Неабиякі здібності й любов до дітей, уміння виявляти в кожній дитині його особливий, ні на що не схожий світ, де кращі щиросердечні якості безперешкодно виходять на поверхню. Діти за допомогою талановитого педагога присвячуються в таємницю танцювального мистецтва, де звуки музики народжують рух, що розкриває духовний потенціал кожного, хто попадає в репетиційний зал до нього.
Єдиний у своєму роді дитячий театр збирає спілкування між учителем і учнями, що відбувається за допомогою складного, але дохідливої мови рухів, жестів і музики.
Хореографія - мистецтво, улюблене дітьми. Щорічно тисячі аматорів танцю приходять у хореографічні колективи, танцювальні ансамблі, студії. Багато дитячих танцювальних колективів придбали більшу популярність не тільки в нашій країні, але й за рубежем. Телебачення широко показує дитячу самодіяльність, знайомить із дитячими танцювальними колективами. Дивлячись, з якою легкістю й майстерністю танцюють діти на сцені, ми забуваємо, що за цим коштує щоденна праця їх самих і їхніх педагогів. Ще в самі древні часи танець був одним з перших мов, яким люди могли виразити свої почуття. Танець таїть у собі величезне багатство для успішного художнього й морального виховання, він сполучить у собі емоційну сторону мистецтва, приносить радість як виконавцеві, так і глядачеві - танець розкриває й ростить духовні сили, виховує художній смак і любов до прекрасного.
Ми дуже багато чого втратили в умовах економічного хаосу. Однак зараз на наших очах росте молоде, талановите, сильне покоління. Якщо його підтримати, допомогти встати на ноги, тоді не усе ще загублено. Це - надія балетного театру, майбутнє мистецтва й культури України. Це - шлях до відродження.
Сьогоднішні пошуки визнаних майстрів і обдарованої балетмейстерської молоді України, які проходять у загальному русі інтенсивного розвитку традиції, намагаються розсунути кордони хореографічного мистецтва і перегортають ще одну сторінку.
Синтез досвіду минулих десятиліть і сьогоднішніх відкриттів, який цікаво й по-різному виявлявся у творчості майстрів балету, зокрема в постановках українських хореографівєплідною основою дальшого поступу балетного театру. В складних процесах утвердження цього синтезу розширювалися проблемно-тематичні й образно-виражальні обрії хореографічного спектаклю, викристалізовувалися принципи музично-пластичної драматургії та форми й засоби танцювально-пантомімічної дії, що дозволили балетмейстерам створювати такі значні сценічні полотна, які за своїми ідейно-художніми якостями, дорівнювали досягненням інших мистецтв.
Кожний період розвитку балетного театру для дітей висуває перед композиторами, лібреттистами, балетмейстерами, диригентами, артистами і сценографами свої ідейно-художні завдання, свої мистецькі проблеми, пов'язані з постановочним і виконавським мистецтвом, стильовими особливостями, жанровими різновидами й виражальними засобами хореографічної вистави. Але завжди проблеми діалектичної взаємодії традицій і новаторства, національного й інтернаціонального залишаються в центрі уваги майстрів балетного театру. Кожне покоління українських митців, продовжуючи і збагачуючи традиції народності і реалізму, вироблені творчою практикою попередників, намагається по-своєму розв'язувати ці актуальні проблеми, знаходити нові й оригінальні музично-сценічні форми, співзвучні сучасності.
Виконавські традиції в балетному театрі передаються в безпосередньому творчому спілкуванні. Кожне нове покоління артистів приймає мистецьку естафету з рук майстрів до своїх попередників, спираючись на їхній досвід, прагнучи зберегти найцінніше з нього і йти далі, збагачуючий оновлюючи основоположні сценічні принципи, вдосконалюючи технічну й акторську майстерність.
Але, дозвольте тоді запитати, навіщо ж декларувати "дитячість" і його у розвиток театру для дітей? Дорослі, отямитеся! Хто буде ходити в драматичні театри років через десять? Вікові психологічні особливості юних нині, враховувати ніхто не збирається, бажання зберігати вірність казковим традиціям ні в кого не спостерігається... Глядача треба виховувати, а не шокувати або змушувати нудьгувати, гублячи почуття прекрасною помилковою естетикою!
Висока виконавська культура, віртуозне володіння досягненнями класичного танцю, артистизм й емоційна правдивість відзначають сьогодні мистецтво сучасних зірок української сцени і насамперед Олени Філіп'євої, Ірини Дворовенко, Ганни Кушнірової, Тетяни Боровик, Інни Дорофеєвої, Тетяни Білецької, Ірини Задаянної, Катерини Родіонової, Ганни Дорош, Олени Горбач, Тетяни Голякової, Яни Гладких, Миколи Прядченка, Вадима Писарєва, Віктора Єременка, Максима Моткова, Олександра Калібабчука, Євгена Кайгородова, Ігоря Мамонова, Максима Білоцерківського, Костянтина Костюкова та ін. Серед молодих артистів багато лауреатів престижних міжнародних конкурсів. І, мабуть, не випадково на Першому Міжнародному конкурсі балету імені Сержа Лифаря авторитетне журі найвищі нагороди присудило саме представникам молодого покоління українського балету.
