Чим йому тут тільки не доводилось займатись! Да Вінчі працює над театральними декораціями, організовує весільні церемонії та інші сімейні урочистості в палаці Сфорца, працює над проектом будівництва міланського кафедрального собору, стає головним інженером по системах міського водопостачання. Одночасно приступає до роботи над «Мадонною в гроті».
У 1499 році французи захопили Мілан. Леонардо залишає місто і вирушає спочатку в Мантую, де в 1500 році напише відомий «Портрет Ізабелли д’Есте», а потім – в Венецію, де буде працювати в якості воєнного інженера.
В 1502 році Леонардо да Вінчі стає головним архітектором і інженером при дворі Чезаре Борджіа, сина папи Александра VІ.
Через 8 місяців Леонардо вирушає у Флоренцію, де отримує важливе замовлення для Залу Великої Ради в Палаццо Веккіо – фреску на сюжет «Битва при Ангарі».
В 1503 – да Вінчі починає працювати над «Джокондою» – картиною, яка прославить його ім’я в віках; а також, у зв’язку з необхідністю захисту міста, створює проект зміни русла річки Арно.
У 1504 році помирає батько художника, і протягом кількох місяців Леонардо не може працювати: у нього стали трястися руки.
У 1506 р. Леонардо знову виїжджає в Мілан за запрошенням короля Людовіка ХІІ, і знаходиться там до 1513 року. Там, на замовлення папи Леона Х, художник повинен буде написати нову картину.
Будучи визнаним майстром, да Вінчі сподівався, що в Римі він зможе жити безхмарним життям найвидатнішого художника сучасності, однак все вийшло інакше: лаври дісталися його великим конкурентам – Мікеланджело і Рафаелю.
Леонардо вирішує повернутися в Мілан і там спокійно займатися тим, чим хотів він сам. Але, прибувши в Мілан, Леонардо одразу ж був представлений Франциску І, війська котрого в 1515 році зайняли Ломбардію. Між королем та художником зароджується взаємна симпатія.
В 1516 році Леонардо приймає запрошення монарха переїхати у Францію. Відтепер Леонардо вважається придворним художником французького короля, однак тут він створює лише декілька креслень меліоративних каналів.
Помер Леонардо да Вінчі 2 травня 1519 року в Кло-Люсе, недалеко від королівського замку.
Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі
Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.
Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба досягається завдяки товщі освітлених часток повітря, що розташоване між Землею та чорнотою угорі».
Леонардо був амбідекстором – однаковою мірою добре володів правою та лівою рукою. Вважається навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Проте більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.
Він був вегетаріанцем. Йому належать слова: «Якщо людина прагне доволі, чому вона птахів і звірів тримає у клітках?.. Людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, умертвляючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м’яса».
Усі записи в щоденниках Леонардо зроблені у дзеркальному відбитку. Багато хто вважає, що в такий спосіб він хотів приховати свої дослідження. Можливо й так. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (існують відомості, що йому було простіше писати саме таким чином); існує навіть поняття «почерк Леонардо».
Серед захоплень Леонардо були навіть кулінарія і мистецтво сервірування. У Мілані він протягом тринадцяти років був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» – тонко нарізане м’ясо, тушковане з овочами, що покладені зверху, – була дуже популярною на придворних бенкетах.
1.2 Багатогранність творчої особистості
Дати оцінку Леонардо як ученому не можливо, так як більшість його рукописів було загублено. Ті, що залишилися ж знаходяться в такому безладі, що наврят чи хто-небудь зможе прослідкувати в них еволюцію його ідей.
Проте деякі висновки можна зробити. Леонардо — титан науки. Багато його винаходів людство відкриє для себе на багато пізніше. Серед малюнків знайдені зображення завихорень води. Його око могло уловлювати те, що стало видно після винаходу сповільненої кінозйомки і фотоапарата. У записі да Вінчі мовиться про «злиття всіх сенсів» в перетині діагоналі і вертикальної лінії – він вірив, що всі відчуття сходяться в цьому місці. Черевики для ходіння по воді, очевидно, не вишли за рамки ескіза, але не викликає сумнівів той факт, що вони, після деяких змін могли б використовуватися. Необхідним винаходом став рятівний круг. Простий перелік його позахудожніх інтересів здається неймовірним: анатомія, ботаніка, картографія, геологія, математика аеронавтика, оптика, акустика, цивільне будівництво, конструювання зброї, планування міст... Так чому ж він не висувався в число найбільших геніїв науки всіх часів? Відповідь така: не дивлячись на активність його творчої натури, він був ученим виключно за покликанням. Всі його записи і малюнки залишалися в секреті, він ні кому не дозволяв в них заглядати, вивчати або застосовувати на практиці. І в цьому основна причина його неуспіху як ученого: адже досягнення наукового розуму оцінюються практичним результатом, а схильний відлюдництву Леонардо вступав тільки у ті відносини з світом, які вважав необхідними, і найчастіше вважав за краще залишатися наодинці.
