Культове призначення пірамід у Стародавньому Єгипті (стр. 3 из 4)

Поперечний розріз піраміди:

1. Головний вхід 7. Камера цариці з витікаючи ми "повітряводами"

2. Тунель Аль-Мамуна 8. Горизонтальний тунель

3. Перехрестя і гранітні заглушки 9. Велика галерея

4. Низхідний коридор 10. Камера фараона

5. Незакінчена підземна камера 11. Передкамера

6. Висхідний коридор 12. Вертикальна шахта з гротом посередині

5. Сучасні гіпотези

Оскільки серед написів на стінах всередині піраміди відсутні офіційні тексти, багато сучасних дослідників ставлять під сумнів загальноприйняту версію, що це була дійсно гробниця для фараона Хуфу. У Великій піраміді вбачають астрономічну обсерваторію, мегалітичну культову споруду, космодром інопланетних прибульців, стародавню енергетичну установку, Храм посвячення або спадок надраси, яка прибула з Атлантиди.

Будівництво

Однією з найбільших загадок Великої піраміди є питання про проектування і будівництво настільки грандіозної споруди. Яким чином великі кам'яні блоки доставлялись на місце будівництва, піднімались і так акуратно вкладались один на одний?

Дещо про методи будівництва пірамід у Стародавньому Єгипті розповіли рельєфні малюнки на гробниці чиновника Ті із Саккари часів IV династії (2489—2345 роки до н.е.). На ній зображена група робітників, які для установки великих обелісків і статуй використовують мотузки і спеціальні сани.

На думку німецького єгиптолога Ганса Райхардта початок будівництва виглядав так: спочатку розпланували основу під будівництво. Вона мусила бути ідеально рівна, позаяк перекоси фундаменту позначилися б на кладці. Для цього навколо скельного виходу побудували водонепроникний вал з кам'яної кладки. У квадраті, що утворився, вирубали густу мережу невеличких каналів, що перетинаються під прямим кутом, і будмайданчик став схожим на величезну шахівницю. Канали заповнили водою, висоту рівня води точно позначили рисками на бічних стінках, потім воду спустили. Каменотеси вирубали усе, що виступало над гладдю води, і канали знову заклали каменем.

Для підйому і установки каменів, за думкою єгиптологів, на похилих площинах будувались рампи із уламків вапняків, блоків і валунів. Єгиптолог Марк Лехнер висунув гіпотезу, що для цих цілей використовувалася спіральна рампа. Вона розпочиналась в кам'яному кар'єрі, розташованому поруч, на південний схід від піраміди. По ній блоки затягували на спеціальних дерев'яних санях на потрібну висоту. Залишки таких рамп були виявлені біля різних інших, але менших пірамід. Проте для будівництва настільки великої піраміди необхідна була рампа дуже великих розмірів і її створення було не менш важкою інженерною задачею, аніж будівництво самої піраміди.

Румен В. Младов, Ян С. Р. Младов і професор інженерного будівництва Кембріджського університету Дік Перрі висунули іншу гіпотезу. В її основу лягли написи, висічені на великих блоках, що використовувались при будівництві піраміди. На них вказувалось: "Цією стороною вверх". Дослідники припускають, що дана інструкція не мала б сенсу, якби прямокутні блоки просто тягнули по рампах. Запропонована ними інженерна теорія зводилась до того, що камені в буквальному смислі закатувались по рампах на піраміду за допомогою спеціально для цього створених дерев'яних пристроїв, що нагадували цільнокатане колесо. Доказом існування прототипу колес у єгиптян є модель дерев'яного катка із пари товстих дощок з опуклим нижнім краєм, скріплених між собою круглими дерев'яними рейками. Подібна модель була знайдена британським археологом Фліндерсом Пітрі в місті Дейр Ель-Бахрі. Єдиним недоліком цієї гіпотези є те, що напівкруглі пристрої могли бути корисні лише при транспортуванні каменів невеликих розмірів, що не скажеш про 2,5 т блоки для Великої піраміди.

Існує цікава гіпотеза про те, що у складі споруди Піраміди Хеопса був вибудований древній аналог сучасного ліфта, який складався з шахти ліфта, верхня частина якої сьогодні доступна у вигляді гранітних стін і стелі Камери фараона, і такої собі опущеної донизу кабіни ліфта, верхню частину якої можна побачити у вигляді сучасної підлоги камери фараона.

Останній шлях фараона

Згідно канонів давньоєгипетської релігії, смерть є лише тонкою межею, яка відділяє одне життя (земне) від іншого (загробного). Останній шлях фараона до усипальниці-піраміди повторював рух Сонця по небосхилу — зі сходу на захід. Тому багато прикрашений поховальний човен з різьбленим високим носом, який був ніби дзеркальним відбиття священного човна Ра, перетинав Ніл зі східного берегу до західного.

