Отже, сьогодні показ мод перетворюється з простого дефіле на справжню театралізовану виставу зі спецефектами, залученням декорацій, світловим оформленням. Якщо уявити картину сучасної світової сценографії в її повному обсязі, то можна побачити, що вона складається з великої кількості найрізноманітніших індивідуальних художніх рішень. Кожен майстер працює по-своєму і створює різне оформлення сценічного дійства – залежно від характеру драматичного чи музичного твору і від його режисерського прочитання, що є методологічною основою системи дієвої сценографії.
2.2 Дефіле – основна складова показу мод
Модна колекція обов’язково має бути продемонстрована, щоб вважатися такою, що належить до високої моди. Це правило передбачене урядовим декретом Франції від 1945 року. І воно ніколи не змінювалося. Тому кожен кутюр’є, яким би відомим не було його ім’я, повинен регулярно проводити покази власних моделей. За дотриманням установленого правила спостерігає комісія при міністерстві промисловості Франції. Її члени збираються кілька разів на рік і слідкують, щоб не було ніяких порушень. Продукція тих Будинків моди, котрі порушують установлені вимоги, вважається такою, що не належить до високої моди.
Показ мод – складний і чітко спланований захід, у проведенні якого не може бути жодного збою. Зазвичай за 30 хвилин, протягом яких триває показ, необхідно показати близько 50 моделей. У цілому вартість організації лише одного дефіле обходить близько мільйона доларів.
Важливою складовою показу є дефіле моделей, що презентують колекцію. На сьогоднішній день дефіле для бізнесу моди – не просто забаганка, а важливий елемент ділової стратегії, і на яскраві, часом театралізовані вистави з показу мод, їх організацію щороку витрачаються мільйони доларів. Тому, на нашу думку, доцільно звернутися до історії дефіле.
Засновником дефіле вважають Чарльза Фредеріка Ворта, якого часто називають видатним модельєром ХІХ ст. Саме він увів у практику традицію одягати предмети верхнього одягу на продавщиць у магазинах і влаштовувати своєрідні покази в своєму ательє. Нововведення прижилося і наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. усі серйозні будинки моделей мали спеціальні закриті кімнати, де заможні й шановані відвідувачі могли переглянути колекцію.
Перше дефіле у сучасному розумінні провела в 1905 році в Лондоні дизайнер на ім’я Люсілль. Вона збудувала у своєму ательє сцену, розіслала запрошення клієнткам і влаштувала цілий парад манекенниць під музичний супровід. Її старання виправдали себе, і за півроку об’єм замовлень зріс удвічі. Після революції деякі російські аристократки, що опинилися в еміграції, почали працювати у французьких Будинках моди, започаткувавши новий тип манекенниці – витонченої й освіченої.
На початку ХХ ст. в Америці також розвивається традиція дефіле. По мірі зростання індустрії моди виробники готового одягу та аксесуарів почали об’єднуватися в асоціації та проводити спільні виставки, на яких демонструвалися їхні останні моделі. Спочатку такі демонстрації влаштовувалися з використанням манекенів і призначалися виключно для оптових покупців. Але в 1903 році у Нью-Йорку, центрі жіночої моди Америки (центром чоловічої моди був Чикаго) започаткували традицію запрошувати моделей та влаштовувати демонстрацію зразків одягу за типом елітних салонів.
Варто згадати той факт, що на початку ХХ ст. група споживачів готового одягу в США значно збільшилася, а до 1910 року всі предмети жіночого гардеробу можна було купити в магазинах. У той же час відчувалася серйозна недостача інформації про останні модні тенденції: якщо заможні жінки могли отримати її відвідавши модний салон, то у незаможних такої можливості не було – їм доводилося чекати, доки заможні дами продемонструють новинки моди на вулицях (є свідчення, що інколи через новий фасон плаття на вулиці утворювався справжній натовп).
Цілком закономірним є той факт, що покази мод за участі живих моделей прийшлися до смаку публіці й привернули увагу преси. Так, показ Американської Асоціації Жіночих Кутюр’є, що відбувся в 1910 році було висвітлено в „Нью-Йорк Таймз” 128 рядками, причому 68 рядків були присвячені опису того, що робили моделі, який вигляд вони мали, який ефект справили на присутніх.
Торговці одягом та аксесуарами також об’єднувалися в асоціації й влаштовували демонстрації мод нового сезону, але за іншим принципом. Презентації проходили на території кожного магазину, але в одні й ті ж дні у визначений час (прототип сучасних Тижнів моди). Причому кожен магазин прагнув виділитися серед конкурентів організацією вистави та ефектністю нарядів.
