Мистецтво карбування не стоїть на місці. Воно вбирає в себе сучасні досягнення науки й техніки. Останнім часом з'явилися нові технічні засоби обробки металів (ультразвук, елек-троерозія), завдяки яким стало можливим створення зображення на найтвердіших металах і сплавах. Ці вироби оздоблюють вакуумним напилюванням з металів, що робить їх привабливими, своєрідними, надає більшої міцності. Всі ці досягнення науки широко використовуються різними підприємствами, зайнятими виготовленням товарів декоративно-ужиткового призначення. Використовуючи нові досягнення в галузі науки і техніки, майстри при роботі над художніми виробами намагаються скоротити час на їх виготовлення й дуже часто вдаються до використання штампів, спрощення конструкційних форм. Важко не погодитися з висновками Н. Черкасової, яка стверджує, що це небезпечний шлях, бо він може призвести до втрати місцевих стилістичних особливостей у виробах традиційного промислу. На основі довготривалого дослідження автор із сумом визнає, що традиції мистецтва карбування металів поступово втрачаються. Ручну обробку металів вважають надто дорогою, тому перевага віддається штампуванню. Проте ручне мистецтво вміщує в собі неповторність. що грунтується на віртуозності, і навіть нескладні рухи майстра не можуть бути точно відтворені машиною.
Серед передумов, що стимулюватимуть розвиток народного декоративно-прикладного мистецтва с створення спеціалізованих навчальних закладів, які мають посісти провідне місце в його популяризації. Але, па жаль, з сумом доводиться констатувати той факт, що н Україні на цей час працює лише кілька художніх-промислових навчальних закладів, її яких учні навчаються художньої обробки металів. Це Вижпицькс училище прикладного мистецтва (Чернівецька область). Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, Ужгородське училище прикладного мистецтва та Косіиський технікум народних художніх промислів ім. В. Касіяна (м. Косів Івано-Франківської області) і Київський художньо-промисловий технікум.
Результати проведеного аналізу літературних джерел дають можливість зробити висновок, що мистецтво карбування металів, що бере свій початок за багато тисячоліть до нашої ери і пройшло довготривале випробування часом, нині відроджується в багатьох регіонах України. Із стародавніх часів люди прагнули прикрасити себе і свій одяг виробами з металу. Вже тоді, виготовляючи зброю, хатнє начиння, одяг, вони прагнули створити їх красивими, оздооити декоративними елементами з використанням рослинних, тваринних та геометричних орнаментів тощо. Дуже часто ці рисунки мали відповідну культову символіку. Такі вироби органічно поєднували в собі культове й ужиткове призначення художньо зроблених карбівок. І пінії стародавні орнаментальні мотиви широко використовуються у виробах майстрів декоративно-прикладного мистец'і и;і, відтворюючи^ вірування наших далеких пращурів, що населяли територію України.
Хоча творчий процес — явище суто індивідуальне, народні майстри ц своїй роботі протягом сторіч використовували секрети майстерності багатьох інших митців, національний орнамент, прийоми роботи, що передавалися з роду в рід. Завдяки цьому вироби сучасних майстрів-карбувальників зберігають ясні пропорції, строгий ритм орнаменту, пластику сюжету, декоративність елементів композиції, притаманні кращим зразкам народної творчості.
Завдання майстра — видобути з матеріал;» всі його пластичні і декоративні можливості:^ виявити м'якість і податливість одних мста;іііі, жорсткість інших, використати багатство фактури, блиск, красу звичайного кольору. Кожний із сучасних художників-карбувальників володіє широким набором технічних прийомів — відпалювання паяльною лампою, окислювання, травлення, наведення патини тощо. Характер і сюжетна тематика карбованих виробів майстрів різних народів підкреслюють національну своєрідність їхніх виробів і відображають національну самосвідомість у карбованих творах. Все це дає змогу стверджувати, що розвиток декоративно-прикладного мистецтва, а саме карбування металів, яке тісно зв'язане з культурою українського народу, спроможне здійснити вплив на формування національної самосвідомості підростаючого покоління.
Неповторність карбованого виробу полягає в тому, що майстри, спираючись на глибинні народні джерела, спроможні не сліпо копіювати вже готові твори, а не виходячи за межі народних традицій, всіляко використовувати різноманітні альтернативні варіанти художньої обробки коштовних, кольорових та чорних металів та їх оздоблення. Це дає можливість створювати неповторні карбівки, які розкривають індивідуальність кожного окремого митця й поєднується з багатовіковими традиціями українського народу.
Умовою функціювання народного мистецтва виступає передусім ручна праця, що дає змогу втілювати технологічні прийоми і створювати свій стиль, який відрізняється від робіт інших майстрів. Карбівки виконані вручну, мають значно більшу цінність, ніж репродуковані машиною вироби, створені художником і потім виготовлені у величезній кількості.
Минуле і сучасне мистецтво карбування чинить великий вплив на розвиток культури українського народу, сприяє формуванню естетичного і художнього смаку, процесу творчого мислення людей.
Отож зробимо висновок: карбування металів як один з видів декоративно-прикладного мистецтва має багатовікову історію й тісно зв'язане національною психологією і культурою.
Навчання старшокласників карбування по металу
Навчальна програма.
