Наближуючись до межі між портретом і людиною, що на ньому зображена, слід зауважити, що портрет зберігає молодість. Він знаходиться в просторі зупиненого часу. Власне «Я» портрета не підлягає часу, це відокремлює його від автора, що виконує функцію глядача.
Багаточисленні спроби поповнення різними деталями залишились епізодами. Лишилось головне: портрет в портреті. Обличчя людини виявилось найсуттєвим. Саме тут людина залишається людиною, або перестає нею бути.
2.2. Композиційне вирішення
Отже, перейдемо до аналізу фотографії О.Родченка «Портрет шофера».
Перед нами, без сумніву, репортажний портрет, на якому представлений загальний образ робочого, що керує, управляє технікой. Репортажному портрету властиві більш демократичні форми. Зйомка проведена в реальній обстановці, тому в композицію увійшли різні предмети з навколишнього середовища. Проте виразні властивості події або обстановки не будуть самоцінними, вони лише додатково характеризують зображуючи людину. Інтерес фотографа, як ми вже відмітили, зосереджений на людині: виявляються та підкреслюються його індивідуальні риси, його неповторність. Оточуючі предмети і навколишнє середовище включені у структуру портретного знімка, як елементи, що відтінюють своєрідність моделі.
Портрет самого шофера являє собою сюжетно- важливий композиційний центр. Він розташований у зоні «активних точок», визначених у відповідності схеми композиційної побудови принципу «золотого перетину». Композиційний центр винесений на передній план. Кадр побудований таким чином, що композиційні діагоналі також сходяться у сюжетному центрі. Завдяки зіставленню двох фігур, простір наче розтягується углиб. Підіймані руки фотографа припиняють відхід простору. Рух фотографа направлений по діагоналі кадру. А діагональні композиції сприяють рішенню теми, пов’язаної з рухом. [5, с.202]. Оскільки діагональ– це лінія нахилу, вона нестійка і, отже, динамічна. Об’єкт, що рухається по діагоналі кадру, посилює ефект руху. Зсилаючись на багаточисленні дослідження стосовно композиційних побудов принципу «золотого перетину», можна розглянути це питання більш детально.
На будь-якому відрізку існують дві точки, які ділять його за принципом «золотого перетину». Розділимо за цим принципом вертикальну сторону кадра і через одержанні точки проведемо лінії паралельно до сторін кадра. Побудовані лінії перетинаються в чотирьох точках. Ці точки одержали назву «активні точки». Вони і відіграють основну роль в композиційній формі «золотого перетину». Суть цієї форми в тому, що головні об’єкти зображення розміщенні в областях цих активних точок.
Розглянемо побудову фрагменту відрізків золотої пропорції, яку описав Ковальов Ф.В. у своїй праці[3, с.33] Тут можна знайти відрізки золотого ділення наступним чином. Це роблять геометричним способом (дод. 3). Тобто: 1/ з правого нижнього кута В ставиться перпендикуляр вгору, який дорівнює ½ нижньої сторони фрагменту кадра АВ, отримуємо точку С; 2/ від цієї точки С проводимо діагональ до нижнього лівого кута А. 3/ на цій діагоналі відкладаємо відрізок ВС, який закінчується точкою, D. 4/ відрізок AD переноситься на пряму АВ. Отримана при цьому точка Е ділить відрізок АВ у співвідношенні золотої пропорції, яка виражається ірраціональною дріб’ю, округлюючи її до 0,62 та 0, 38. Тому, нижню сторону ми помножуємо на ці числа і отримуємо нерівні відрізки. Так як ми маємо фрагмент, який дорівнює квадрату, то всі його сторони будуть ідентичними. Звідси випливає, що сторони будуть мати такі ж самі пропорції «золотого перетину». Побудувавши лінії золотого перетину, ми можемо побачити що центральною фігурою буде фотограф, його постать окреслена цими лініями.