За тієї популярності, якою користувалися покази, стало необхідним уведення подіуму (відангл.Podium – підвищення для публічної демонстрації моделей моди, різноманітних виставкових виробів, вручення високих нагород) – так демонстровані наряди могла побачити більша кількість потенційних клієнток.
Отже, на початку 2-х років ХХ ст. дефіле міцно увійшло в обіг по обидва боки Атлантики. Щоправда, довгий час воно було орієнтоване виключно на жіночу аудиторію – перший показ чоловічого одягу був організований лише в липні 1952 року у Флоренції Будинком моди Brioni.
На сьогоднішній день на організацію дефіле та щорічне проведення модних показів витрачається більше 200 млн. доларів. Відомі Будинки моди витрачають на організацію дефіле від 100 до 500 тисяч доларів, при цьому середня тривалість показу – усього 20 хвилин. Як правило, дефіле проходить на платформі (подіумі). Особам, яких хочуть бачити на показі (журналісти, клієнти), розсилають запрошення.
За даними досліджень міланської компанії PambiancoStrategiediImpresaSpa, витрати на дефіле складають 6% усього бюджету, що виділяється модними компаніями на рекламу та PR. Вдало презентована колекція викликає інтерес у покупців, з розмахом проведений показ висвітлюється у засобах масової інформації, а це, у свою чергу, впливає на об’єми продаж. Саме тому організатори не жаліють витрат на світло, музику та антураж, запрошують досвідчених стилістів і відомих моделей. Продюсери та постановники прагнуть знайти „фішку”, яка відрізняє покази саме цього дизайнера або компанії, що повторюється від сезону до сезону. Так, дзеркальний подіум характерний для показів Крістіан Діор, рожеве неонове світло – для Джона Гальяно.
На сьогоднішній день дефіле – це не лише демонстрація можливостей компанії. Це також традиція, відступити від якої для відомих Будинків моди практично неможливо. За словами президента PradaGroupПатриціо Бертеллі, без дефіле немає успішних продуктів, тепер це навіть більш важливо, ніж у минулому.
2.3 Закони оформлення подіуму для проведення показу мод
Перетворення модних показів на ефектний засіб впливу на особистість гостро порушує питання потреби у професійному підході до його організації. Прагнення людей до видовища, свята навіть у нинішніх складних економічних умов, готовність до нього є одне з найважливіших умов. Це потребує постійного вдосконалювання методик організації шоу-програм, заснованих на глибокому розумінні і свідомому урахуванні соціально-психологічних коренів і естетичної природи основної маси глядацької аудиторії.
Щоб здійснити аналіз сутності модного показу, чи, як сьогодні називають це поняття. фешн-шоу, та його соціальних функцій, для уявлення повнішої картини слід розкрити функції моди і механізми її виникнення та публічного поширення. Це тлумачення моди як феномена за своєю природою психофізіологічного, соціально-психологічного, соціально-регулятивного тощо. Такий підхід дозволяє відмежувати моду від галузей культури, де мода діє, уможливлює структурний аналіз моди і підводить до сприйняття її як явища системного порядку [1, 42].
На сьогоднішній день покази модного одягу дедалі більше перетворюються на шоу як таке. І його елементи носять суто декоративний характер. Зрозуміло, що певні елементи шоу не призначені для повсякденного використання. Наприклад, показ колекції муслінових суконь Джона Гальяно чи Кристіана Лакруа. Але показ мод і є певною феєрією, мета якої – вплив на розум і почуття глядача, його смаки.
Займаючись оформленням сцени до показу мод, сценограф має враховувати багато факторів: це і особливості психологічного сприйняття глядачами певних кольорів, музики, і відповідність сценічного задуму загальній концепції колекції, і закони світлового оформлення.
У сценографії колір є чи не основним виразовим засобом, що використовує все багатство складних колористичних композицій й виконує прикладне значення для підкреслення основної форми змісту (у нашому випадку – показ модної колекції).
Кольорова організація простору подіуму визначає просторово-об’ємне поєднання, що сприймається людино.
В організації подіумного простору варто враховувати той факт, що значення кольорового відтінку повинне задовольняти не лише композиційний задум, а й виконувати функціонально-улітарну функцію.
Слід пам’ятати, що прості кольори запам’ятовуються краще, ніж змішані або їхні нюансні прояви. Цей фактор варто враховувати у зв’язку із тим, що показ має справляти тривалий вплив на людину, а не лише під час безпосередньо перегляду.
На показі мод, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами, їх зображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічних особливостей, а переходить у розряд іміджотворчих. Колір бере участь у формуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі. Формуючи кольороклімат в архітектурно-просторових вирішеннях подіумного простору, він виконує символічну, конструктивну і декоративну функції.