати, лише збалансувавши раціони за амінокислотним складом. Для птиці незамінними є такі амінокислоти: метіонін, лізин, гістидин, цистін, триптофан, аргінін лейцин, ізолейцин, фенілаланін, треонін, валін, а для молодняку - ще й гліцин. При регулюванні амінокислотного складу кормів для птиці необхідно знати її потребу в амінокислотах і амінокислотний склад кормів.
Експерименти останніх років показали, що не можна очікувати високих показників продуктивності птиці, якщо вона не одержує з кормом однієї або декількох незамінних амінокислот.
Недостатність окремих незамінних амінокислот звичайно приводить до тих же наслідків, що й білкова недостатність. Крім того, можлива поява додаткових симптомів, характерних для певних амінокислот. Наприклад, недолік лізина викликає дегенерацію пера на крилах молодняку. Дерматит з утворенням подушечок на ногах у молодняку птиці спостерігали при недоліку метіоніну.
Птиці, як правило, бракує метіоніну. Він є моноамінокарбоновою сірковмісною амінокислотою, що має метильну групу (-СН3), здатну в процесі обміну речовин зв'язуватися з іншими з'єднаннями.
При недоліку метіоніну різко порушується процес заміни пера й пуху, тому що метіонін і цистін необхідний для формування цих шкірних утворень. Потрібно відзначити, що введення в раціон лецитину й холіну запобігає відкладенню жиру в печінці й сприяє видаленню з її відкладеного жиру, але порушення шкірного покриву залишаються. Роль метіоніну полягає в тому, що він є донором метильних груп, здатних брати участь в утворенні багатьох з'єднань.
Цистін відіграє істотну роль у вуглеводному обміні, в окислювально-відновних процесах, обміні жовчних кислот, сприяє утворенню речовин, що знежирюють отрути вмісту кишечника. По даним деяких авторів, цистін є важливим структурним елементом білків, що входять до складу опорних і захисних тканин.
Спеціальними експериментами доведено, що такі амінокислоти, як метіонін, лізин, триптофан, ізолейцин і валін відіграють головну роль у споживанні корму. Тому існує кореляція між вмістом вільних амінокислот у крові, вмістом їх у раціоні і яєчній продуктивності.
Незамінними амінокислотами найбільш багаті корми тваринного походження, тому вони вважаються більше повноцінними в порівнянні з рослинними. Наприклад, при 16% протеїну в раціоні, з 6% корму тваринного походження, забезпечується потреба курей у всіх незамінних амінокислотах. Незначний дефіцит цистіну покривається метіоніном.