3.1 Виділення земельних масивів, блоків і робочих ділянок
Ділянки землі, що вимагають однакової інтенсивності використання, однакової агротехніки і придатні для обробки визначеного набору с/г культур, поєднуються в агроландшафтні виділи. Однорідні по генетичним, геоморфологічним, гідрологічним ознакам, мікрокліматичним умовам виділи утворюють агроландшафтний масив. До будь-якого виділу допрацьовується адаптивна сівозміна, пристосована до даних умов. Таким чином, в межах будь-якого підурочища розміщується своя сівозміна, адаптована до грунтово-екологічних умов даного ландшафтного виділу. Можливе розміщення сівозмін двох суміжних підурочищах з ідентичними природними умовами.
Технологічний блок є важливою складовою частиною екологічно збалансованого агроландшафту. Його завдання – максимальне використання переваг агроландшафтного впорядкування с/г угідь для одержання конкретного продукту, без будь-якого погіршення стану грунтового покриву і довкілля. Тому для інженерного проектування конструкції екологічно-збалансованого агроландшафту необхідно мати алгоритм кількісних оцінок грунтоохоронної ефективності протиерозійних грунтоохоронних заходів.
Конфігурація полів і робочих ділянок визначається викладеними вище вимогами. При проектуванні агроландшафту необхідно прагнути, щоб кожна робоча ділянка на орних землях займала найбільш однорідне місцерозташування, тобто один, або найбільш однорідні типи умов вирощування. Те ж стосується і площ залуження і заліснення, на яких для кожного місцерозташування підбираються оптимальні травосуміші або склад деревних і чагарникових порід, а для орних земель – оптимальний склад культур і сортів для кожного типу умов вирощування. Звідси слідує, що виділення робочих ділянок і ділянок залуження (заліснення) необхідно проводити, дотримуючись таких критеріїв:
Межі ландшафтних смуг (ділянок) проходять по лініям згинів схилів так, щоб в межах однієї ділянки схил мав просту форму (випукло-увігнуту або увігнуто-випуклу). Якщо межа ґрунтів або порід зони аерації (підстеляючих порід) з різними коефіцієнтами фільтрації неспівпадає з лініями перегину схилу, то вона також є межею ландшафтної смуги.
В межах ландшафтної смуги крутизна схилу повинна бути майже однаковою. Відхилення допускаються в межах від 0,5° до 3° в залежності від середнього ухилу.
В межах ділянки ступінь змитості ґрунтів повинна бути однаковою.
В межах ділянки ґрунти відносяться до однієї агровиробничої групи.
Тип і потужність грунтоутворюючих і підстеляючих порід, глибина залягання водоупорних горизонтів, величина коефіцієнту фільтрації поверхневих відкладів повинні бути однорідними в межах ділянки.
У всих частинах ландшафтної смуги повинен бути однаковий характер мікрорельєфу, особливо ерозійного генезису.
Кожна виділена ділянка повинна розміщуватися переважно на схилі однієї експозиції, а якщо це ускладнено, то на двох суміжних (північ і північний захід, південь і південний схід і т.д.) в зв’язку з різною інтенсивністю сонячної радіації на схилах різної експозиції, а значить і умовами росту й розвитку рослин, інтенсивності випаровування вологи з грунту, мікробіологічних процесів, грунтоутворення і т.д..
Це основні умови, які повинні дотримуватись при конструюванні агроландшафту, осбливо в районах інтенсивного проявлення водної і сумісного проявлення водної і вітрової ерозії, до яких належить товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес” Кагарлицького району Київської області.
Територія господарства розбита на три масива.
Експлікація площ по масивам
| Масиви | Номер поля | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | |||
| Площа поля,га | ||||||||||
| Масив № І | № ділянки | 1 | 107,0 | 17,3 | 65,7 | 63,7 | 67,0 | 68,0 | -- | -- |
| 2 | 35,1 | 46, | 63,4 | 65,4 | 83,6 | 59,0 | -- | -- | ||
| 3 | 2,8 | 66,5 | 63,7 | -- | -- | -- | -- | -- | ||
| Масив № ІІ | № ділянки | 1 | 104,3 | 63,0 | 88,0 | 70,1 | 118,4 | 83,6 | 83,3 | 145,3 |
| 2 | 43,7 | 74,0 | 19,5 | 67,6 | 30,0 | 70,9 | 61,1 | -- | ||
| 3 | -- | -- | 43,4 | -- | -- | -- | -- | -- | ||
| Масив № ІІІ | № ділянки | 1 | 46,9 | 45,8 | 52,2 | 39,4 | 83,0 | 49,5 | 55,0 | 45,1 |
| 2 | 48,6 | 37,4 | 35,4 | 42,6 | -- | 47,5 | 53,0 | 10,5 | ||
| 3 | -- | -- | -- | -- | -- | -- | -- | -- | ||
Площа першого масива 814 га, на його території розбиваємо інтенсивну шестипільну сівозміну:
Пар.
Озима пшениця.
Цукровий буряк.
Зернобобові.
Кукурудза на зерно.
Соняшник.
Площа другого масива 1171,5га, на його території розбиваємо екстенсивну восьмипільну сівозміну.
Пар.
Озима пшениця.
Соняшник.
Цукровий буряк.
Горох.
Куруп‘яні.
Кукурудза на зерно.
Ярі зернові.
Площа третього масива 711,9га, на його території розбиваємо екстенсивну восьмипільну сівозміну.
