- можливість стихійних лих;
- виробничо-технологічний ризик (аварії, виробничий брак);
- невизначеність цілей, інтересів та учасників;
- неповнота та неточність інформації про фінансовий стан та ділові репутації підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкротств, зривів договірних зобов'язань) [3].
Отже, щоб нормалізувати становище у галузі тваринництва, на мою думку, необхідно стабілізувати процес ціноутворення на цю продукцію, розширити політику пільгового кредитування та збільшити потік інвестицій. З точки зору, останньої позиції необхідно дослідити середовище, пов’язане із фінансуванням. От, наприклад, про законодавчу базу галузі молочного скотарства можна відмітити, що на сьогоднішній день законодавством України прийнято Закон України „Про молоко та молочні продукти”, який набрав чинності з 29 липня 2004 року. Як, відзначають деякі держслужбовці про цей закон - врегульовано ринок молока і молочних продуктів. Закон встановлює відносини, що виникають у процесі виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів, і поширюється на суб’єктів господарювання, які проводять господарську діяльність у цій сфері.
Цим Законом, перш за все, визначено, що ж відноситься до молочних продуктів - це продукти, в яких молочна сировина становить не менше 50 відсотків від загального складу продукту. Одночасно, що дуже важливо, не допускається використання назв молочних продуктів у власних назвах продуктів та торговельних марках, якщо ці продукти виробляються з використанням сировини немолочного походження. На кінець, виробники перестануть путати споживачів називаючи м’які маргарини „Маслом легким”, „Маслечком”, „Маслом домашнім” тощо.
Молоко, молочна сировина і молочні продукти, що виготовляються в Україні та ввозяться на митну територію України, повинні відповідати встановленим показникам якості та безпеки (токсичні елементи, мікотоксини, антибіотики, гормональні препарати, залишкова кількість пестицидів, мікробіологічні показники, радіонукліди). Випробування по цих показниках проводяться в випробувальному центрі державного підприємства “Волиньстандартметрологія”.
Законом забороняється при виробництві національних кисломолочних продуктів (а це ряжанка, простокваша, ацидофілін, сметана кисломолочний, кефір) використовувати жири та білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти. Законом прописано, що суб’єкти господарювання всіх форм власності (крім особистих селянських господарств, фізичних осіб), які здійснюють виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів, повинні на протязі року після набрання чинності цього закону, а тобто до 24.06.2005 року провести атестацію виробництва та отримати атестат на відповідність обов’язковим вимогам нормативно-правових актів. Виробництво та переробка молока, молочної сировини і молочної продукції без атестата виробництва забороняється Згідно Закону державний контроль та нагляд у сфері виробництва, переробки і реалізації молока та молочних продуктів здійснюється: Державним підприємством „Волинський регіональний центр стандартизації метрології та сертифікації”, Волинською обласною державною лабораторією ветеринарної медицини, а також санітарно-епідеміологічними службами. Згідно зі ст. 11 Закону "Про молоко та молочні продукти", кожні 5 років має проводитися атестація виробництва молока, молочної сировини та молочної продукції. Стаття 17 „Ціноутворення в сфері виробництва молока, молочної сировини та молочної продукції. Згідно з даною статтею, мінімальна закупівельна ціна встановлюється Кабінетом Міністрів. Відповідно до цієї ж статті Закону, при реалізації в роздрібній мережі готової продукції промислового виробництва - молочних продуктів (молоко, масло, кефір) Кабінетом Міністрів України встановлюється гранична межа (верхній рівень) торговельних надбавок. З метою регулювання ринку молока та молочних продуктів ст. 18 установлюються квоти сільськогосподарським товаровиробникам на обсяги виробництва та продажу молока переробним підприємствам та обсяги поставки молочної продукції до державного матеріального резерву. Квотування виробництва молокопродукції, на думку операторів ринку, є зовсім недоречним. У статті 19 йде мова про створення фонду сприяння розвитку ринку молока та молочних продуктів. Таким чином, на думку експертів та аналітиків, даний Закон призведе до таких можливих ризиків:
· постійне зниження виробництва молока та скорочення поголів'я ВРХ в Україні;
· зниження обсягів переробки молока в Україні;
· зниження якості сировини та молокопродуктів, що призведе до погіршення здоров’я населення;
· зниження доходів сільгоспвиробників і погіршення соціально-економічної ситуації на селі;
· зниження інвестиційної привабливості молочної галузі;
· зниження прозорості ринку й відходу великої частини обігу на ринку молока та молокопродуктів у тінь.
