Сикхи носили довге волосся, вкладене у подовгасті пучки, прикріплені над чолом. Пучки виконувалися з кіс або джгутів. Одна із заповідей сикхів – не стригти волосся від народження до смерті.
Дервіші волосся не стригли – носили його розпущеним по плечах. Великою ганьбою вважалося серед брахманів виголення волосся на голові. Цим обрядом могли замінити смертну кару. Полоненим також зголювали волосся, залишаючи кілька пасм, що стирчали в різні боки.
Чоловіки, вступивши у дорослий вік, відрощували вусата бороди. Бороди фарбували рослинними барвниками, змащували ароматичними оліями.Бороду і вуса завивали. Багаті вельможі, щоби не зіпсувати завивки на вусахта бороді, на ніч вкладали пов’язки-набородники. Бороду сикхи носили скрученою або вкладеною у спеціальну сітку. Її розпускали тільки в особливо святкових випадках.
Діти та юнаки волосся не стригли, носили його розпущеним по плечах.
Жіночі зачіски, так само, як і чоловічі, були дуже простими, незалежно від суспільної приналежності. Жінки гладко зачісували волосся від чола назад і вкладали його на потилиці або низько на шиї в пучок типу равлика або об’ємної півкулі. Всередину пучка вкладали подушечку або вовну тварин – це надавало йому об’єму та стійкості. Найрозповсюдженішими були змієподібні пучки – їх носили заміжні жінки. Змії в Індії – священні тварини, тому такі зачіски були дуже популярними і носити їх вважалося почесним. Часто на потилиці кріпили прикрасу у вигляді скрученої змії – як символ зв’язку землі із космосом. Видів зачісок було дуже багато: вкладені горизонтально коси, прикрашені нитками перлів та гірляндами квітів, перевиті джгутом пасма, прості джгути.
В жіночих зачісках на скульптурах і рельєфах давніх храмів, а також в описах, які дійшли до нас з давніх часів, довжина волосся жінки досягає лінії талії або стегон. На скульптурних зображеннях волосся жінок завжди ретельно прибрані. Деталі зачіски складаються з одної або декількох кіс. Коси різноманітні, складного плетіння. Їх зв’язували, вкладаючи на голові або переплітали одну з одною. Для закріплення в основі перетягуваливовняною ниткою, а підчас вкладання використовували гребені, обручі, кільця, стрічки, намиста з напівдорогоцінного каміння, низки перлів. Зачіски обкурювалися димом ароматичних рослин, найчастіше - сандала.
Існувало повір’я, що у жіночих зачісках мешкають боги. Тому зачасту жінки робили високі зачіски, що нагадували своєю формою індійські храми. У середині І тисячоліття нової ери з’явилися жіночі зачіски з валиків, укладених один на один у формі піраміди.
Зачіски з розпущеного завитого волосся робили собі тільки храмові танцівниці – баядерки. Спіралеподібні тугі локони розпускалися по спині, зі скронь на щоки звисали завитки.
Незаміжні дівчата носили скроневі коси, іноді зачісували волосся на одну сторону, і пропустивши через невеличку трубочку, загортали джгутом. Гривок та коротких стрижок не носили. Зачіска густо просочувалася оліями, котрі не тільки надавали волоссю блиску, але й охороняли шкіру голови від сонячного проміння. Для отримання мідного відтінку волосся підфарбовували рослинними барвниками, котрі мали лікувальні властивості і сприяли росту волосся.