Під візуальною культурою в різних джерелах розуміється:
• культура грамотного візуального сприйняття;
• досвід розпізнавання візуальних кодів, навігація, досвід візуальних комунікацій;
• медіакультура й екранні мистецтва;
• розвиток емоційно-ціннісних відносин особистості при пізнанні пластичних мистецтв у цілому (живопису, графіки, скульптури, архітектури, поліграфії й графічного дизайну, ТБ і відео, комп'ютерного інтерфейсу й Інтернету, фото, моди, і ін.);
• комунікації з використанням візуального каналу, що стосуються «будь-яких аспектів культури».
Візуальна культура є інформаційним середовищем, яке пронизане комунікаційними потоками; сучасна візуальна культура вміщує всі рівні суспільногосередовища й вбирає в себе різні по системі кодування й коммутовання інформації мови; візуальна культура вбирає в себе весь досвід візуального, накопичений у сучасній цивілізації, як усвідомлений і вербалізований, аж до включення в історію культури, історію мистецтв, так і не усвідомлений дотепер.
Візуальна культура не є герметичною самодостатньою сферою, вона постійно вбирає в себе додаткову інформацію, походження якої може бути новим, пов'язаним з розвитком технічного прогресу й овсвоєнням нових обріїв людського пізнання, так і старим, введеним з невербалізованого (неописаного) ряду в минулому людської цивілізації.
Візуальна культура — зв'язує воєдино кілька реальностей: реальність видиму, віртуальну (мислиму й візуалізовану) і інтуїтивну, котра ще не знайшла певного образного вислову.
Візуальну культуру можна назвати наслідуваною, але не генетично, а за допомогою виховання й перебування в середовищі, насиченим її знаками.
«Візуальна культура — процес лабільний, мінливий у часі, і потребуючий активного втручання в комунікаційний процес (потребуючий активного процесу сприйняття) з боку реципієнта.
Візуальнє в культурі це сфера, яка створюється одночасно творчими й споживчими актами, сфера, яка наповнена ілюстраціями вербалізованого знання і зображеннями, які ще не пройшли акт ідентифікації й усвідомлення. Говорячи про візуальне у культурі, що формується в процесі діяльності людства, ми мимоволі зачіпаємодва надзвичайно важливі явища: масову культуру й візуальне середовище, що є сукупністю візуальних образів. Серед останніх частинаобразів з'явилася незалежно від людської діяльності, друга ж частина з'явилася вже в процесі цивілізаційної діяльності людини.
Що стосується масової культури, то, можна підкреслити, що масова культура містить у собі як візуальні (включаючи літературну й театральну), так і звукову форми культури. Але масова культура протиставляється високій культурі, мистецтву; масова культура успадковує низову і є феноменом суспільства споживання, що розширює границі доступного й дешевого товару для задоволення зростаючого попиту.
Стосовно візуального в культурі ранніх епох здається справедливим судження російського мистецтвознавця B.C. Турчина, наведене нм в одній з останніх робіт: «Візуальне середовище людства змінюється не більше ніж на 1% у сторіччя». [33, 59] Але починаючи з покоління людей, яке проживало на рубежі XIX - XX століть, візуальне середовище, по-перше, стрімко розширюється географічно (приплив візуальної інформації з віддалених регіонів земної кулі у формі фотографії, і її репродукцій у масс-медійних і книжкових публікаціях зростає), по-друге, насичується новими знаками розвитку цивілізації: технічними винаходами, будівлями (починає різко мінятися вигляд міст, змінюється сільський ландшафт), засобами пересування. По-третє, ріст міст приводить до звуження візуального середовища городян; за рахунок цього звуження також відбувається більш стрімка зміна того, що більшість представників людства мають можливість бачити. Звичайно ж, для тієї частини людства, що живе за межами європейської й американської цивілізації, зміна візуального середовища не відбувається так стрімко й необратимо, але, з огляду на швидкість і масштаб цієї зміни, помітимо, що з кінця XIX століття візуальне середовище перетерпіло набагато більші зміни, ніж за всі попередні століття. На рубежі ХХ-ХХІ століть постають нові форми візуального в культурі, які є проявами глобалізацій них процесів людських цивілізацій.
