Якщо метраж фільму, відзнятих в павільйонах в середньому рівняється 1600м, а норма виробки в зміну 70м, тобто потрібно 23 зйомочні зміни, то при 22 зйомочних змінах в місяць, зйомки в павільйонах можуть бути виконані за 1,15 місяця.
Тоді в павільйонах студії за рік можна зняти 52 фільми (12:1,15х5).
собівартості фільму
Права та взаємні обов’язки зйомочних груп та цехів технічної бази кіностудії не розмежовані з певною чіткістю, а головне вони не закріпленні практичною можливістю застосування дійових санкцій у випадках порушення зобов’язань .
А це ставить оцінку та матеріальне заохочення зйомочної групи в залежність від незалежних від неї причин. Наприклад, собівартість фільму, за яку несе відповідальність зйомочна група, залежить при інших рівних умовах, від ритмічності роботи кіностудії, на протязі року.
Як правило, в першому кварталі року та в першій половині року валова продукція студії менша, ніж в інших кварталах та другій половині року.
Загальностудійні ж витрати відносяться на собівартість фільму пропорційно до прямих витрат.
В зв’язку з цим по фільмах, які знімаються в першому кварталі, звичайно одержується перевитрати порівняно з кошторисом, які від зйомочної групи не залежать. До такого ж результату приводять і перевитрати кошторису загально студійних витрат.
Нерівномірність завантаження кіностудії приводить також до значних коливань собівартості продукції та послуг технічної бази кіностудії на протязі року. В періоди найменшого завантаження цехів ціни, як правило, набагато вищи за планові. Проте всяке перевищення фактичних витрат над плановим, як і взагалі любий збиток при сьогоденному стані речей на студіях, списувати нікуди, як на собівартість того чи іншого фільму, тобто на ту ж зйомочну групу.
Таким чином сьогоденна практика госпрозрахункових відносин на кіностудіях не задовільна. Вона потребує як мінімум здійснення таких заходів:
1. Ввести нову, більш завершену методологію внутрістудійного планування та обліку, яка вимагала б в собі більш уніфіковану систему планових та облікових показників для зйомочних груп, цехів та відділень технічної бази кіностудії:
2. Розробити та ввести в практику уніфіковані планові середньопрогресивні норми витрат праці, матеріалів, томлива, електроенергії та інше на одиницю продукції і на послуги цехів технічної бази:
3. На базі цих нормативів ввести цінники на всі види продукції, робіт, послуги цехів та відділів технічної бази:
4. Результати роботи зйомочної групи оцінювати тільки з урахуванням факторів, залежних від дії роботи:
5. Раціонально переглянути систему оплати праці всіх категорій студійних працівників, з метою різкого підвищення їх матеріального зацікавлення в пошуках завдань та якості фільму.
Особливо пов’язати цю взаємозалежність до основного складу зйомочної групи. Питання про найбільш економічно доцільних формах кооперування двох головних підрозділів в виробництві фільмів – зйомочної групи та технічної бази та відповідних форм управління вирішено на кіностудії „Мосфільм” шляхом створення концерну.
Розділ крупних кіностудій (на прикладі „Мосфільму”) на самостійні госпрозрахункові підприємства можна рахувати своєчасним.
Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка з 2004 року збирається реформуватися в такий спосіб.
Один із підрозділів стане кінофабрикою – технічною базою для зйомок фільму, а другий підрозділ – творчі об’єднання, що готують проекти фільмів та формують зйомочні групи, здійснюватиме художньо-творчий та організаційно-виробничий процес створення фільму.
В цьому випадку взаємини між кінофабрикою та виробничо-творчим об’єднанням (або Студією), регулюватимуться договірними відношеннями. Це й будуть відношення повного госпрозрахунку. Будуть знищені безвідповідальність, підніметься матеріальна зацікавленість та відповідальність за результати праці, виникне об’єктивна необхідність в постійному покращенні методів і форм організації виробництва та технічного прогресу.
Разом з тим буде помилкою розцінювати що розділ кіностудії, нині єдиного підприємства, на самостійні підприємства само по собі вирішить корінні художні та економічні проблеми виробництва фільмів.
Такий розділ зробить тільки передумови підвищення художнього та технічного якостей фільму, покращення організації виробництва та зниження собівартості фільмів.
Безумовно, що вищеназвані заходи в області підвищення продуктивності праці зйомочних груп в умовах відділення технічної бази від зйомочних груп практично виявляться ще більш необхідними, простіше реалізуючими та більш ефективними.
Необхідно лише, щоб реорганізація управління була ретельно підготовлена та здійснювалась послідовно та безкомпромісно.
