Висновки
Отже, попри всі соціально-економічні труднощі, українське мистецтво живе й набирає сили як уособлення національної духовності та менталітету. Немало талановитих українських художників, які працюють в Україні чи за її межами, знані в світі й достойно репрезентують мистецтво свого народу. А сучасне українське необарокове (постмодерністське) мистецтво розробляє ті ж самі теми, проблеми, що й сучасні художники Заходу, використовує ідентичні прийоми, залишаючись у межах національних особливостей, архетипів, та традицій.
Незважаючи на економічні труднощі 90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст. стали періодом відродження національної музичної творчості в Україні, пов’язаного з розвитком сучасної української пісні, плідною працею вітчизняних композиторів, пісенними фестивалями. Найбільшого значення для підвищення популярності української музики мав український фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». В сучасній Україні активно формується професійне коло вітчизняних музикантів і артистів, виконавців української пісні, які завойовують світ мелодичністю та яскравістю українського слова.
Період незалежності став етапом відродження українського театрального мистецтва. Незалежна Україна дістала у спадок значну частину зросійщених театрів, більшість музично-драматичних театральних установ Сходу і Півдня Україна були двомовними. До цього слід додати також падіння престижу професії актора, режисера, драматурга. Тільки за умов свободи слова та вільного розвитку українського суспільства, відбулось становлення вільного театру, що виховує новий тип актора та глядача. Вже на сучасному етапі здійснюється низка талановитих постановок, які увійшли до скарбниці театрального мистецтва. Розвиток українського театру пов’язаний з новаторською діяльністю таких режисерів, як А. Жолдак, Р. Віктюк, І. Борис, С. Данченко, В. Петров, С. Мойсеєв. Значення театрального мистецтва в контексті національного поступу неабияке, оскільки саме сучасний український театр у своїх найактивніших шуканнях виробляє і пропагує різні варіанти взаємопроникнення життя в його найрізноманітніших сферах і проблемах, актуалізує духовний пошук національної ідентичності та здійснює творчий провід у розвитку всієї української культури періоду сучасності.
Список літератури
1. Академія музичної еліти України: історія та сучасність/Авт.-упор. А.П. Лащенко та інш.- К.: Музична Україна, 2004. – 560 с.
2. Барка В. Проблеми синтезу традицій і новаторства в розвитку культури і мистецтва України // Народна творчість та етнографія. – 2004. - № 4. – С. 52-60.
3. Бокань В.А., Польовий Л.П. Історія культури України: Навч. посіб.- Вид. 2-е допов.- К.: МАУП, 2001. – 256 с.
4. Дзюба І. Деякі проблеми і перспективи української культури // Науковий світ – 2002. - № 11. – С. 4-5.
5. Єнтіс Л. Культура і мистецтво в ринкових відносинах // Рідна школа. - 2001. - № 10. - С. 19-23.
6. Історія світової та української культури / В.А. Греченко, Г.В. Чорний, В.А. Кушнерук та ін. – К.: Літера ЛТД, 2005. – 464 с.
7. Кілесо С.К. Києво-Печерська Лавра.- К.: Техніка, 2003. – 200 с.
8. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К.: Цикл, 2005. – 584 с.
9. Мистецтво України: Бібліографічний довідник /За ред. А .В.Кудрицького. - К.: Українська енциклопедія, 1997. - 700 с.
10. Новітня історія України (1900-2000) / А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.М.Литвин та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 714 с.
11. Пасічний А.М. Образотворче мистецтво: Словник-довідник.- Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2005. – 216 с.
12. Сікорська І. Ренесанс духовної музики: погляд творців і виконавців // Українська культура. – 2000. - № 1. – С. 12-14.
13. Український театр ХХ століття. – К.: ЛДЛ, 2003. – 512 с.