1. Загальна характеристика Індії
Індія - країну загадок, чарівності і краси, де безліч способів життя зливаються в один народ. Це дивне змішення мов, звичаїв і вірувань, настільки багатогранне, що потрібне ціле життя для їх пізнання. Індія - сьома по величині країна в світі і друга за величиною в Азії з протяжністю 3.39 мільйонів кв. км. і населенням більш ніж 900 мільйонів чоловік. Це одна з самих густонаселених країн в світі. На площі, що займає всього 2.42 відсотка території земної кулі, проживає 15 відсотків світового населення.
Індія, складається з окремих штатів, є суверенною Соціалістичною Демократичною республікою з парламентською формою правління. Індія - федеральна держава, її уряд, а також уряд двадцяти п'яти штатів знаходяться в столиці країни Нью Делі. Крайня точка Індійського півострова знаходиться в Південній Індії, яка тягнеться від Декана на півночі до Кап Каморіна. Основною мовою торгівельних стосунків і політики є англійська, при тому, що всього в країні налічується чотирнадцять офіційних мов. Більше мільйона чоловік говорить на двадцяти чотирьох мовах і незліченних діалектах. У Індії існують сім основних релігій, а також багато релігійних меншин, налічується шість головних етнічних груп. Центральне місце в індійській культурі займає релігія і знаходить віддзеркалення фактично в кожному аспекті життя країни. Домінуючою вірою серед населення є Індуїзм, що налічує близько вісімдесяти відсотків послідовників. Географія Індії дуже різноманітна. Велика частина півночі країни обкреслена ланцюгом Гімалаїв.
В Індії представлені змішані найрізноманітніші культури. Країна відрізняється неймовірною безліччю мов, релігій і етнічних груп. Можна виділити такі етнічні групи як Гінді в північній частині країни, Таміли на Півдні, Бенгали на Сході й Наги на північному сході, що говорять на різних мовах. Індія представляє яскравий приклад того, чого може досягти синтез Західного матеріалізму й Східного духовного початку. Можливо, це єдиний регіон на землі, де ви можете побачити парадоксальну сцену, коли вчений - фізик після ранкового занурення у священне джерело перебуває в стані медитації перед сусіднім храмом. Така ситуація може спантеличити, хоча ми розуміємо, що цей фізик пізнає істину, як і свій власний світ з позиції своєї професії. Навіть якщо рухатися в інших напрямках, однаково прийдеш до усвідомлення того, що абсолютна істина подібна до кінця шляху. І досить розсудливо, що мир починає прагне пізнати цю загадку.
Індійські штати мають порівняно багату культуру й навіть у наші дні вони продовжують розвиватися. Навіть глибоко пронизані власною культурою жителі Індії вбрали позитивні впливи Заходу, особливо високо розвинену інформаційної технології.Клімат переважно тропічний, на півночі - тропічний, мусонний. Середня температура зими на півночі +15С, на півдні +27С, літа +28 - +35С.
Традиції і звичаї в Індії багато в чому відрізняються від європейських норм поведінки. У Індії також існує декілька різних релігійних конфесій - індуси, християни, буддисти, мусульмани, кожні з яких мають свій стиль життя.
Індія представляє яскравий приклад того, чого може досягти синтез Західного матеріалізму і Східного духовного начала. Навіть глибоко пронизані власною культурою жителі Індії ввібрали позитивні впливи Заходу, особливо високо розвинену інформаційні технології.
2. Традиції та звичаї
Коли індійці вітаються вони говорять один одному "Namascar" (НамаскАр) або "Namaste" (НамастЕ), що означає приблизно "я вітаю у Вас Бога". При цьому прийнято складати долоні на грудях і кланятися. З туристами вітаються зазвичай "Hello" і махають рукою або говорять "Goodafternoon\evening."
У Індії не часто потискують один одному руки, а поцілунки і обійми тут не прийняті. Як вітання індуси складають долоні разом і говорять «Намасте» або «Рам». Втім, багато чоловіків можуть без проблем вітатися з вами за руку (якщо ви теж чоловік). З жінкою вітатися за руку заборонено, як і класти руку на плече чоловікові або жінці. Свого духовного наставника або батьків прийнято вітати, кланяючись в ноги.
Права рука в Індії вважається чистою. Нею їдять (індійці не використовують столових приладів) на відміну від лівої, яку індійці використовують для обмивання після відправлення природних потреб (вони не користуються туалетним папером). Тому не викликаючи негативної реакції індійців їсти, брати їжу, взагалі чисті речі, або брати що-небудь у інших людей, показувати, а тим більше вітатися можна лише правою рукою.
Не можна нічого давати і брати лівою рукою - це знак неповаги. Без необхідності не можна торкатись інших людей цією рукою. Неприпустимо торкатись лівою священних зображень і інших сакральних предметів в храмах і місцях поклоніння.