Список використаної літератури
1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие. – М., 1974;
2. Арнхейм Р. Кино как искусство. — М.,1960;
3. Боленков А. Медиа-арт как феномен современной культуры, // Социс, 2001. — №8 — С. 26-31;
4. Вартофский М. Восприятие, репрезентация и формы деятельности на пути к исторической эпистемологии // Модели. Репрезентация и научное понимание – М. , 1988;
5. Визуальная антропология и визуальная культура: cб. ст. в 2 ч. / сост. С.Г. Колесниченко, Е.В. Александров. – М.: РГБ, 2002. – 132 с.;
6. Визуальная культура ХХ века и проблемы современного образования : материалы междунар. молодеж. науч.-практ. конф. / ред.: В.В. Устюгова. – Пермь : Перм. гос. пед. ун-т, 1999. – 395 с.;
7. Вирильо П. Машина зрения. — М.: Наука, 2004. — 140с.;
8. Вульф К. Антропология: История, культура, философия. — Спб, 2008;
9. Генис А. Гипертекст - машина реальности // Иностранная литература. 1994. — № 5;
10. Генис А. Глаз и Слово // Иностранная литература. 1995. — № 4;
11. Дроздов А. Ю. «Агрессивное телевидение»: социально-психологический анализ феномена // Социс. 2001. — №8;
12. Енциклопедія постмодернізму. За ред..Ч.Е.Вінквіста та В.Е.Тейлора. Пер. з англ. В.Шовкун.Наук. ред.О.Шевченко.—К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003;
13. Ерасов Б.С. Социальная культурология.//Б.С.Ерасов. — М., 2000;
14. Захаров А.В. Традиционная культура в современном обществе// социологические исследования.—2004.—№ 7;
15. Кассирер Э. Идея и образ.// Избранное. Опыт о человеке. –М.,1998;
16. Керлот Х.Э. Словарь символов - М., 1994
17. Колосов А. В. Визуальная культура: опыт социальной реконструкции. Монография. — М.: Прометей, 2004;
18. Костина А.В. Народная, элитарная и массовая культура в современном социокультурном пространстве: структурно-типологический подход// Обсерватория культуры.—2006.— № 5- с.99-100;
19. Коул М. Культурно-историческая психология: Наука будущего – М.,1997;
20. Лакан Ж. Телевидение. — М., 2000;
21. Лотман Ю.М. Культура и взрыв. — М., 1992;
22. Лотман Ю, Цивьян Ю. Диалог с экраном. — Таллинн: «Александра», 1994;
23. Максимова С. В. Творчество: созидание или деструкция? Монография. — М.: Академический проект, 2006;
24. Мерло-Понті М. Око і дух. – М., 1992;
25. Полуэхтова И. Штрихи к портрету // Искусство кино, 1997. — № 1;
26. Принцип визуализации в истории культуры. Сборник материалов научно-теоретического семонара посвященного памяти Андрея Такровского. Под общ. ред. И.Ю.Добродеева. — Шуя, 2007;
27. Пушонкова О. А. Візуальне сприйняття: нове мистецтво і нова наука // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя: ЗДІА, 2003. – Випуск 14. – С. 138 – 146;
28. Пушонкова О. А. Естетика фрагмента у візуально-культурних парадигмах ХХ століття // Вісник Черкаського університету. Серія: філософія. – Черкаси, 2003. – Випуск 51. – С.108 – 117;
29. Пушонкова О. А. Криза репрезентації у візуальних мистецтвах у контексті теоретичної спадщини І. Канта // Вісник Черкаського університету. Серія: філософія. – Черкаси, 2004. – Випуск 56. – С. 80 – 88;
30. Пушонкова О. А. Візуальне мислення у контексті культурно-історичного підходу // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. – Харків: ХДАДМ, 2003. – № 1. – С. 3 – 10;
31. Розин В. М. Визуальная культура и восприятие. Как человек видит и понимает мир. — М.: КомКнига, 2006;
32. Соколов Н. Н. Общество и телекоммуникационная инфраструктура - технократический подход. Сборник статей «Телекоммуникации и новые информационные технологии», Международная Академия Информатизации. — М., 1998;
33. Турчин В. Образ двадцатого...В прошлом и настоящем. — М.:Прогресс-Традиция, 2003. — 648 c.;
34. Усманова А. Визуальный поворот и гендерная история // Гендерные исследования, 2000. — № 4. — С. 149-176;
35. Усманова А. Репрезентация как присвоение: к проблеме существования Другого в дискурсе // Топос, 2001. — №4. — С. 50-66;
36. Хайдеггер М. Время картины мира // Время и бытие. — М., 1993;
37. Эстетика: Словарь / Под общ. ред. А.А. Беляева и др. – М., 1989;