У більшовицькій історіографії майже повністю відсутні дослідження, присвячені історії культурного життя Галичини. Діяльність "Просвіти" розглядалася крізь призму політичних оцінок "Короткого курсу історії ВКП(б)". А існуючі публікації написані на матеріалах вузького кола періодики досліджуваного періоду і повторюють висновки, зроблені в енциклопедичних виданнях про те, що філії "Просвіти" були "в більшості своїй джерелами українського буржуазного націоналізму".
Відкриття цілої низки архівних фондів дало можливість широко і всебічно вивчати найбільш масове українське Товариство в Галичині. Ретельне вивчення архіву Товариства, а також опрацювання матеріалів зарубіжної історіографії дозволило зробити об'єктивні висновки про його діяльність. Про авторитет і масштаби діяльності "Просвіти" свідчить той факт, що до 1939 року мережею ЇЇ філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель. "Просвіта" стає наймасовішою культурною організацією, яка спрямовує свої погляди на потреби народного загалу.
Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, "Просвіта" дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним та іншим інституціям.
Необхідно особливо відзначити діяльність Товариства у важкі роки Першої світової війни та визвольних змагань. Велика заслуга Товариства в розвою економіки краю. Головною умовою культурного піднесення народу "Просвіта" вважала саме високий матеріальний рівень життя.
Новим етапом у розробці економічних програм в Галичині став організований "Просвітою" Перший український просвітньо-економічний конгрес 1909 року. Ініціаторам конгресу вдалось об'єднати зусилля просвітителів всієї України, з'ясувати й обговорити проблеми роз'єднаного народу, скоординувати свої дії.
Культурно-просвітницькі функції Товариства не обмежувалися виданням та розповсюдженням книжок.
Пропаганда української культури за межами Галичини для "Просвіти" була тісно пов'язана з необхідністю морально підтримати велику частину нашого народу, змушеного покинути рідну землю у зв'язку з важким матеріальним становищем. Про значення "Просвіти" для українців красномовно говорить той факт, що аналогічні організації відкривалися й ставали єдиним джерелом духовності для української еміграції в Канаді та Америці, де проживали тисячі українців, так само як і в Уругваї, Парагваї, Манчжурії та інших місцях, де українська громада нараховувала кілька сотень, а то часом і десятків чоловік. Завдяки галицькій "Просвіті" українське друковане слово забезпечувало культурні потреби українців в усіх куточках Земної кулі, що допомогло не тільки зберегти, але й збагатити українську культуру.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
.1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства.— Львів, 1935.
2. Багалій Д. Нарис української історіографії—К.: ВУАН, 1923.— Т. 1.— 108 с.
3. Барвінський В. Коротка історія Галичини продовж тисячоліття 907—1941.— Львів: Українське видавництво, 1941.—43 с.
4. Барвінський О. Історичний огляд засновин Народного дому у Львові.— Львів, 1908.—66 с.
5. Буковський Л. Книгарні — бібліотеки — академія. Спомини 1919— 1922.— Мюнхен, 1971.—152 с.
6. В польськім ярмі. Промова посла доктора О. Колесси, виголошена в бюджетовій дебатії дня 18 червня 1909 р.— Львів, 1909.—11 с.
7. Ваврик В. Телергоф. В 20 роковини народної трагедії галицько-руського народа.— Львів, 1934.—64 с.
8. Вахнянин Н. Спомини з життя.— Львів, 1908.— С. 105—106.
9. Велика історія України.— Вінніпег, 1948.— 976 с.
10. Вернадський В. Українській вопрос і русскоє общество // Родіна.—№ 1.— 1990.—91—95 с.
11. Возняк М. їв. Белей і Ол. Кониський. До зв'язків Галичини з Наддніпрянщиною в 80-х роках XIXст.— Львів, 1928.—45 с.
12. Возняк М. Із зносин М. П. Драгоманова з Галичиною.— Львів, 1926.— С. 137—155.
13. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії.—Львів, 1924.—180 с.
14. Галицько-руське письменство 1848—1865 р. р. на тлі тогочасних сускіль-но-політичних змагань галицько-руської інтелігенції.— Львів: НТШ, 1903.—146 с.
15. Галущинський М. Михайло Драгоманів — ідеолог Нової України.— Львів, 1921.—18 с.
16. Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців 1772— 1880.— Відень, 1917.
17. Грушевський М. Звідки пішло українство і до чого воно йде.— К., 1917.— 2-е вид.—16 с.
18. Грушевський М. Из польско-украинских отношений Галиции.— Петербург, 1907.—84 с.
19. Грушевський М. Национальньїй вопрос й автономия.— Петербург, 1907.—15 с.
20. Грушевський М. Освобождение России й украинский вопрос. Статьи й заметки.— Петербург, 1907.—201 с.