Композиція побудована на відкритому спілкуванні героя з фотографом, їх погляди спрямовані на глядача. Різновид використання кругової форми допомагає об’єднати зображені предмети в одне ціле і, деякою мірою, забезпечує їх замкнутість. [4,с.35].
Слід зазначити, що композиція зрізаних форм припускає наявність так званої «упаковки»– це плотна концентрація зображувального матеріалу у кадрі, при цьому необхідні суттєві деталі, якби зтягують увагу глядача до центру.
Даний портрет не являється портретом тільки шофера, оскільки на ньому зображений і сам автор. Тому, ми маємо відзначити, що це подвійний портрет і присутність фотографа надає історичний смисл.
По відношенню до місця події — це був репортажний новаторський портрет. Про це свідчить активна авторська інтерпретація, а не пряма зйомка життєвого матеріалу.
Висновки
Проаналізувавши літературу з акцентом на головні питання, ми прийшли до наступних висновків.
Олександр Родченко, без сумніву, найвидатніший художник XX ст. Його значення в історії радянського мистецтва величезне. Творчий доробок О.Родченка представлений в практичних і теоретичних матеріалах багатьох дослідників ХХ-ХХІ ст.
Портретний жанр займає значне місце у фотографічній спадщині О,Родченка. Його творча концепція не відємно повязана з соціальною перебудовою суспільства та ідеям науково-технічного прогресу. Втілення нового соціального змісту призвело до інтенсивного пошуку нових композиційних рішень.
Оригінальність ракурсів О.Родченка визначила його художнє новаторство та естетику його фотографії.
Література:
1. Вартанов А. Композиция (електронна версія).
2. Даниэль С.М. Искусство видеть / С. М.Даниэль.- Л.: Искусство, 1990.- 120с.
3. Дегтярьов о. Композиційні форми у фотографії// Світло й тінь. Український фотомистецький журнал.- Львів, 1996.- №3.- с.33-35.
4. Дыко Л.П. Беседы о фотомастерстве/ Л.П.Дыко.- 2-е изд., перераб. И доп.- М.: Искусство, 1977.- 276с., ил.
5. Дыко Л.П. Основы композиции в фотографии/ Л.П.Дыко.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Высш. шк., 1989.- 176 с., ил.
6. Клуцис Г. Русский фотоавангард: история фотографии в 20-е– 40-е гг. XX ст.// Наше наследие.- Луцк.- №81.- с.34-48.
7. Лаврентьев А.Н. Ракурсы Родченко/ А.Н. Лаврентьев.- М.: Искусство, 1992.- 224с., ил.
8. Лотман Ю.М. Портрет (електронна версія).
9. Микулин В.П. Некоторые вопросы композиции (електронна версія).
10. Михалкович В. Внутренняя форма снимка// Советское фото (под ред. О.В. Суслова).- М.: Союз журналистов СССР.- 1982.- №1.- с.26-27.
11. Родченко А.М. Статьи. Воспоминания. Автобиографические записки. Письма/ Сост. В.А. Родченко.- М.: Советский художник, 1982.- 224 с.
12. Родченко А.М. Фотографии: Альбом/ Сост. А.Н. Лаврентьев.- М.: Планета, 1987.- 194 с.
13. Свитлова О. История фотографии (електронна версія).
14. Сидлин М. Родченкомания (електронна версія).
15. Стигнеев В.Т. Поэтика фотографии/В.Т. Стигнеев, В.И. Михалкович.- М.: Искусство, 1989.- 277с., ил.
16. Уолш Д. Судьба и творчество А. Родченко (електронна версія).
17. Фельдман Я.Д. Техника и технология фотосъемки: Учеб.пособие/ Я.Д.Фельдман, А.Д.Курский.- М.: Легкая и пищевая промышленность, 1981.- 240с., ил.
18. ФилоненкоД.Ю. Фундаментальный образ в русском авангарде 1920-х гг.(електронна версія).
19. www.biplane- photo.ru
20. www.foto- art.land.ru