Таким чином, у живопису намітилися і закріпилися реалістичні тенденції, які незабаром переросли у світське мистецтво.
Братства. Історія створення братств сягає у глибину століть. Ще в Іпатіївському літописі 1134 - 1159 рр.. є згадка про "братчини", але до XV ст. вони не отримали широкого розповсюдження. Діяльність братств активізувалась у XV ст. Це було обумовлено пожвавленням релігійного життя, реформаторським рухом у Європі. Братства спочатку були суто світськими, але незабаром придбали яскраво виражений релігійний характер. Їх головна мета - захист батьківській віри. Найстарші з братств - Львівсько-Успенське (1439) і Віленської-Кушнірська (1458).
Велике значення братства надавали вихованню, формуванню моральних принципів. Вони мали свою виборну систему.
Благодійність була нормою життя братчиків, які різними способами допомагали старим, бідним, хворим, вдовам, сиротам, ув'язненим.
Вже з перших своїх кроків братства зрозуміли, що освіта - найкраща зброя для захисту своєї віри, подальшої діяльності та утвердження в суспільстві. Тому при всіх братствах відкривалися й активно працювали школи, вихованці яких несли ідеї братства в маси.
При братствах працювали друкарні, зокрема Львівська, Віленська, Київська, Могилевська та ін Вони залишили помітний слід в культурі свого народу: випускали різноманітну літературу, а головне - підручники.
Братства долучали до самоосвіти своїх членів. Вони приймали до своїх лав усіх, хто бажав і міг щось зробити для розвитку освіти і культури свого народу. По суті, рух братств виконувало ту ж роль, яку на заході виконувала реформація (тобто церковна влада опинялася під контролем міської громадськості). Братства проіснували до революції 1917 р.
Полемічна література. У XVI в. велика частина українських земель (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина) потрапили під владу Речі Посполитої. В Україні з'явилися польські магнати, яким король роздарував землі, національна культура і православна церква зазнали жорстоких утисків. Підтримуючи ідею об'єднання католицької і православної церкви під владою Папи Римського, Польща протягом усього XVI ст. систематично пропагувала унію, використовуючи проповідь, літературу та школу. Велася полеміка між прихильниками унії та її опозицією, в результаті якої виник унікальний жанр - полемічна література. У ній значну увагу було приділено питанням розвитку освіти, друкарства. Об'єктом гострої критики православних полемістів - Г. Вишенського, К. Острозького, П. Могили, Х. Філарета, була унія і її апологети. Вони захищали повноваження православної церкви. У католиків пропаганду унії взяв у свої руки орден єзуїтів, висунувши талановитих проповідників, таких як В. Гербест і П. Скарга. Вони доводили верховенство католицизму перед православ'ям, проголосили порятунок православних через унію.
Києво-Печерська лавра активно включилася в боротьбу проти уніатства. Був виданий цикл антиуніатських книг: "Книга про віру", "Києво-Печерський патерик," Постанова запорожцям "та ін Характерна особливість видань цього періоду - звернення до читача, де в популярній формі впроваджувались ідеї державності та переваги православ'я.
Полемічна література дала поштовх розвитку української культури, протягом багатьох десятиліть надихала українських патріотів на боротьбу за свою віру і свободу. Справила великий вплив на розвиток літератури та філософської думки.
Реформаційний рух. Друга половина XVI - початок XVII ст. - Час відродження національної самосвідомості українського народу і патріотичної спрямованості всіх культурних починань. Ці процеси були тісно пов'язані з політичними та культурними рухами в Європі, які отримали назву Відродження.
Ренесанс затвердив гуманізм, основними постулатами якого були встановлення справедливості суспільного ладу і повагу людини як особистості. Гуманістичні ідеї в Україну несла українська інтелігенція, яка вчилася в західноєвропейських університетах і поверталася на батьківщину. Це С. Оріховський, П. Русин, Ю. Дрогобич, С. Кленович та ін
Але гуманізм в Україні був позбавлений соціальної спрямованості, економічної підтримки, як в Італії, тому не міг відіграти вирішальної ролі в культурному житті. Але однією з загальних завдань була боротьба за визволення від іноземного ярма, проти примусового покатоличення і ополячення. Цьому завданню в Україні більшою мірою відповідали ідеї Реформації. Боротьба з національними і релігійними утисками - провідна тема багатьох народних дум і пісень.
На українському ґрунті Реформація мала певні особливості, головними з яких були: відродження української культури, боротьба за світський характер суспільного життя, звільнення науки з-під влади церкви і т. п.
Освіта. У XVII ст. основним культурним центром стає Київ.
У 1631 р. створена школа при Києво-Печерській лаврі. Її засновник Петро Симеонович Могила - видатний культурний діяч України. Автор ряду книг "Євангеліє вчительське", "Требник", співавтор катехізису "Православне сповідання віри".
У 1632 р. відбулося злиття Лаврської і Київської братської шкіл і створено Києво -Могилянський колегіум (з 1701 р. - Києво-Могилянська академія).
На землях Лівобережної України середню освіту давали колегіуми у Чернігові, Харкові, Луцьку, Вінниці та ін Їх навчальні програми передбачали вивчення рідної та іноземних мов. Обов'язковими були: історія, географія, малювання. Випускники колегій могли продовжувати навчання в Києво-Могилянській академії, яка була першим вищим навчальним закладом у східних слов'ян.
4. Список літератури
1. Берестовська Д. С. Культурологія: Навч. посібник. - Сімферополь, 2003.
2. Кононенко Б.І. Основи культурології: Курс лекцій. - М., 2002.
3. Культурологія: Навч. посібник / За ред. А. А. Радугіна. - М., 1998.
4. Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - С.-П., 2000.
5. Самохвалова В.І. Культурологія: Короткий курс лекцій. - М., 2002.
6. Скворцова Є.М. Теорія та історія культури: Підручник. -М., 1999.