Розділ 2. Українські мотиви в творчості І.Ю.Рєпіна
Українське образотворче мистецтво ХІХ — початку ХХ ст. розвивалося в умовах жорстокої колоніальної політики, здійснюваної відносно України урядами Російської імперії й Австро-Угорської монархії. У зв'язку із цим чимало українських по походженню або народжених в Україні художників залишалися в історії мистецтва росіянами, польськими й т.д. У творчій спадщині видатних художників І. Крамського, В. Маковського, І. Айвазовського, І.Рєпіна й інших є чимало пейзажних, побутових і портретних полотен з української тематикою. Вершин світового мистецтва досягла творчість Іллі Рєпіна . Він народився, провів дитячі і юнацькі роки в Україні, назавжди зберігши почуття щирої любові до рідної землі. Серед багатьох його картин з українською тематикою, найбільш значиме полотно “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”. Багатьма сучасниками картина І.Рєпіна сприймалася як виразний натяк на перевагу демократичного ладу над самодержавним.
Будучи глибоко народним російським художником, І.Рєпін ніколи не переривав зв'язок з Україною. Він часто приїжджав на Слобожанщину, щоб зібрати матеріал для своїх картин. У результаті цих поїздок Іллею Юхимовичем були написані картини «Протодиякон», «Українець за косовицею», «Хата в Чугуєві», «Мужик лихий на очі», «Вид у Мохначах», портрети матері, батька, дружини художника, автопортрет юного І.Ю. Рєпіна, професора Д.І.Багалея й багато інших.
Українські мотиви пронизують життя i творчють І.Ю. Peпіна. Він народився в славетному місті украшської Слобожанщини — Чугуєві. 3 дитинства увібрав в себе український дух, яскраву палітру фарб української природи, i як патріот своєї малої батьківщини з честю проніс через усе життя велику любов доУкраїни. 3 яким хвилюванням, милуванням відзивається він про Слобідську Україну i Чугуїв в листі до Д.І. Багалею у 1907 році. "Ах, Слобідська Україна, у мене до неї все більшаi більша туга. Я почав навїть писати своївраження з дитинства: в час українського військового поселения i в жовтні навіть був в Чугуєві Я не уявляв, що Чугуїв такий красивий. А головне, міста, де протікало мое дитинство над Дінцем, так зворушливі, що хотілось плакати від милування i особливого настрою [3, 161].
І.Ю. Рєпін будучи громадянином, художником, педагогом, активно i емоційно реагував на болючі питания сучасного художнього життя України. Багато українських діячів культури, прогресивна інтелігенція, вчені, художні митці, художня молодь дуже поважали І.Ю. Рєпіна, як чуйну людину в мистецтві [3, 161].
Як свідчать листи з Чугуєва, Харкова, Катеринослава, Херсона, Києва, Миколаєва, художник активно брав участь в створенні проекту Чугуївського "Ділового двору" та музейному будівництві України, а також дарував своїтвори цим музеям.
Багато живописних i графічних творів художника присвячені Україні. Це портрети видатних украшських діячів —широко відомий портрет великого Кобзаря — Т.Г. Шевченка; проект пам'ятника Т.Г.Шевченку (туш); "Прометей" за одноіменною поемою Т.Г.Шевченка (акварель); етюд картини "Українська селянка" (олівець); "Запорожець за Дунаем" (офорт); "Чорноморська вольниця".
Особливе місце в творчостіРєпіна займає всесвітньо-відома історична картина "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Вона написана в двох варіантах: один знаходиться в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі (1891 р.), адругий — в Харьківському художньому музеї (1896 р.). Ескіз картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" знаходиться в Третьяковській галереї.
Сюжет цієї картини виник раптово. В 1878 роціРєпін проводив літо в Абрамцеві, бував в домі відомого мецената C.I. Мамонтова, де почув лист запорожців турецькому султану. Лист закінчувався такими словами: "Числа не знаемо, бо календарів не маємо, місяць у Heбі, piку книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас, тай убирайся від нас, бо будемо лупити вас!" [33, 74].
Художника настільки захопив емоційний дух листа, що він одразу ж взявся за створення ескізу майбутньої картини.
В цій моно фігурній "хоровій", історичній картині з її епічно-героїчною жанровою трактовкою емоційно напруженого сюжету,Рєпін в різноманітті яскравих емоційно-колоритних типах запорожців прагнув композиційно виразити загально-гармонійний образ погордливого богатирського духу козаків, їхлицарської любові до України, які виникають з їхетнічної ментальності [1, 64],[33, 86].