Наука та інженерна справа
Єдиний винахід, що здобув визнання ще за життя майстра, – це колесцовий замок для пістолета (який заводиться за допомогою ключа). Спочатку колесцовий пістолет не був популярним, але дуже скоро набув поширення серед дворян, особливо в кавалерії, і був у використанні тривалий час.
Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Він казав: «Хто знає все, той може все. Тільки б довідатися – і крила будуть!».
Він зробив багато малюнків і вивчав літальний механізм птахів і кажанів. Проводив і досліди, але вони всі були невдалими. Спочатку Леонардо розробляв проблему польоту за допомогою крил, яким надає руху м’язова сила людини (ідея найпростішого апарата Дедала і Ікара). Але згодом він дійшов думки про створення такого апарата, до якого людина не має бути прикріплена, а повинна зберігати змогу вільно керувати ним; приводити ж себе в рух апарат має своєю власною силою. За своєю суттю це була ідея аероплана. Для практичної реалізації задуму майстрові бракувало тільки одного: ідеї мотора, що має достатню силу. Леонардо да Вінчі працював над апаратом вертикального зльоту і посадки.
Винаходи Леонардо: парашут, колесцовий замок, велосипед, металевий візок для перевезення солдатів, легкі переносні мости для армії, прожектор, катапульта тощо.
Леонардо присвячував багато часу вивченню фізики, з усіх розділів якої його найбільш цікавила механіка. В його рукописах можна знайти описи багатьох пристроїв, що вражають не так специфічними принципами функціонування, як оригінальністю призначення чи навіть самим зовнішнім виглядом. Багата уява Леонардо знайшла своє застосування не лише в мистецтві, а й у науці.
Також Леонардо зробив великий внесок у розвиток анатомії. Його не лякало негативне ставлення Церкви до анатомічного вивчення мертвого тіла. Леонардо вивчив більше тридцяти тіл методом автопсії. Він зробив детальний опис своїх досліджень при розтині тіл, котрі показали, що отримані ним знання про людське тіло набагато випереджали його час.
В процесі досліджень Леонардо зробив багато замальовок. Одна з них – малюнок ембріона людини в череві матері. Він помилковий лише в деяких деталях, в інших – особливо в зображенні положення плоду і пуповини, – він абсолютно точний і виконаний настільки професійно, що і в наші дні використовується як ілюстрація в медичних підручниках. Вперше в історії анатомії Леонардо здійснив поперечний перетин черепа.
Досягнення у мистецтві
Нашим сучасникам Леонардо, в першу чергу, відомий як художник. Проте сам він у різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу й працював доволі повільно. Цим пояснюється той факт, що художня спадщина Леонардо кількісно невелика. До того ж багато з його праць значною мірою ушкоджені або втрачені назавжди.
Однак внесок, який зробив Леонардо у світову художню культуру, є винятково важливим навіть на тлі когорти геніїв Італійського Відродження. Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку. До Леонардо художники Ренесансу рішуче відмовлялись від багатьох умовностей середньовічного мистецтва, зробили крок у бік реалізму, й багато чого вже було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи в композиційних рішеннях.
Проте мальовничості, роботи з фарбою, художники були ще досить умовними і скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення нагадувало розфарбований малюнок. Найбільш умовним був пейзаж, але він відігравав другорядну роль. Леонардо дав життя новій техніці живопису. У нього лінія має право на розмитість, тому що так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіювання світла в повітрі й виникнення сфурмато – серпанку між глядачем і зображеним предметом, що пом’якшує колірні контрасти і лінії. Таким чином, реалізм у живописі перейшов на новий щабель.
Теорії, припущення, записи
„»Почато у Флоренції в будинку П'єро да Браччо Мартеллі, березня 22 дня 1508 року.
І це будуть збори без порядку, витягнуті з багатьох паперів, які я тут переписав, сподіваючись потім розподілити їх в порядку по своїх місцях, відповідно темам, про які вони трактують. І я думаю, що, перш ніж дійду до кінця цих зборів, мені доведеться повторити одне і те ж по багато разів, так що, читач, не лай мене, бо предметів багато і пам'ять не може їх зберегти і сказати: про це не хочу писати, бо написано раніше. І якщо бя не хотів впасти в подібну помилку, необхідно було б у кожному випадку, коли мені захотілося б зняти копію, завжди перечитувати все попереднє, і особливо у разі довгих проміжків часу від одного разу до іншого приписання».[5.413]