Інформація про власний капітал вміщується у першому розділі пасиву балансу.
Розглянемо сутність кожної складової власного капіталу.
Формування статутного капіталу
Статутний капітал акціонерного товариства складається з внесків акціонерів (учасників). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.
Згідно Господарського Кодексу України Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" визначає акцію як цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими. Всі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Можуть також випускати привілейовані акції. Сума простих акцій – це залишковий капітал підприємства, тому що власникам привілейованих акцій надається першочергове право при сплаті дивідендів і розподілі активів у раза ліквідації товариства. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.
Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу за рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни знаходять відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше, ніж на 1/3, може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.
Зміни статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 08.04.98 № 44.
Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче за номінальну.
Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом:
• випуску нових акцій;
•обміну облігацій на акції;
•збільшення номінальної вартості акцій.
При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції проводиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:
1) додаткових внесків учасників - в обліку це буде відображатись аналогічно операціям формування статутного капіталу;
2) індексації основних засобів згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12.02.98 № 39;
3) реінвестування прибутку;
4) нарахованих дивідендів – у разі, коли прийнято рішення про виплату дивідендів акціями.
Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватись шляхом:
•зменшення номінальної вартості акцій;
•зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.
Остання операція відображається в обліку як вилучення капіталу.
Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Таким чином, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.
Рахунок та стаття балансу "Пайовий капітал" застосовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації та ін., в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.
Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів АТ. Розміри обов'язкових пайових внесків визнаються загальними зборами пайовиків, виходячи з потреби у власних обігових коштах. Обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті з членів даного підприємства або при ліквідації останнього. Сума, що підлягає поверненню, значається з урахуванням фінансового стану і боргових зобов'язань підприємства. Додаткові пайові внески вносяться пайовиками на добровіль-засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства і підлягають повному або частковому поверненню за бажанням пайовика.
Щорічно при розподілі прибутку на обов'язкові і додаткові пайові внески за рішенням зборів пайовиків нараховуються дивіденди, які, за згодою власників, можуть бути зараховані на поповнення паю.
Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По однойменній статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватись на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку "Додатковий капітал".
Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.
У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: "Додатковий оплачений капітал" та "Інший додатковий капітал", тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу.
Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим 5 % його загальної вартості.
Резервний капітал призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства у разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.
Нерозподілений прибуток є складовою власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.
Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується таким чином:
нерозподілений прибуток за попередній рік;
плюс чистий прибуток за поточний рік;
мінус дивіденди за поточний рік;
мінус внески (якщо вони мають місце) на поповнення резервного капіталу.
Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підприємства.
Сума неоплаченого капіталу вираховується при визначенні величини власного капіталу, тому що вона відображає ту частку статутного капіталу, яка ще не внесена учасниками.
Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених товариством у його учасників. Показник вилученого капіталу має від'ємне значення та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.
Отже, капітал підприємства має певні джерела формування, а саме: власні джерела, кошти акціонерів і залучені.
Основним елементом залученого капіталу виступають кредити банку та емітовані підприємством облігації.
Залучені кошти можна поділити на:
• короткострокові зобов'язання;
• довгострокові зобов'язання;
• кредиторську заборгованість.
Слід зауважити, що інколи, коли йдеться про залучений капітал, то маються на увазі тільки перші два типи зобов'язань. Щодо кредиторської заборгованості існує думка, що це тимчасово залучені кошти і що сприятливішим буде для підприємства, якщо дебіторська заборгованість перевищуватиме кредиторську. Однак це не відповідає дійсності, тому що не існує прямого зв'язку між здійсненням зобов'язань різного роду (типу). Нині, як відомо, дострокові кредити через їх велику вартість і високий рівень інфляції використовуються підприємствами недостатньо або взагалі не використовуються.
Кредитне забезпечення – одне з найважливіших джерел фінансових ресурсів. Для аграрного сектора потреба у кредитних ресурсах обумовлена особливостями галузі, пов’язаними з існуванням значного розриву між надходженням коштів та їх витрачанням. Але аграрний сектор є непривабливим для кредитування через збитковість більшості сільськогосподарських підприємств.
Отримані кредити сільськогосподарські підприємства використовували на закупівлю палива та мастильних матеріалів (77 %), засобів захисту рослин (48 %), придбання посівного матеріалу (36 %) та на інші цілі, пов’язані з поточною сільськогосподарською діяльністю. Водночас лише 13 % господарств спрямовували отримані кредити на технологічне оновлення виробництва та 6% – на його розширення.
Різновидом залученого капіталу виступають облігаційні позики. Кошти, одержані внаслідок проведення емісії облігацій, можуть переходити з групи залученого в групу власного капіталу. Таким чином, здійснюється зміна співвідношення між власними і залученими коштами, облігації можуть бути конвертовані в акції різних типів.