В умовах становлення незалежної Української держави виникає потреба поліпшення підготовки молоді до трудової діяльності. Велику роль у цьому мають відігравати заняття різними видами декоративно-прикладного мистецтва, які поєднують у собі промислові технології та ручну працю. Вони стимулюють фізичний і розумовий розвиток, виховують художній смак дітей, підвищують інтерес до національної історії та культури.
Особливе місце в системі «а-родних ремесел, які вивчаються в школі, посідає художнє карбування по металу. Цей вид прикладного мистецтва, маючи велике освітнє й виховне значення, може культитуватися в кожній школі, бо він не вимагає складного обладнання.
Під час занять школярі засвоюватимуть не лише специфічні трудові операції карбування, а й вдосконалюватимуть уміння працювати столярним і слюсарним інструментами, краще оволодіють працею на токарному і фрезерному верстатах та іншому обладнанні. Крім того, в процесі карбування виробів виникає можливість встановлення органічного взаємоз'язку між шкільними предметами — фізикою, хімією, кресленням, малюванням, історією та працею.
Пропонована програма призначена для організації трудового навчання учнів 10—11-х класів за профілем «Карбувальник». Вона охоплює всі відомі способи карбування і передбачає вивчення як теоретичних аспектів цього виду декоративно-прикладного мистецтва, так і виконання широкого спектру лабораторно-практичних і практичних робіт. При цьому найбільша увага приділена таким традиційним видам карбування, як площинно-рельєфне і рельєфне.
Програмою передбачається виготовлення учнями робочого інструменту та виконання комплексних практичних робіт за власною тематикою чи замовленнями підприємств, торговельних організацій.
З урахуванням місцевих можливостей вчителі, які проводитимуть заняття за цією програмою, можуть самостійно встановлювати кількість і характер практичних занять, а також тематику комплексних практичних робіт учнів.
Деякі загальні питання з організації занять.
Декоративно-прикладне мистецтво має значний вплив на духовний розвиток учнів, становлення їхньої особистості і творче розв'язання питань, що стоятимуть перед учнями в процесі трудової діяльності.
Заняття карбуванням повинні плануватися так, аби на уроках учні якнайбільше займалися практичною роботою. На теорію має відводитися не більше 25% часу. Робити екскурси в історію, знайомити з новими технологічними прийомами, навчати правил безпечної праці слід під час виготовлення виробу. Викладаючи, вчитель має непомітно підвести учнів до свідомого самовираження, виховувати в них патріотичне ставлення до української історії, культури.
Трудове навчання учнів у сукупності з іншими предметами, що вивчаються в школі, спрямоване на формування ділових якостей учнів, необхідних в умовах зростаючої вимогливості до якості продукції, її художньої привабливості та конкурентно-спроможності. Заняття карбуванням суттєво стимулюють розвиток інтересів і здібностей учнів, їх ініціативу і самостійність при виборі сюжету й способу обробки листового металу. Художній смак і творчі здібності особистості не розвинуться самі собою, їх потрібно виховувати повсякчас у процесі трудової діяльності.
Неформальний підхід до організації і проведення занять, пошук оптимальних форм і методів роботи, індивідуалізація навчання, диференційований підхід до навчання дозволять учням оволодіти досить складним і цікавим видом декоративно-прикладного мистецтва — карбуванням.
Учитель має заздалегідь підібрати потрібну літературу, наочні посібники й технічні засоби навчання, які допоможуть йому в роботі. Показ карбованих робіт, зроблених на виставках і в музеях слайдів, підсилять пізнавальну діяльність учнів і допомагатимуть їм краще засвоїти теоретичні знання. Таблиці з правил безпеки та організації робочого місця, технологічні картки, стенди з роботами учнів тощо допоможуть учням у засвоєнні програмного матеріалу. Заняття карбуванням вимагають від учителя їх планування і правильної організації. На перших порах учням важко виконувати складні технологічні операції, тому краще починати знайомство з мистецтвом карбування з таких простих видів, як ме-талопластика і площинно-рельєфне та рельєфне карбування. Поступово, в міру набуття учнями необхідних умінь і навичок завдання ускладнюють, стимулюючи зацікавленість і творче самовираження учнів. Заняття слід починати з перевірки теоретичних знань, виконання учнями попередніх практичних завдань і повідомлення мети нового заняття. Якщо це лабораторно-практична робота — нагадати правила техніки безпеки, особливості виконання окремих операцій, а також правила користування інструментом. У процесі роботи слід правильно використовувати обладнання, наприклад, при термічній обробці.Займатися карбуванням в умовах шкільної майстерні нескладно, бо не потрібні спеціальні верстати, громіздке обладнання, складна хімічна обробка тощо. Для карбування потрібні слюсарні столи, які с в кожній майстерні, молоток, киянка, че-кани та інший простий інструмент, який учні разом з учителем можуть виготовити самостійно.За час навчання учні виконують контрольні завдання, що допомагають учителю визначити рівень засвоєння ними навчального матеріалу та необхідних умінь і навичок роботи з інструментом, уміння художньо обробляти й естетично оформляти готовий виріб, дотримуватися техніки безпеки. Вчитель повинен уміти оцінювати поетапне виконання операцій, пов'язаних з виготовленням карбованого виробу. Після вивчення кожної окремої теми і виконання учнями практичної роботи доцільно оцінити їхні знання з таких напрямів: