4.1 Пропускна спроможність ДП „Лубенське лісове господарство”
Під пропускною спроможністю мисливського господарства розуміється кількість "мисливце-днів", яка може бути запропонована для проведення полювань в угіддях господарства без збитків для місцевих ресурсів мисливської фауни. Ця величина визначається для кожного мисливського виду, на який планується відкрити полювання.
Пропускна спроможність, в першу чергу залежить від ємності мисливських угідь господарства, яка обумовлюється крім загальної чисельності тварин, величиною річного приросту їх популяцій, що підлягає вилученню, а також теоретично прийнятими (полювання на копитних і вовка) або законодавчо зумовленими (полювання на деяких хутрових звірів та птахів) нормами відстрілу мисливської фауни.
Таким чином, для обчислення пропускної спроможності господарства необхідно знати, крім, кількості тварин, які підлягають вилученню, також норми їх вилучення.
В зв'язку з тим, що не всі виходи на полювання бувають успішними, згідно рекомендації вводяться коефіцієнти успішності полювання для кожного виду полювання.
В залежності від місцевих умов мисливського господарства коефіцієнти успішності полювання були встановлені для лося – 50%, для козулі – 65%; для кабана – 60%.
Таким чином загальна пропускна спроможність господарства по основних видах мисливської фауни (козуля, кабан, заєць) в 2001 році складає 4744 мисливце-днів", а в кінці ревізійного періоду (2010 р.) становитиме 3845 "мисливце-днів".
Строки, правила полювання та відповідальність за їх порушення Означенні Законом України "Про мисливське господарство та полювання", 2000 рік.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання (Держкомлісгосп України) може змінювати для окремої області або ряду областей строки полювання, забороняти полювання на всі або окремі види мисливської фауни в залежності від її фактичної наявності, кліматичних умов року тощо.
При плануванні полювання на експлуатаційній ділянці господарства необхідно враховувати те, що одночасне полювання на всій території ділянки негативно позначається на загальний чисельності фауни та спричиняє її відкочування за межі господарства. Тому полювання повинно проводитись одночасно не більше, як на 60 – 70 % території експлуатаційної ділянки з розрахунком на те, щоб злякані звірі та птахи могли спокійно сховатись на ділянках, які не охоплені полюванням.
Неабияке значення для успішного полювання має підготовка до сезону полювання і хороша організація його проведення. При проведенні спортивного полювання головним завданням являється задоволення мисливських потреб мисливців.
4.2 Оптимальна ємність мисливських угідь
Висока щільність окремих видів мисливської фауни в господарстві завдає, які відомо, значну шкоду лісовим насадженням та сільськогосподарським культурам.
Мисливське господарство в результаті цього вступає в протиріччя лісовим І сільським господарством. Для запобігання цих протиріч і зведення до мінімуму завданих тваринами збитків встановлюється придержка – так звана оптимальна щільність певного виду тварин.
Кожному класу бонітету, що відображає ступінь придатності даної території для мешкання мисливської фауни, відповідає певна чисельність того або іншого виду на одиницю площі.
За оптимальну приймається найбільша в угіддях даного бонітету щільність звірів при якій з найбільшою повнотою реалізуються властивості угідь, але кормові ресурси їх не виснажуються і ніяких негативних явищ серед тварин не спостерігається. Крім того тварини не наносять значної шкоди сільському і лісовому господарству.
Доведення чисельності тварин до оптимуму являється найважливішим завданням господарства.
Перевищення оптимального рівня чисельності недопустиме, так як призводить до виснаження кормової бази і, як результат цього, до гибелі та відкочівлі тварин.
Науково-дослідними організаціями на основі експериментальних досліджень та виробничих випробувань розраховані орієнтовні показники оптимальної щільності основних видів мисливських звірів та птахів у розрізі середніх бонітетів угідь і природних зон.
4.3 Охорона диких тварин і мисливських угідь
Як уже зазначалось, для кращої охорони мисливських угідь територія господарстваподілена на 10 єгерських обходів.