Зайнятий пар.
Озима пшениця.
Кукурудза на зерно.
Ячмінь.
Однорічні трави.
Озима пшениця.
Соняшник.
Ячмінь.
В результаті передпроектного обстеження отримані всі необхідні дані для характеристики території товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” Кагарлицького району Київської області,яка буде впорядковуватись.
Проект протиерозійного захисту вирішувати дві задачі : а) забезпечувати надійний захист грунту від ерозії, створивши при цьому необхідні посилання для розширеного відновлення його родючості; б) передбачити швидку окупність створених затрат.
Це означає, що необхідно зробити все можливе, але нічого зайвого.
Основною одиницею в агроландшафті є робоча ділянка. Її площа і , перед усім ширина, повинні відповідати багатьом вимогам.
Ширина робочої ділянки, консруктивні особливості інфраструктури поверхневого стоку, гідротехнічних споруд, лісосмуг розраховуються на основі моделі ерозії. В господарстві необхідно сформувати ерозійно стійкий агроландшафт. З цією метою орні землі поділяються за крутістю схилів на три еколого-технологічні групи; розміщення полів і робочих ділянок з криволінійними межами організовується таким чином, щоб вони вписувались у рельєф; удосконалюється структура посівних площ: з ріллі вилучаються ділянки з крутістю схилів понад 7°, на яких через великі втрати грунту звичайне землеробство є нераціональним.
На території даного господарства ухил на орних землях не перевищує 1°.
3.3 Ерозійа гідрологічна оцінка протиерозійного впорядкування
Протиерозійне землевпорядкування належить до групи організаційно-господарських заходів. Організація території передбачає ерозійно безпечне нарізування полів сівозмін, доріг, лісосмуг та інших об'єктів. На місцевості формується мережа рубежів, що захищають ґрунт від ерозії і водночас служать напрямними лініями обробітку ґрунту. Вони впливають на створення штучних водозборів і можуть значно підсилювати інтенсивність ерозії у випадку неправильного їх розміщення. Тому рубежі на місцевості потрібно розташовувати таким чином, щоб сприяти мак симальному затриманню вологи перед ними і забезпечувати профілактику водної ерозії. Для цього потрібно, щоб всі рубежі на місцевості вписувалися у рельєф, тобто проходили по горизонталях або мали допустимі відхилення від них.
Оскільки, ІЗГ на території даного господарства перевищує 300 років, небезпеки водної ерозії немає, отже проектування ГТС є недоцільним. Але є небезпека вітрової ерозії тому, на території першого масиву, на полях 3, 4, 5, 6 проектуємо лісосмуги загальною площею – 5,2 га., другого на полях 2,4,6,7 – 4,6 га., третього на полях 2,3,4,6 - 5,0 га.
3.4 Обґрунтування технологічного навантаження у напрямку аграрного використання визначеного масиву
Концепція ґрунтозахисного землеробства з контурно-меліоративною організацією території базується на формуванні в господарствах ерозійне стійких агроландшафтів. З цією метою орні землі поділяються за крутістю схилів на три еколого-технологічні . групи; розміщення полів і робочих ділянок з криволінійними межами організовується таким чином, щоб вони вписувались у рельєф; удосконалюється структура посівних площ: з ріллі вилучаються ділянки з крутістю схилів понад 7°, на яких через великі втрати ґрунту звичайне землеробство є нераціональним.
Вирощування інтенсивних культур у польових сівозмінах дозволяється лише на рівних ділянках територій, на ділянках підвищеної крутості схилів створюються ґрунтозахисні сівозміни без просапних культур. На більш крутих схилах при цьому зростає питома вага багаторічних трав. Важливе значення мають затримання і відведення стоку влаштуванням на межах еколого-технологічних груп і робочих ділянок гідротехнічних земляних споруд, водорегулювальних лісосмуг і буферних смуг з багаторічних трав; забезпечення відтворення родючості ґрунту використанням усіх наявних органічних добрив і пожнивних решток в інтенсивних польових сівозмінах та завдяки збільшенню питомої ваги багаторічних трав у ґрунтозахисних сівозмінах.
Диференціація земель на еколого-технологічні групи розрахована на їх використання з урахуванням крутості схилів. Крім орних угідь, її розроблено також для сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень.
Згідно з цією концепцією орні землі поділяються на такі групи.
Перша еколого-технологічна група земель з крутістю схилів О—3° — на ній організуються інтенсивні польові сівозміни, в яких сконцентровані всі просапні культури, що вирощуються за інтенсивними технологіями. Така реорганізація землеробства потребувала зміни структури посівних площ, тому що питома вага в господарствах просапних культур повинна була обумовлюватись насамперед наявністю земель даної групи. Господарства з більшою питомою вагою цієї групи повинні мати вищий питомий відсоток просапних культур. У господарствах з дуже пересіченим рельєфом передбачається зменшення питомої частки просапних і збільшення культур густого посіву (зернових колосових і багаторічних трав). Це обумовлено різною ґрунтозахисною ефективністю цих культур. На землях даної групи в інтенсивних польових сівозмінах слід дотримуватись вимог науково обґрунтованого чергування культур. На таких землях зменшуються площі багаторічних трав або вони виключаються взагалі. Для відтворення родючості ґрунту збільшують норми внесення органічних і мінеральних добрив за рахунок другої та третьої еколо-го-технологічних груп.