Видатними українськими композиторами ХVIII ст., які тривалий час працювали і в Росії, були Максим Березовський (1745-1777) і Дмитро Бортнянський (1751-1825). М. Березовський почав складати інструментальні композиції ще під час навчання у Київській академії, якими вже тоді звернув на себе увагу. Через Глухівську музичну школу він потрапляє до придворної капели, а звідти був відправлений до Болонської музичної академії в Італії, де навчався у відомого музичного теоретика Мартіні, в якого у той самий час навчався і Моцарт. У конкурсі за розміщення імені кращого учня на "золотій дошці" академії Березовський переміг Моцарта, написавши оперу "Демофонт" на лібретто Метастазів. Але після тріумфального повернення до Петербурга, де йому пророкували блискуче майбутнє, серед придворних інтриг недосвідченого Березовського ім’я булро "затерто", що глибоко вразило його м'яку вдачу. Князь Потьомкін мав намір зробити Березовського ректором музичної академії в Кременчузі, яка так і не була відкрита. Доведений до розпуки композитор у віці 32 років наклав на себе руки. З духовних композицій Березовського особливо славляться "Вірую", концерт "Не отвержи мене", деякі "причасні стихири" тощо. Сила почуття разом із простотою, повна узгодженість музики зі словом, нова форма у самій будові концертів, загальна творча оригінальність і висока техніка - основні прикмети творчості Максим Березовського. У концертах композитора помітний вплив української народнопісенної творчості.
На відміну від М. Березовського, інший вихованець Глухівської музичної школи Дмитро Бортнянський поєднував високий музичний талант зі здібностями робити щасливу кар'єру. Після навчання у Венеції він здобув посаду директора придворної капели, спів якої підняв до небувалої перед тим висота. Міцні зв'язки при дворі забезпечили йому незалежність від кон'юнктурних змін. Окрім опер на французькі тексти з багатою оркестровкою, у світській інструментальній музиці Бортнянський створив симфонію та кілька сонат, але найбільше він уславився як вокальний композитор. Досі не втратив популярності напівсвітський гімн "Коль славен", а у церквах грецького обряду досі постійно виконуються його композиції, яких він залишив досить багато (35 чотириголосних концертів, 21 окремий спів, 30 гімнів тощо). Усі ці твори є бездоганними з боку музичної техніки і відзначаються чистотою голосоведения. За переказами, у Відні Бетховен спеціально вчащав до уніатської церкви, аби послухати композиції Бортнянського. Збереглися також повні захоплення рецензії про церковні співи Бортнянського французького композитора і суворого музичного критика Берліоза. Життя трагічне, далеке від придворного блиску і повністю присвячене розвитку української культурної традиції, провів композитор Артемій Ведель (1767-1806). Уже те, що композитор рішуче не хотів виїздити з України до російських столиць, робило його неблагонадійним. Коли раз його, власне, силоміць привезли до Москви, він при першій нагоді втік на батьківщину. Як композитор Ведель на свій час вважався консерватором, оскільки ігнорував італійську моду, а зосередився на опрацюванні власне українських музичних традицій. За життя у Києві Веделя завжди притягувала Києво-Печерська лавра з її особливими лаврськими розспівами. У творчості Веделя помітний також вплив українських кантів, ліричних пісень і творів з репертуару київських лірників і бандуристів. Веделя вабило духовне життя, і писав він переважно духовні музичні твори. Крім хорової капели у Києві очолював деякий час подібну капелу в Харкові.
Після повернення до Києва Ведель узяв якусь участь у невідомих насьогодні антиімперських заходах, так що мусив переховуватися від урядових переслідувань. У Лаврі він постригся у ченці, але це його не врятувало. Веделя було арештовано, допитано й ув'язнено. За одними відомостями, його закатували чи задушили там, а за іншими - непритомного вивезли з в'язниці і він помер на волі від ран. До початку XX ст. твори Веделя зберігалися в архіві Київської духовно: академії, тому практично не були відом: широкому загалу. Таким чином, друга половина XVII-XVIII ст. була важливим етапом у розвитку вітчизняної культури. Українська культура того часу істотно вплинула на всебічний розвиток передусім російської культури, а також культур інших слов'янських народів. Розвиток культури був одним із чинників, які консолідували український народ у складних суспільно-політичних умовах того часу, сприяли формуванню української нації. Українські митці створили значний доробок у різних сферах культури, який не втратив свого значення і до сьогодення. У другій половині XVIII ст. разом зі зміною культурної ситуації (внаслідок цілеспрямованих заходів щодо перетворення розірваних частин України на глухі провінції держав-домініонів) завершується період розвитку усієї давньої української культури, ідеологічною основою якої були передусім релігія і богослов'я. Тепер церква як на Сході, так і на Заході України виступала не консолідуючим, а нівелюючим чинником, що змушувало свідому частину українського суспільства шукати іншого опертя для подальшого культурного розвитку народу. Колишню еліту було переважно зденаціоналізовано. Так відбувається перехід до нового етапу розвитку української культури з виразно світською та демократичною домінантою. Основні поняття і терміни Рекреація - культурно-мистецьке свято в Київській академії з виставами та іграми, приуроченими до завершення навчального року. Парсуна - парадний портрет. Мідьорит – гравюра на міді. Виписати в словник! Університет, "сім вільних мистецтв", Відродження, Реформація, бароко, опера, фуга, ораторія,абсолютизм, раціоналізм, класицизм, "три єдності", "високі" та "низькі" жанри, ода, сатира, псалом, рококо, Просвітництво, екзистенціальні мотиви, "козацькі літописи", гетьман, магнати, шляхта, "козацьке бароко", Іван Мазепа, "мазепинський стиль", бандура, бурлеск, бурлескна література, бурса, вертеп, вірші-травестії, водевіль, гротеск, Межигірський монастир, Батурин, Глухів, народна драма, панегірик, синод, синопсис, спудей, схизматики, шкільна драма, екзистенційність.
Питання для самоконтролю
1. Яким чином українська державність впливала на розвиток української культури
2. Чому Києво-Могилянська академія стала центром культури і науки
3. Які заслуги Івана Мазепи перед українською культурою
4. В чому полягає вплив української культури на російську
5. Хто такий Феофан Прокопович
6. Наукові завдання і книгодрукування в період Гетьманщини
7. Специфічні погляди на духовне життя людини у творчості Григорія Сковороди
8. Реакційна політика царизму щодо української культури у 18 столітті
9. Перенесення центру культурного життя до Росії
10. Бароко – стиль визначних будівель і архітектурних ансамблів
11. Провідні школи живопису в Україні
12. Музичне мистецтво 18 століття. Максим Березовський, Артем Ведель, Дмитро Бортнянський