Для ефективної охорони мисливських звірів і птахів, передбачається здійснити слідуючи заходи:
-систематично залучати всіх мисливців і рибалок зони діяльності господарства до роботи по охороні угідь. Впроваджувати груповий метод оборони території єгерями спільно з мисливцями – членами первинних мисливських колективів;
- посилити роботу по боротьбі с браконьєрством;
- встановити тісний контакт у справі охорони угідь з державною лісовою кроною, службою держрибнагляду, місцевими органами екобезпеки та міліцією;
- з участю міліції проводити вилучення незареєстрованої збої у місцевого уселення;
- проводити роз’яснювальну роботу серед населення (публікації в місцевій пресі, виступи по радіо, проведення лекцій і бесід на виробництвах і навчальних закладах) про державне значення охорони природи, цілі та завдання мисливського господарства, правила полювання та про шкоду, яку завдають природі й мисливському господарству браконьєри;
- своєчасне оповіщення мисливців і рибалок про час і місце видачі ліцензій на полювання та риболовлю, строки полювання на той чи інший вид диких тварин тощо;
- установлення аншлагів з вивісками – 60 шт. (межових – 30, внутрігосподарських – 30 шт., в яких зазначається необхідність суворого дотримання охорони диких звірів і птахів.
Частина мисливських угідь господарства розміщена на густонаселені території району з густою мережею шляхів і стежок, які в багатьох випадках проходять через лісові масиви.
метою зменшення фактора турботи рекомендується керівництву мисливського господарства по погодженню з місцевими органами влади домовитися з підприємствами лісового господарства про закриття значної їх частини. Для загального користування залишити лише конче необхідні для лісового господарства стежки.
Мисливському господарству необхідно суворо слідкувати за користувачами ділянок, за дотриманням ними установлених норм і правил отрутохімікатів мінеральних добрив.
4.4 Аналіз проведення заходів по підвищенню дикого кабана у ДП „Лубенське лісове господарство”
У ДП „Лубенське лісове господарство” переважають угіддя II бонітету із середньо кормовими і захисними властивостями, завдяки правильному веденню господарства кількість дикого кабана 54 голови.
Для покращення умов у місцях скупчення кабанів рекомендується викладати наступну кількість кормів:
- силосу – 10 т;
- зернових відходів – 10 т;
- кукурудзу в качанах – 10 т;
Влаштувати таку кількість біотехнічних споруд:
- підгодівельних майданчиків – 11шт.;
- солонців – 15 шт.
Норма здобування кабана на 2006 рік становить 15 голів. Загалом мисливські угіддя є не найкращими стосовно кабана, що пояснюється домінуванням відносно бідних типів лісорослинних умов, переважанням хвойних лісів призводить до наявності малої кормової бази.
Норми витягу поголів’я майже завжди різні, оскільки ці норми залежать і від багатьох факторів та переважно від розмірів річного приросту популяції та кількості угідь. В угіддях де щільність кабана вища за оптимального, відстріл повинен перевищувати річний приріст стада.
4.5 Полювання на дикого кабана
Полювання може проводитися індивідуально, коли полює мисливець сам чи у супроводі з собакою, або колективне, коли участь у полюванні беруть більше мисливців.
Для індивідуального полювання мисливець готується самостійно, а колективне полювання проводиться обов'язково під керівництвом старшого (керівника полювання), яким, як правило, може бути голова колективу, єгер, мисливствознавець, директор мисливського господарства чи інша службова особа.
Залежно від того, на якого звіра полюють і в якій місцевості, групові полювання можуть бути різних варіантів. Обов'язковою особливістю групового полювання, незалежно від його варіанту, є інструктаж всіх членів полювання. При інструктажі керівник полювання оголошує денну програму, методи полювання, види диких тварин, на які дозволене полювання, детально спиняється на дотриманні техніки безпеки.
Також на інструктажі дається характеристика території; визначаються основні орієнтири на місцевості, що буде охоплена полюванням, встановлюється час і місце збору після закінчення полювання; а також встановлюються сигнали, що подаватимуть у процесі полювання від його початку до закінчення.
Полювання на кабанів є одним із захоплюючих, емоційних і в той же час небезпечним. Небезпечним тому, що при нагінках мисливцям потрібно дуже обережно поводитися, щоб кулею не влучити випадково у нагоничів. Також існує загроза при пораненні тварини її нападу на переслідувача.
При нагоні кабанів мисливці розташовуються біля просіки (дороги, галявини) з боку нагінки в лісі так, щоб можна було стріляти у звіра, який проходить через просіку. Відстань між мисливцями може бути 40–100 м залежно від рельєфу місцевості. Якщо лінія вогню тягнеться непрямою просікою, необхідно намітити можливі напрями стрільби, окремо виділяючи при цьому заборонені зони. Керівник полювання при розташуванні мисливців повідомляє кожному його номер. Бажано при загінному полюванні на кабана ставити 2–3 мисливця позаду нагінки, бо часто трапляються випадки, коли піднятий звір біля нагоничів повертає назад. У разі поранення звіра ніхто не має права покидати місце свого стояння, розшукувати поранену тварину можна лише за участю досвідченого мисливця після сигналу про закінчення нагінки.