Щорічні конкурси театрального мистецтва для дітей засновуються з метою збереження й розвитку кращих традицій театрального мистецтва для дітей, а також для підтримки й стимулювання творчої діяльності, спрямованої на створення дитячих спектаклів. Тобто повинне стати значимим фактором загально театрального процесу, привернути увагу художніх керівників і директорів театрів, а також державних і суспільних структур до театру для дітей, сприяти підняттю престижу дитячого театру в суспільстві й залученню кращих режисерів, акторів, композиторів, драматургів, художників для створення дитячих балетів для дітей.
Стимулювання розвитку балетного дитячого театру впливає на формування глядацького середовища ХХІ століття, на всебічний розвиток нових поколінь, на формування не тільки культурних цінностей, але й у цілому духовного вигляду майбутніх громадян країни.
У спільній роботі Харківської хореографічної школи Наталії Ржевскої з енергійним керівником "Молодого балету України" Валерієм Парсеговим і талановитим диригентом, повної ідей і енергії Вікторією Жадько народилися нові плани, в основі яких - об'єднання молодих творчих сил України, залучення до активної гастрольної роботи талановитих дітей-лауреатів Міжнародних конкурсів "Кришталева туфелька", "Юність балету" і конкурсу імені Сержа Лифаря. Початок такій співдружності покладено в постановці "Лускунчика", де артисти "Молодого балету України" виступали в сольних партіях. Мова йде про проект акції в рамках програми "Діти України" - створення міжнародної антрепризи, що поєднує два самобутніх колективи: харківського Дитячого балетного театру і Юнацького симфонічного оркестру при Варшавській національній опері, з яким у цей час працює Вікторія Жадько[14].
Зазначу, що в Україні не багато шкіл і училищ хореографічного профілю. І зовсім вже одиниці з них можуть фінансово й творчо подужати постановку повноцінного балетного спектаклю. Але ж без таких спектаклів неможливо підготувати сьогодні професійного артиста балету, зачарувати його магією театру.
От чому нещодавно знаменитий танцівник, народний артист України Вадим Писарєв прийняв мудре рішення: поряд з дорослим фестивалем "Зірки світового балету" провести в Донецьку й Всеукраїнський фестиваль "Гран Па" дитячих балетних спектаклів.
Учасники – дитячий балетний театр Харківської хореографічної школи (художній керівник-заслужений діяч мистецтв України Наталя Ржевська) і школа хореографічної майстерності Вадима Писарєва стали відомими глядачеві завдяки цьому фестивалю. А от балети у виконанні вихованців школи-студії класичного танцю під керівництвом заслуженої артистки України Світлани Антипової з Одеси й дитячо-юнацького театру танцю "Ритм планети" (художні керівники - заслужені працівники культури України Ірина та Василій Пак) з Миколаєва побачили вперше. На протязі чотирьох фестивальних днів юні глядачі побачили балети-казки "Білосніжка та сім гномів", "Червона шапочка", "Аліса в країні чудес", "Чарівник Гарі Потер", а також балет-феєрію "Чарівний сад моїх снів".
Все це знаходить підтвердження у високій виконавській культурі, віртуозному володінні досягненнями класичного танцю, артистизм й емоційна правдивість відзначають сьогодні мистецтво сучасних зірок української сцени.
Дослідження українського балетмейстерського мистецтва як складової національної хореографічної культури дає підстави стверджувати, що протягом означеного мною періоду відбувався складний процес утвердження, оновлення й збагачення виразової палітри провідних хореографів, зокрема П.Вірського, В.Вронського, М.Трегубова й майстра А.Шекери, які ставши лідерами покоління балетмейстерів-шестидесятників, відкрили на сценах оперних театрів України широкий шлях узагальнено-метафоричній танцювальній образності, сміливі постановочні форми і оновлену лексику.
Сьогоднішній балетний театр для дітей, успішно й інтенсивно розвивається, послідовно шукає шляхи до переконливого втілення в поетично-узагальнених танцювальних образах сучасності, постійно зміцнює зв'язки з композиторами, активно збагачує свій діючий репертуар і виражальну палітру.
Розв'язуючи важливі та складні ідейно-художні завдання, розширюючи коло сюжетів і тем, по-новому розв'язуючи проблеми стилю й жанру хореографічної вистави, майстри балету України все глибше опановують багатющий досвід музично-театрального мистецтва, спираються на глибоко сучасні сценічні традиції балетмейстерської й акторської творчості і досягнення суміжних мистецтв, сміливо переінтоновують, переосмислюють форми, виразові засоби й прийоми, що приходять у балетний театр з літератури, музики, живопису, драми, кіно, телебачення.