У святковій тиші човен із тілом фараона, повільно причалював до спеціально підготовленої пристані на західному березі Нілу, де опускався якір. З пристані святкова процесія, яку очолювали найвищі жерці Єгипту, переносила тіло фараона до нижнього храму, який був брамою на довгому шляху фараона до загробного, нового життя. Саме з цією поховальною церемонією дослідники пов'язують утворення вірувань у середземноморських народів про підземну річку Стікс і перевізника Харона, який за невелику платню перевозить душі померлих на той бік.

6. Третій вимір піраміди Хеопса і Стоунхенджа

Безліч припущень про призначення єгипетських пірамід, на наш погляд, можна розділити на домінуючі, як найбільш вірогідні, і на другорядні, допоміжні. Вважається, що вони призначалися для релігійних, ритуальних і похоронних обрядів або служили обсерваторіями. Не виключено, проте, що вони призначалися для вирішення зовсім інших завдань.

Аргументи на користь ритуального призначення єгипетських пірамід і Стоунхенджа вельми слабкі, оскільки аж надто трудомісткий і громіздкий ритуал. Не були наші предки такі дурні і фанатичні, як про них думають прихильники цієї версії. А думка Г. В. Носовського та А. Т. Фоменко, що піраміди, побудовані за сотні років до нової ери, зображали християнську Трійцю, ще менш імовірна.

Щоб висувати якісь гіпотези про минулі цивілізації, потрібно виходити з аксіоми: наші цивілізаційні попередники не були дурніші за нас. Ми їх перевершуємо, по-перше, рівнем знань, накопичених століттями, і, по-друге, технічно, тобто тим, що В. І. Вернадський називав ноосферою. Але не розумом, не тим, що дане нам генетично. Тут ми рівні.

Інше вихідне положення полягає в тому, що кожному рівню знань відповідає своя релігія, яка якщо не актуалізується, то відмирає, змінюється на нову. З історії добре відомі спроби поставити знання позаду релігії - їх освітили багаття інквізиції. Пізніше історія розставила все на місця: знання первинні, релігія вторинна. Але ще жерці тих часів, створюючи стійку релігію і завойовуючи розум, вирішували найбільш актуальні наукові завдання. На цьому базується дана гіпотеза.

Великі споруди будувалися під великі завдання, і там немає спочатку якогось надуманого, надприродного призначення. З ритуальною метою ними стали користуватися пізніше. Відомо, що великі ідеї, так само як і люди, завжди обростають плітками і легендами. То ж і тут: чим глибше в історію, тим більше надприродного і загадкового.

Головне призначення єгипетських пірамід, так само як і Стоунхенджа, однакове - це перші в світі великі вимірювальні прилади для визначення циклів руху Сонця на небі, що більші за річні. Інші астрономічні вимірювання для цих споруд були функцією супутньою.

І єгиптяни і британці знали тільки про два сонячні цикли - добовий і річний. Якщо є два цикли, то, швидше за все, є і третій! Який він? Відповівши на це питання, можна точніше коректувати всі календарі і взагалі знати, що чекає людство через сторіччя і тисячоліття. Було ясно, що роки і десятиліття систематичних спостережень за Сонцем не дадуть відповіді на це питання. Потрібні триваліші спостереження.

Величезні прилади ми будуємо і сьогодні. Це гігантські радіотелескопи і синхрофазотрони, що дозволяють накопичувати нові масиви знань. Кожній епосі властиві свої наукові завдання і свої інструменти їх рішення.

У той час і в Єгипті, і в Британії обожнювалися неживі об'єкти природи. Від Сонця залежить все живе на Землі, тому статус найголовнішого божества в ту язичницьку епоху йому був забезпечений. Пізнати секрети "бога" - значить, наблизитися до нього, зрівнятися з ним у чомусь. Такі, швидше за все, були установки жерців, що виконували у той час функції мудреців, політиків, вчених і релігійних діячів. Жерці були людьми найбільш освіченими, допитливими і творчими. На них лежала відповідальність за прогноз майбутнього і зміцнення своєї релігії. Тому їх більше хвилювали цикли Сонця, враховуючи його вплив, ніж положення зірок.

Рівень знань про цикли руху Сонця на небі на той період і в Єгипті, і в Британії був приблизно однаковий. До речі, він не дуже сильно відрізняється від сучасного, оскільки про інші сонячні цикли мало хто з неспеціалістів знає. І тоді, й сьогодні було відомо, що у Сонця, по суті, два цикли руху на небі - добовий і річний, обумовлені обертанням Землі і її обертанням навколо Сонця. Місяці, мабуть, з'явилися від місячних циклів і від потреби ділити на частини рік, а тижні - від потреби дробити місяці. Дванадцятирічні цикли східного календаря, швидше за все, пов'язані з циклами в рослинному і тваринному світі, які сьогодні співвідносять з активністю Сонця.