Смекни!
smekni.com

Скрипкове мистецтво (стр. 4 из 7)

Особливе місце в дореволюційній українській скрипковій педагогіці зайняла школа П.С.Столярського. З діяльністю П.Столярського пов’язане впровадження професійного навчання дітей з раннього віку. Під час таких занять враховувались фізіологічні та психологічні особливості вихованців, уроки організовувались у вигляді гри. Така методика стала «знаряддям» в організації навчального процесу багатьох навчальних закладів України. Педагогічний досвід П.Столярського дав блискучі результати, його учні, зокрема Д.Ойстрах, принесли одеській скрипковій школі європейське визнання. [Див.Дод. 2,3]

Видатним скрипалем, яскравим представником одеської скрипкової школи є Віктор Пікайзен, учень Д.Ойстраха, який усім своїм учням передав традиції одеської скрипкової школи.

Інтенсивна концертна діяльність В.Пікайзена проходила в найкращих концертних залах Росії, Англії, Франції, Італії, Голандії, Швеції, Чехословаччини, Югославії, Німеччини, Японії, В'єтнаму, країн Латинської Америки. З 1957 року В.Пікайзен працював солістом Московської філармонії.

Різноманітний репертуар артиста включав твори російської та зарубіжної класичної музики: Й.-С.Баха, В.-А.Моцарта, Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Й.Брамса, Е.Гріга, П.Чайковського, Н.Паганіні, Г.Венявського та інших. Значне місце в ньому належало творам сучасних авторів, в тому числі скрипковим концертам С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича, А.Хачатуряна, Д.Кабалевського, П.Чайковського.

Яскравим представником одеської скрипкової школи є відомий скрипаль Захар Брон, вихованець музичної школи ім. П.Столярського в Одесі.

З.Брон є лауреатом двох Міжнародних скрипкових конкурсів: імені Г.Венявського в Познані та конкурсу Королеви Єлизавети в Брюсселі. Він багато гастролював, виступаючи з московським та новосибірським філармонічними оркестрами, а також з оркестрами з Іспанії, Португалії, Німеччини, Японії, у супроводі таких славетних диригентів, як Маріс Янсонс, Арнольд Кац, Юстас Франц та інші. Виступи З. Брона проходили в таких залах, як віденський Musikverein та токійський SuntoryHall. Музикант записав кілька компакт-дисків, до яких увійшли твори для скрипки з оркестром, для скрипки та фортепіано.

Ще одним яскравим представником одеської скрипкової школи є Сергій Кравченко, вихованець славетної скрипкової школи П.С.Столярського, згодом Московської консерваторії ім. П.І. Чайковського, де навчався разом з одним із найвидатніших скрипалів сучасності Л. Коганом.

С.Кравенко отримав звання Заслуженого артиста Росії,окрім цього, він є лауреатом таких конкурсів, як конкурс Н.Паганіні в Італії (1969), конкурс Жака Тібо в Парижі (1971),конкурс скрипкових квартетів у Бельгії (1972).Географія гастрольних виступів С.Кравченка величезна: усі країни колишнього Радянського Союзу, Польща, Німеччина, Угорщина, Югославія, Болгарія, Італія, Франція, Іспанія, Бельгія, Люксембург, Фінляндія, США, Південна та Північна Корея, Японія та інші.

Багато студентів С.Кравченка є лауреатами різноманітних Міжнародних та національних скрипкових конкурсів. Серед них: І. Іголинський, В. Муллова, С. Крилов, Є. Гелен, Дж. Ко, Н. Сашенко, А.Степаненко, Є.Стембольський.

Велику історію має також і львівська скрипкова школа, адже смичкове виконавство на Львівщині своїми коріннями сягає в далеке минуле. У Львові працював видатний скрипаль–віртуоз і композитор Кароль Ліпіньський (1790–1861), який змагався у скрипковій майстерності з Н.Паганіні, виступав у квартеті з Л Шпором, грав у ансамблях з Р.Шуманом і Ф.Лістом.

Першою українською професійною скрипалькою-педагогом в Музичному Інституті ім.М.Лисенка у Львові була Єлисавета Щедрович-Ганкевичева, учениця Л.Ауера та О.Шевчика. Серед відомих імен – Євген Перфецький (1882–1936), який отримав юридичну освіту (Львівський та Віденський університет), згодом завершив музичну освіту у Віденській консерваторії у О.Шевчика (1906 р). З 1908 до 1936 року Є.Перфецький працював професором Вищого музичного Інституту ім.М.Лисенка та одночасно був відомим як концертуючий соліст і ансамбліст, організовуючи концерти у Відні, Львові, Кракові, Чернівцях.

В його класі навчалися Роман Криштальський та відомий українсько–американський скрипаль Роман Придаткевич, який емігрував у США в 1923р. Роман Криштальський (1899–1963), батько видатного піаніста Народного артиста України, професора Олега Криштальського з 13 років був знаний як концертуючий ансамбліст, очолював тріо, в якому грали Петро Пшеничка (віолончель) і Роман Савицький (фортепіано). Скрипаль-віртуоз виступав у ансамблях з Н.Нижанківським, В.Барвінським та Р. Савицьким.

Свій вагомий внесок у скрипкову педагогіку Львівщини зробили, викладаючи в Музичному інституті, І.Левицький, К.Гладилович, Є.Козулькевич.