21. Дашкевич Я. Матеріали І. О. Левицького як джерело для бібліографічного словника // Історичні джерела та їх використання.— К.: Наукова думка, 1966.— Вип. 2.— С. 35—54.
22. Звіт з діяльності товариства "Просвіта" у Львові. — 1902 — 1938 р.
23. Звідомлення товариства "Просвіта" у Києві, заснованого в пам'ять Т. Г. Шевченка за 1906 р.— К., 1907.— 74 с.; 1908.— 71 с.
24. Звіт з діяльності філії "Просвіти" в Стрию, за час від 11 червня 1903 р. до мая 1904 р,— Львів, 1904.
25. Справозданє з діяльності товариства "Просвіта" за рік 1876 — 1900 р.
26. Справозданє Катеринославського літературно-артистичного товариства "Просвіта". — Катеринослав, 1907. — 16 с.
27. Справозданє українського товариства "Просвіта" у Миколаєві. — Миколаїв, 1909.— 18 с.
28. Статут товариства "Просвіта".— Львів, 1891.— 18 с.
ДОДАТКИ
СТАТУТ ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА" (Затверджений в 1913 р.)
А) ЦІЛЬ ТОВАРИСТВА І ОБЄМ Д1ЛАНЯ.
§ 1. Цілию Товариства є: просьвіта і піднесене культури та добробуту українського народу у всіх його верствах і напрямах житя.
§ 2. До осягнення сеї ціли прислугують Товариству отсі способи:
а) видаване усякого рода книжок, творів, письм, журналів і часо-писий в мові українській або після потреби иншій, особливож творів і письм популярних для сільського і міського люду,— та їх розширюване;
б) устне поучуванє народу в усяких справах просьвітних, культурних, господарських, торговельних і промислових, а то че-ред делегатів, люстраторів і мандрівних учителів;
в) закладанє в Галичині (§ 4) філій і читалень Товариства "Просвіта", як також поміч і оцінка над тими товариствами;
г) уладжуванє публичних лекций і викладів, літературно-музичних продукций, концертів, аматорських вистав театральних,— взагалі плекане музики та співу і ведене людового театру та кінотеатру;
д) уладжуванє народних сьвят та з'їздів і прогульок в ціли пізнання краю і народу на гідних звижуваня місць;
е) закладанє і удержуване бібліотек, народних музеїв, публічних читалень і випозичалень книжок, як також збиране і видаване всяких матеріалів, відносячих ся до пізнаня краю і народу;
ж) основуване і ведене книгарень, друкарень, переплетень і инших до осягнення цілий Товариства потрібних помічних підприємств;
з) уладжуванє і ведене шкіл: народних, середних і вис-ших, як також шкіл господарських, торговельних, ремісничих і промислових з мовою викладкою українською,— зглядно після потреби иншою,— та устроюванє курсів для неграмотних і курсів для доповняючої і підготовляючої науки, як також курсів торговельних, рільничих, промислових і домашнього господарства;
і) закладанє і ведене бурс, захоронок, захистів, діточих городів, вакацийних осель і инших добродійних заведень, в яких виховувала би ся убога а талановита молодіж відповідно до своїх здібнос-тий і потреб українського народа;
й) закладанє взірцевих господарств, досьвіднкх стаций, взірцевих садів, шкілок деревних і городів,— як також змаганє до зало-женя самостійних економічно-господарських інституций — як крамниці, шпіхлеря, каси позичкової, щадниці (§ 50) і инших спілок та підприємств рільничо-господарських, торговельних і промислових, з особливим узглядненєм домашнього промислу;
к) уділюванє помочи і поради при набуваню доброго насіня, машин, приладів та других рільничо-господарських і промислових витворів, як також вказуване жерел зарібку;
л) запомаганє материяльне письменників, артистів, учених, учителів народних і образуючої ся молодіжи стипендиями, преміями і иншими способами;
м) уладжуванє анкет, з'їздів і конгресів в справах прось-вітно-наукових і економічних;
н) оголошуване конкурсів і премій за найкращі твори письменства та умілости;
о) уладжуванє промислово-господарських і етнографічних вистав;
п) взагалі заохочуване всіх верств українського народа до просьвіти і науки; розбуджуване замилуваня до ощадности і праці, як також діланє всього, що може причинити ся до піднесеня просьвіти, культури і добробуту українського народу.
§ 3. В ціли придбаня або побільшеня своїх матеріяльних засобів приймає Товариство вкладки членів, добровільні дари, спадщини і записи, по одержаню на се дозволу властий. Взагалі може Товариство набувати на власність всякого рода предмети так движимі як не-движимі, з правного обігу невиключені і свобідно орудувати своїм майном і фондами під його заряд через когонебудь переданими.