На території зовнішнього міста було виявлено ще кілька невеликих базилік, що мали велику подібність з тільки що згаданими вісьма базиліками, але маючі і деякі особливості. Обидві подовжні стіни однієї з цих церков, зовсім гладкі з внутрішньої сторони, були розчленовані чотирма різної ширини глухими арками, що спиралися на гладкі пілястри. Тимпани глухих арок, як ненавантажені, були складені з іншого будівельного матеріалу і більш недбалою кладкою.
На північному і південному фасадах іншої церкви спостерігаються залишки п'яти пілястр, також несучих глухі арки. Таке членування фасадів не відповідає внутрішньому членуванню будівлі (іл. *14*). Отже, пілястри не грали конструктивної ролі. Це були псевдо конструктивні пілястри, на які спиралися глухі аркади, і їхнє призначення, як і призначення аркад, було чисто декоративним: вони повинні були своїм ритмом оживляти одноманітну поверхню протяжних стін. Цей декоративний прийом став згодом однієї з особливостей старої болгарської архітектури, що відрізняла її від візантійської.
Церковне будівництво в Преславі почалося пізніше, коли вплив Константинополя міг проникнути в нову столицю вільніше, ніж у стару. Але незважаючи на це в преславській архітектурі продовжувалися традиції Плиски, і великі церкви продовжували будуватися у вигляді базилік. Нам відомі руїни трьох таких базилік: у Делідушці, Черешето і Гебеклисі.
Базиліка в місцевості Делідушка мала 29,3м у довжину і 14,5м у ширину. Два ряди колон по п'ять в кожнім розділяли її на три нефи, середній з яких був дуже широкий (7,4м при бічних по 2м). Напівкругла апсида зі слідами синдрону примикала зі сходу до середнього нефа. З західної сторони знаходився притвор, що відрізнявся від притворів інших базилік у Болгарії (іл. *14,2*). Його західна стіна без звичайного в цих випадках головного входу посередині була товстішою, ніж всі інші, довшою ширини церкви і, повертаючи на схід, утворювала разом з колонадою з п'яти колон подобу двох бічних притворів. На сході вони стикалися з двома прямокутними з плані приміщеннями, що примикали до бічних нефів базиліки. Стіни базиліки побудовані з ламаного каменю і глини. Їх незначна для такої великої будівлі товщина (1,1м), їхня слабка кладка і велика ширина середнього нефа говорять про порівняно легку верхню частину і дерев'яне кроквяне перекриття.
Базиліка в місцевості Черешето являла собою монастирську тринефну церкву. Її план і розміри відомі нам тільки по її фундаментах.
Від базиліки, відомої за назвою Гебеклисе, до нас теж дійшли тільки фундаменти. Вона також була тринефною із трьома апсидами. Її стіни були викладені з ламаного каменю на білому розчині; у вівтарних частинах вони були значно потовщені, щоб нести важкі кам'яні або цегельні зводи (іл. *14,4*).
У третьому культурному центрі Болгарії IX і X ст. — Західної Македонії — типом великої церкви також є базиліка.
Два її самих характерних варіанти знаходяться в столицях— Охриді і Преспі.
Собор Софії в Охриді (іл. *15*) зберігся до наших днів з більш пізніми прибудовами і перебудовами. Спочатку це була тринефна купольна базиліка з подобою трансепту. Купол спочивав на квадратній підставі, утвореній перетинанням цього трансепту із середнім нефом. Зі сходу до кожного нефа примикало по апсиді: середня з них була п'ятигранною. З західної сторони притвор був двох'ярусним. Перша реконструкція собору Софії відбулася в XI ст., а в 1317 р. був прибудований зовнішній притвор із двома крилами. У своєму теперішньому стані церква також тринефна, але не має купола, і її зводи знаходяться під загальною двосхилою покрівлею. Інтер'єр собору суворий і простий. Стіни широкі і не розчленовані, а масивні стовпи переходять безпосередньо в арки.
Однієї з великих церков у Західній Македонії була базиліка св. Ахілла на одному з островів Преспанського озера (іл. *16*). Вона також має три нефи, розділених чотиригранними стовпами, що, як і в Охридскому соборі, переходять безпосередньо в арки. До середнього нефа примикала широка апсида, а наприкінці бічних нефів були виділені як окремі приміщення жертовник і діаконник, покриті куполами. Покрівельна конструкція базиліки була дерев'яною, а арки і зводи у вівтарних частинах були викладені з цегли.
Церкви з центричним планом були рідким явищем у болгарській церковній архітектурі IX-XI ст., як і в місцевій до-болгарській архітектурі. Єдина для розглянутого часу церква знаходилася в Преславі; її план, композицію й архітектурні форми важко зв'язати безпосередньо з місцевою архітектурною традицією доболгарської епохи.