Серед фундаторів Львівської скрипкової школи – професор Осип Москвичів, який виступав з сольними концертами та викладав у Музичному Інституті ім.М.Лисенка. З його класу вийшли визначні скрипалі – О.Деркач, Ю.Крих, Є.Цегельський, який після закінчення Празької консерваторії був концертмейстером симфонічних оркестрів у Кракові і Відні.

Серед скрипалів-віртуозів Західної України яскравою була постать Юрія Криха, виконавська майстерність якого відрізнялася глибоким та приємним тембром звуку, благородною кантиленою, добре розвиненою біглістю пальців, темпераментом та енергією. Він досконало володів такими технічними ефектами, започаткованими Н.Паганіні, як піццікато лівою рукою та виконання подвійних флажолетів у швидкому темпі. Провідний скрипаль-віртуоз, видатний педагог та активний громадський діяч Ю.Крих продовжував свою просвітницьку діяльність і після 1939 року, вносячи вагомий вклад у розвиток музичної культури України.

Наймолодшою представницею скрипкової школи Галичини в 30-і роки була Олександра Деркач, яка розпочала свою концертну діяльність ще ученицею Вищого музичного інститут ім. М.Лисенка. Різноманітний репертуар скрипальки включав твори Л.Бетховена, Г.Венявського, П.Сарасате, Ф.Шуберта, скрипков літературу українських композиторів С.Людкевича, В.Барвінського та інших.

Львівська скрипкова школа виконавства досягла значних успіхів і те, що світове музичне мистецтво пишається іменами О.Криси, Б.Которовича, О.Міхліна, Ю.Башмета, Л.Шутко, Ю.Корчинського є її великою заслугою.

Маловідомі в Україні сторінки з життя, виконавської та педагогічної діяльності у США музикантів-вихідців з України. Серед них – Оксана Сімович, викладач в Українському музичному Інституті у Філадельфії, яка навчалася у С.Барцевича у Варшаві і у Ф.Губера в Мюнхені. З великим успіхом виступала з концертами у Швейцарії, Італії, Німеччині, Австрії та США українська скрипалька Алісія Бучинська, яка здобула скрипкову освіту у А.Вілкомірського в Лодзі та у Т.Мюллера в «Моцартеумі» в Зальцбургу. Ціла плеяда відомих у світі, зокрема в Америці, українських скрипалів навчалася у Філадельфійській музичній академії – це Я.Мигасюк, Ольга і Олена Шкляр, П.Дубас, Л.Головата, Д.Кузик, Б.Заплатинський, І. Швець.

На канадській землі прославився один з найкращих українських віртуозів, талановитий скрипаль Євген Гузарук, а також Марія Гробельська та Ольга Зварич. Окремої уваги заслуговує концертна, педагогічна та музично–громадська діяльність львів’янина Юрія Мазуркевича на Північно-Американському континенті.

Відомим українським скрипалем у Віденському симфонічному оркестрі був Василь Баран. Вагому роботу у справі розвитку скрипкового виконавського мистецтва в Україні, зокрема у Львові, проводить професор Гамбурзької академії музики Михайло Стрихарж, вихованець Львівської скрипкової школи, який понад 25 років був першим українським скрипалем у Вагнерівському фестивальному оркестрі в Байройті, був учасником «Європейських солістів» в Люксембурзі.

Діяльність українських педагогів-скрипалів була спрямована на створення нових педагогічних та методичних принципів навчання гри на скрипці. Створення ряду вищих та середніх музичних навчальних закладів. а також плідна педагогічна діяльність видатних скрипалів позитивно позначилася на розвитку сольного та ансамблевого виконання.

Підсумовуючи, доходимо висновку, що діяльність видатних українських скрипалів спрямовувалась на розвиток різних форм та жанрів скрипкового виконавства, на створення досконалих методик навчаня гри на скрипці, на закладення та розвиток ґрунтовних теоретичних основ, професійних засад, традицій національного скрипкового мистетцва.

Можемо стверджувати, що скрипкове виконавство представників різних шкіл України досягло високого світового рівня. Удосконалення змісту мистецької освіти, форм концертного життя, розширення кола концертуючих вітчизняних та зарубіжних скрипалів-професіоналів стають основою для подальшого розвитку вітчизняного скрипкового мистецтва. Активне пропагування музикантами-віртуозами української скрипкової літератури, високий рівень інтерпретації класичної та сучасної музики служать інтеграції вітчизняного скрипкового мистецтва у світову музичну культуру.

Творча постать Д.Ойстраха

В історії музичного мистецтва ХХ століття збереглися імена скрипалів-віртуозів, які підкорили своєю грою сучасників і залишили після себе пам’ять для майбутніх поколінь.

У панорамі виконавського мистецтва середини ХХ століття однією з найбільш яскравих постатей серед скрипалів-виконавців, з якого розпочалася нова ера скрипкового виконавства, є Давид Федорович Ойстрах. Тріумфальні перемоги на міжнародних конкурсах в передвоєнні роки (Всеукраїнський конкурс скрипалів (Харків, 1930), Всесоюзний конкурс музикантів-виконавців (Ленінград, 1935), Міжнародний конкурс імені Генріка Венявського (Варшава, 1935), Міжнародний конкурс імені Ежена Ізаї (Брюссель, 1937), перші гастролі в післявоєнний період, які підкорили світ, масштабна виконавська та педагогічна діяльність відіграли велике значення у розвитку вітчизняного виконавського мистецтва, багато в чому визначили нові риси європейського скрипкового виконавства.