Священні місця - буддійські і індуїсти храми і монастирі, вівтарі і внутрішні приміщення в них, гомпи (пам'ятник, поставлений на місці поховання якої-небудь святині або події, інколи це просто камені з написами, інколи будови типу наших капличок або стел), а так само ашрами (будівлі, де знаходяться релігійні, йогічні або інші общини), і всі інші місця, що мають релігійне або культове значення обходити потрібно лише справа (за годинниковою стрілкою, по ходу руху Сонця). Це правило поширюється на всіх, незалежно від їх релігійних переконань. При вході в таке приміщення, а інколи і на територію таких місць потрібно роззуватись, зазвичай про це говорять службовці або це написано при вході. До речі кажучи, індуси роззувають і при вході до будинку. Індійці на службі в храмах зазвичай сидять або навпочіпки, або по-турецьки, подвернувши під себе стопи. Під час служби потрібно сісти на спеціальні рогожі або килимок, або просто на підлогу. При цьому сидіти ніколи не можна так, що б стопи ніг були повернені до інших людей, це розглядається як образа, не лише в храмах, а взагалі в суспільних місцях. Після відвідин монастирів і храмів прийнято залишати трохи грошей. Європейців безперешкодно пускають лише в буддійський храми і монастирі, в більшість храмів індуїстів допуск закритий.
Індійці вважають за краще тримати дистанцію. Не прийнято доторкатися до тіла або одягу людини, таким жестом людини можна образити. Це, вочевидь, засновано на кастових традиціях, імперативи яких не дивлячись ні на що існують і зараз. Індійці безпомилково визначають приналежність людини до певного класу. Чоловіки і жінки (навіть подружжя) в суспільних місцях поводяться вкрай стримано, навіть не тримаються за руки. Гладити дітей по голові не можна ні в якому разі, вважається, що так можна дитині сильно зашкодити. У Індії дотримуються культу ненасильства (ахімса) що виявляється як в стосунках до людей, так і до тварин. Рівень насильницької злочинності украй низький.
Корови (будучи священними тваринами) спокійно розгулюють по проїжджих вулицях, порушуючи нормальний рух транспорту. Наприклад, водій, що на смерть збив корову не втік, а залився сльозами, а поліція (санкція за вбивство корови доходить до 15 років в'язниці), що приїхала, зовсім не квапилася з наручниками, терпляче утішала його, адже по місцевих виставах такий наїзд зіпсував водієві декілька подальших життів. Собаки так само користуються свободою, їх можна зустріти і в храмах, і в державних установах. Також особливо шануються мавпи. У відмінності від корів, ці тварини набагато спритніші і частенько можуть стати агресивними по відношенню до людей. Мавпи можуть оточити вас, вимагаючи отримати що-небудь їстівне.
Індуські жінки.
Кожен європеєць, знає наступні подробиці з життя індуської жінки: сатті (спалювання вдів), баядерка і дитячі шлюби.
Що стосується звичаю спалювання вдів, то англійцям - неймовірними зусиллями - удалося його викоренити. Правда, не треба забувати, що лише три п'яті країни чисті англійські, останнє ж належить тубільним князям.
Що б не говорили, але "сатті" має у них місце і тепер, мабуть, тим паче, що вдови досить часто самі цього вимагають. Інакше вони піддаються суспільному презирству, яке ще настільки сильне, що вдові нічого не залишається як кинутися в обійми проституції: дві третини всіх прилюдних жінок - вдови. Більш літні голять собі голову і робляться йогинями, покаянницями і убогими черницями. Вдови, що не мають схильності до одного з цих двох занять, робляться куховарками в європейських будинках: у всіх трьох випадках вони стають чужими для своєї сім'ї і свого кола.
Що стосується дитячих шлюбів, то і вони, завдяки англійському впливу, піддалися до певної міри обмеженню, хоча ще зустрічаються досить часто.
Коли ж ви після цього потрапляєте до Індії, вам взагалі не доведеться мати справи з жінками. Хоча вулиці цих густо населених міст і кишать людьми, проте на сотні чоловіків ви ледве зустрінете одну жінку, і та напевно буде дуже стара або дуже потворна і додатково, поза сумнівом, з самого нижчого класу. І причина зовсім не в тому, що там ховають жінок. Вважається, що дружина повинна працювати: вдень - в'ючна тварина, вночі - самка, - так думає індус. Якщо ви зайдете в двір або спуститеся до річки, попадете на проїжджу дорогу, або в поле - ви побачите безліч жінок, і значно менше чоловіків. І всі вони працюють, працюють цілий день.
Народження дівчинки розглядається всюди в Індії, як велике нещастя.
Убивання новонародженої дівчинки практикувалося ще сто років тому абсолютно відкрито і, наймовірніше, має місце і тепер; головним чином, у вищої касти, в браманів. Фактично різниця між чисельністю осіб жіночої і чоловічої статі дуже значна. В той час, як у всіх країнах з нормальним приростом населення число жінок завжди перевищує число чоловіків, в Індії навпаки на 60 відсотків чоловіків доводиться всього 40 відсотків жінок. Так, в передмісті Калькутти на 150000 чоловіків доводиться лише 100000 жінок.
Таким чином, індуська дівчина із самого початку вступає в життя зневажена і всім ненависна. Зустрічаються жіночі імена на зразок Ші-ші (тьху-тьху) або Гхірна (ганебна); не рідкі також Арно (досить!), або Кхайуто (кінець!). Коли чоловік чого-небудь дуже соромиться, він говорить: "Я, як баба!" Він б'є дружину, скільки влізе, і вона знаходить це абсолютно природним; вона б сильно здивувалася, якби її чоловік обійшовся люб'язно з нею, своєю служницею.