Але я б його назвала "фондом сприяння деградації ринку молока та молокопродуктів".
За джерелами виникнення ризики класифікуються на:
>• політичні;
>• господарські;
>• форс-мажорні.
Політичні ризики обумовлені:
>• ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;
>• нестабільністю політичної влади;
>• неадекватністю політичних рішень;
Щодо політичних ризиків та причин їх утворення потрібно сказати, що існують ризики по наявності обігових коштів та й з фінансової сторони взагалі [10]. Як правило, продукція реалізується восени-взимку за відсутності умов зберігання, тому в посівний період постає питання про кошти на паливо-мастильні матеріали, на закупку молодняка тварин, птиці і таке інше. За цих обставин впроваджуються закони по пільговому кредитуванню. Відомо, що в цьому році планується відпускати ПММ для сільськогосподарських товаровиробників по зниженим цінам. Буде встановлений жорсткий контроль, щоб паливо використовувалось тільки по цільовому напрямку. У 2004 Міністр АПК говорив, що цитую: „... буде створена спеціальна система ціноутворення на продукцію, при якій посередник не зможе отримувати більше виручки за встановлену норму” проте я не помітила істотних змін. Виробництво як зменшувалось так і зменшується – значить не вигідно. Тому потрібна більш досконала законодавча база.
Господарські ризики можуть включати:
>• ризик зміни податкового законодавства;
>• ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);
>• ризик капітальних вкладень (інфляція);
>• ризик зміни цін постачальників;
>• ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
>• ризик неадекватного менеджменту тощо [10].
Продукція тваринництва – молоко, м’ясо, яйця, мед є життєво необхідними для людей. Тому зі сторони держави можна зрозуміти стримання цін, але зі сторони підприємства – ні. Тут виникає ринковий ризик. Вихід є – дотації. Про ризик зміни цін постачальників відмітимо велику пряму залежність від цін на паливо. Так як ПП "Ареал" молочну продукцію поставляє на підприємство "Ласка", яке є виробником морозива у місті Кіровограді, то головне питання належить формі розрахунку [11]. На даному етапі - це розрахунок готівкою, але все ж таке існує ризик затримки платежів за реалізовану продукцію, що може відбитись на фінансовій залежності в негативну сторону.
Форс-мажорні обставини включають:
>• ризики землетрусу, повені, бурі, урагану та інших стихійних лих;
>• ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;
>• ризик втрати майна при пожежі.
Велика доля позикового капіталу підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик. Взагалі, фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності. Так як в дійсності в більшості сільськогосподарських підприємствах рівень рентабельності дуже низький або взагалі з від’ємним значенням, то результатом може бути ліквідація діяльності господарства, продаж за безцінь майна та втрата власного капіталу. Нажаль, ця ситуація прослідковується на сьогоднішній день в ракурсі розкрадання будівельних матеріалів, знищення свинотоварних корпусів, комплексів утримання ВРХ, одним словом, якщо й залишилось якесь майно, то в занедбаному стані. Позитивна сторона, як на мій погляд, це перехід на приватну власність господарств. Сільське господарство не зовсім приваблює інвесторів, бо якби був потік коштів, створювали б акціонерні товариства (однак це не зовсім доречно зі сторони оподаткування, бо для сільськогосподарських юридичних суб’єктів спрощене оподаткування). При фінансовому ризику коли фінансування відбувається власним капіталом можна було б припинити виплату дивідендів та заплановані погашення аж до покращення ситуації з ліквідністю.
З іншого боку, отримання додаткового капіталу підвищує рентабельність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий сторонній капітал менші за прибуток від капіталу. Частіше неможливо взагалі відмовитися від використання стороннього капіталу, так як не вистачає для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо отримані кошти зі сторони не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, коли рентабельність власного капіталу значно зменшується, і в екстремальному випадку можна втратити і власний капітал. Навіть успішні проекти не можуть бути захищені від коливань. Тому планові щорічні доходи від проекту повинні перекривати максимальні річні виплати по заборгованості. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резервний фонд як можливість додаткового фінансування проекту шляхом відрахувань визначеного відсотка від реалізації продукції проекту.