Крім покращення форм та методів організації виробництва важливою умовою зростання продуктивності праці зйомочних груп являються упорядкованість технічної регламентації виробництва та підвищення рівня технічного оснащення кіностудії.
Регламентацією повинні бути охоплені всі технологічні процеси виробництва фільмів, за виключенням тих процесів, які відносяться до чисто художньо-творчої діяльності.
Не можна, наприклад залишати без всякої регламентації роботу кінооператорів, звукооператорів, освітлювачів. Кожен оператор працює, як правило, на свій розсуд, використовуючи особисті навики, та накопичений досвід.
Досвід кращих операторів систематично не вивчається, не узагальнюється, не стає надбанням для операторів. Природно, що при цьому технічні засоби та прийоми, що допомагають прискоренню та підвищенню якості зйомок, не використовуються в достатній мірі, мало того вони не відомі широкому колу операторів.
А між тим в сфері праці операторської групи є такі ефективні засоби сучасної техніки, як дистанційне управління освітленням, широке використання ламп накалювання, механізація засобів операторської техніки, відеокамера, відео контроль, сучасна експонометрія і таке інше.
Технологічною регламентацією повинен бути охоплений і загальний порядок робіт на знімальному майданчику.
Кожен зйомочний день повинен бути використаний за прямим призначенням, з тим, що за його межі мають бути віднесені якомога більше об‘єм робіт підготовчого характеру. Знімальним групам виходити на зйомки без заздалегідь складеного плану, що передбачає, як мінімум, послідовність зйомки кадрів, точки зйомок, мізансцени, схеми освітлення, мінімально переставляючи освітлювальних приладів та інше – не дозволяти.
Наряду з цим, важливо чітко визначити характер репетиційних робіт в дні зйомок. Ці роботи необхідно обмежить уточненням мізансцен, в умовах конкретної декорації, відпрацювання жестів та діалогів акторів в їх зв’язку з підготовленим в декорації реквізитом та технікою.
Слід технологічно регламентувати ті конкретні роботи, які без втрат для якості можуть виконуватися паралельно, з тим, щоб добитись найбільш високого рівня суміщення робіт.
Правильна технологічна регламентація тих операцій зйомочного процесу, які можуть бути регламентовані, не тільки не притиснуть художню діяльність режисера, оператора, художника, але нададуть їм більш чіткі виробничі форми, підвищать їх продуктивність та підвищать відповідальність за виконання норм продуктивності зйомочного процесу.
Важливою умовою продуктивності праці зйомочної групи являється також, високоякісне та безперебійне обслуговування їх цехами технічної бази кіностудії.
Факт що кількість і якість технічного оснащення кіностудій уже не відповідає рівню сучасного кіновиробництва.
Техніки на студії мало і вона в значній мірі застаріла фізично та морально. Не достає сучасних зйомочних камер, оптики, мікрофонів, операторських кранів, штативів, світофільтрів та інших засобів так названих „малої студійної техніки”, системи запису багатоканальної звуку „Долбі” та інше.
Значну економію часу та праці при виробництві фільмів можуть давати подальше покращення використання фундусного господарства ( стандартні деталі декорацій) та попередня зборка вузлів декорацій та їх фактуровка в спеціальних приміщеннях – колекторах, що набагато прискорює оборотність павільйонної площі (підраховано, що це може скоротити все будівництво декорації приблизно в 1,5 раз).
Підвищення рівня технічного оснащення кіностудії потребує відповідних капіталовкладень і, можливо, навіть приведе до деякого росту собівартості одиниці продукції (фільму). В зв’язку з цим виникає необхідність вивчення питання економічної ефективності капіталовкладень та використання нової техніки на кіностудії.
Має бути внесена повна ясність в питаннях про вимірювання виробничої потужності кіностудії та її резервах, при цьому, в першу чергу в частині, що відноситься площі зйомочних павільйонів, як головного показника потужності кіностудії.
При вивченні питання зниження собівартості фільму, слід прийняти до уваги, що структура собівартості змінюється дуже мало. Майже 80% собівартості фільму складають три найважливіших види витрат: заробітна платня, оплата послуг, цехів технічної бази та загальностудійні витрати. Всі ці види витрат прямо залежать від термінів виробництва фільму (особливо зйомочного періоду).
Витрати на літературний сценарій, гонорари авторам музики, оператору, режисеру, художнику виросли, та вони в структурі затрат не займають домінуючого положення (Вони не залежать від строків виробництва, так же як і плівка, матеріали).
Тому пошуки зниження собівартості фільму лежать в площині термінів виробництва.
Скорочення строків зйомочного періоду приводить, в прямій залежності, до скорочення двох найбільш значних в структурі собівартості фільму розділів витрат: заробітної плати з нарахуваннями та послуг цехів.