Кругла церква в Преславі складалася з трьох частин: круглого храму з поперечником 10,5м, притвору й атріуму. До центрального круглого простору примикало 12 напівкруглих екседр. Одна з них, на сході, мала більш значні розміри і доповнювалася квадратним приміщенням перед нею. Три західних екседри були відкритими й утворювали три входи в храм. Незважаючи на ці три входи і вівтарне приміщення, єдність центрального круглого простору не порушувалося. Навпроти, його підкреслював і підсилював вінець з 12 мармурових колон, що знаходилися перед захованими в стінах масивними стовпами, що складали конструктивну основу круглого будинку. З зовнішньої сторони кожній колоні відповідала пілястра. У середині як центр усієї композиції знаходився високий мармуровий амвон, над яким піднімався напівсферичний купол церкви (іл. *17*).
По сторонах нартекса піднімалися циліндричні вежі. Дві пари мармурових колон розділяли його на три частини. Він був двох'ярусним; на другий поверх вели сходи, що знаходилася в північно-західній вежі.
На захід від нартекса постилався майже квадратний в плані атріум, оточений, як і церква, екседрами з рядами колон перед ними. Узагалі, характерну рису цієї церкви складає сполучення закруглених, опуклих і увігнутих поверхонь, що докорінно відрізняє її від церков у Плисці, Преславі, Охриді і Преспі з їх простими, гладкими, прямими стінами.
Кругла церква в Преславі відрізнялася від староболгарських базилік також і своїм внутрішнім і зовнішнім архітектурним оздобленням. При розкопках у ній знайшли безліч фрагментів внутрішніх і зовнішніх карнизів з мармуру і вапняку з найрізноманітнішими профілями й обробкою, конструктивні і декоративні колони з тих же матеріалів, античні (коринфські) капітелі, застосовані поряд із середньовічними, трапецієподібними, усілякі профільовані й орнаментовані плити і т.д. Особливо характерні для цього будинку мармурові карнизи і багатогранні стовпчики, інкрустовані різнобарвними керамічними вставками (іл. *18*). Підлога була викладена плитами з мармуру і шиферу, що утворювали геометричні фігури. Нижні частини стін були облицьовані мармуром, а над ними були розміщені багатобарвні мозаїки. Багатство мозаїк і мармурів доповнювалося прекрасними кольоровими орнаментами й іконами, намальованими на поливних глиняних плитках, що покривали зовні деякі частини стін.
Створенням Круглої церкви в Преславі, що відноситься до 900-х років, болгарська архітектура досягла вершини свого розвитку.
Руїни невеликих церков у с. Вініци й у монастирі Патлейна — обидві поблизу Преславши — характерні для преславської архітектурної школи X ст. Вони мали середню квадратну в плані частину, цілком покриту напівсферичним куполом, покладеним за допомогою сферичних вітрил на її зовнішні стіни. Завдяки цьому, під купольний простір складав єдине ціле; численні ніші оживляли його стіни.
Церква в селі Вініци була квадратною в плані, але здавалася закругленою завдяки чотирьом великим напівкруглим екседрам, що врізались у масивні подовжні стіни (іл. *19*). Криволінійні поверхні екседр оживляли зовнішній і внутрішній вигляд церкви, але вони не були підпорядковані суворому ритмові і конструктивній логіці, як екседри Круглої церкви в Преславі. У цьому відношенні церква в с. Вініци була кроком назад у порівнянні з високим мистецтвом, виявленим будівельником Круглої церкви.
Церква в Патлейні відрізнялася від Вініцької церкви тим, що вона мала вівтарний простір. Зовні до цим трьох частин примикали багатогранні апсиди. Тут функцію притвору виконували два прямокутних приміщення, прибудованих до західного фасаду. Церква в Патлейні була багато прикрашена мармуром, а деякі частини її стін були облицьовані керамічними плитками, на яких кольоровими вітками були намальовані геометричні і рослинні орнаменти.
Перша чотиристовпна одно купольна церква в Болгарії, побудована ще в X ст., була зв'язана з житловим палацом у Плисці. Велика кількість таких церков знаходилося в Преславі. Виявлені дотепер у Преславі чотиристовпні церкви з куполом знаходяться на території зовнішнього міста й у місцевості, що прилягає до правого берега р. Тічі. Усі вони належать до складного константинопольського типу з передапсидним простором, що подовжувало церкву до сходу і дозволяло улаштовувати по обидва боки його зручні приміщення для жертовника і діаконника (іл. *19,2*).
Преславскі чотиристовпні церкви були невеликі: сама маленька з них мала приблизно 10м у довжину, а найбільша— близько 15м. Усі ці церкви, що належали до однієї і тієї же архітектурної школи і до одного часу (X ст.), були однакові по композиції. Підкупольні опори, у них були монолітними або складеними з окремих циліндричних блоків колонами. Принцип розчленовування фасадів глухими аркадами, що ми спостерігали в деяких церквах у Плисці, застосовувався в Преславі більш послідовно, і зовнішні членування відповідали тут внутрішньої композиції простору і розміщенню в ньому конструктивних елементів.
Для обробки і горизонтального членування інтер'єра і фасадів у деяких преславських церквах застосовувалися профільовані карнизи і паски з вапняку і мармуру. Під-покрівельні карнизи, зроблені переважно з вапняку, були сильніше профільовані і мали один або два ряди гострих або чотирикутних зубців. У деяких преславських церквах були і полові настили з розмальованих кольоровими глазурями керамічних плиток, інкрустованих у плити вапняку.