Серце i розум — це символи двох вічних протиборствуючих фундаментальных початків людини. Любов i надія, Bipai краса, які приховані в глибині серця українця, а не розум, який приборкуєціпристрасті розрахунком, твердою оцінкою об'єктивних можливостей, "правлять бал" i його життя [2, 3]. "Мудрість серця" охоплює корінну особливість української ментальності.
Вивченням української ментальностї займається багато наукових дослідників.Узагальнюючи результати цих досліджень, можна виділити такі головні її ознаки:
1. Перевага індивідуалізму над колективізмом, що визначаютьпрактично вci дослідники цього феномену. Як писав О. Кульчицький,—«Наш персоналізм...направлений в середину внутрішнього світуособистого переживания,«в глибину», замість експансії в ширину [30, 12].
2. Родинні матримоніальні відношення. Особливо значущестановище жінки, зокремажінки-матері. "Україна-мати", "Ненька-Україна", що виражає характер патріотизму, як віданість дітейматері.
3. Антеізм, як духовний зв'язок українців з оточуючимсередовищем. Відiмені грецького міфологічного героя Антея — синабогині Землі-матері, який завжди черпав в неї життеві сили.
4. Кордоцентризм — перевага серця над головою, почуття над розумом (емоційно-естетичний кордоцентризм). Кордоцентризм став якби візитноюкарткою української філософії, етики, естетики i культури.
5. Амбівалентність внутрішнього світу, поєднання в co6iавантюрно-козацького (активного) типу i типу потаємного існування(пасивного).
6. Певний соціальний фаталізм (віpa в автоматичність історичного процесу) звідки витікає постійний відхід в малі групи (в сім'ю), втеча від участівирішення соціально-політичних проблем.Дослідники української душі одностайно підтверджують її емоційно-почуттєвий характер, кордоцентричність [30, 14].
«Серце — писав Юркевич П.Д. —це зосередження душевності, хвилювань i пристрастей, радощів, печаліi болю. Воно є джерелом ненависті, зарозумілості, злоби i лукавства. Таємна дія coвicтi, соромуicнує теж в серці.» Метафора серця в кордоцентризмі українцівєднаєi емоційно-чуттєве i раціональне, природниче i культурне, чоловічу i жіночу свободу, знання i любов, красу i святість [32, 69].
Кордоцентризм — це певна система, життєвий струмінь, щозаповнюєвci прояви українського людського життя [32, 71].
Григорій Сковорода є фундатор i творець "оригінальної" української філософії емоційно-вольового єства людини —її серця, тобто кордоцентризму, як ділянки душіi почуттів. Він пише, що людина є серце, у якому борються "пан i слуга, i плоть, i серце, i тіло". Їх споріднено-ігрову братерську згоду, мир, Сковорода називає "радістю, веселістю, провідним світлом, що дають людині "душевну міць". Biн проголошує: "безодня мого серця — ти моя таємниця". Сковорода Г.С. приписує, що не тільки чуттєве життя, ai мислення, i воля, як добрі, так i погані думки, концентруються в серці.
"Серце — центр людини, є джерелом ycix вчинків людини. Кожен є тим, чим є його серце. Воно iє істинною людиною, іскра в людині" — говорив Сковорода Г.С. [32, 72].
Сутєвим стрижнем української ментальностіє українська національна ідея, як свідомий реальний образ українстваi засоби його досягнення. Ядром нацюнальної ідеї, що визначається її домінуючими полями, виступаєїїістотна властивість i емоційно-образна, інформаційно-раціональна, репрезентативна, репрезентативно-інформаційна, тощо.
Найціннішим видом національної ідеї є той, в якому гармонійно поєднуються вci чотири поля національної ідеї, хоча якесь одне в них є домінуючим. Таким переважним полем української національної ідеї є емоційно-образне, естетико-центричне в поєднанні з раціональним, розумовим [30, 13].
Отже, філософським, науковим, народним, пісенним, поетичним, образотворчим аспектам української ментальності присвячена значна кількість праць. Але їхвідображення в образотворчому професійному мистецтвіє недостатнім.
Визначним прикладом творчого рішення цієї проблеми є твірІ.Ю. Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану".Peпін працював над картиною більше дванадцяти років [18, 4].
Полотно Іллі Рєпіна "Запорожцi пишуть листа турецькому султановi" (1889-1896) належить до перiоду розквiту творчої дiяльностi художника. У результатi натхненної працi над цiєю патрiотичною темою з iсторiї запорозького козацтва, яка тривала майже два десятилiття, Рєпiн створив двi великi картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить Росiйському музею в Петербурзi, другу, що ранiше знаходилась у Державнiй Третьяковськiй галереї, 1932 року було передано на батькiвщину Рєпiна — в Харкiв.