Відновлення бібліотеки розпочалося восени 1944 р. практично з нуля. Відбудована у своєму первісному вигляді, з новим фондом, вона знову відкрилася для читачів у 1954 р.
В 1957 р. бібліотека стала Державною республіканською бібліотекою УРСР імені КПРС. Розпочався новий етап її діяльності — як центру науково-методичної та бібліографічної роботи для масових бібліотеки республіки. Єдина в Україні, вона почала отримувати з 1962 р. всесоюзний обов'язковий повний примірник друкованих творів і змогла найбільш повно репрезентувати сучасну літературу.
У березні 1966 р. за заслуги у розвитку бібліотечної справи та у зв'язку зі 100-річчям бібліотека була відзначена орденом Трудового Червоного Прапора.
1.3 Державна бібліотека України за часів незалежності
Після проголошення незалежності у 1990 р. книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994 р. згідно з Указом Президента вона одержала статус національної бібліотеки.
Новий пріоритетний напрям діяльності бібліотеки — бібліотечно-інформаційне обслуговування депутатів Верховної Ради України та рад нижчого рівня. З 16 листопада 2000 року в установі почав працювати Канадсько-Український парламентський інформаційний центр.
Національна парламентська бібліотека знаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури і туризму України. Вона очолює національну бібліотечну систему держави, є методичним та координаційним центром з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства. Бере участь у розробці державної політики у галузі бібліотечної справи та її реалізації. [11]
1.4 Структура Національної парламентської бібліотеки в наш час
Будь-яка бібліотека починається з комплектування фондів, як „театр з вішалки ”, проте довгий час парламентська бібліотека не мала спеціального відділу, який би займався цією роботою. До того, як на початку 30-х років ХХ століття було створено сектор комплектування та обробки літератури, це завдання виконували працівники різних відділів, які мали свої підсобні фонди і комплектували книги з урахуванням потреб своїх читачів. Але подальше зростання книжкового фонду майже в три рази, призвело до збільшення обсягів робіт по їх опрацюванню, тому постало питання про реорганізацію структури бібліотеки.
У 1959 році на базі сектору комплектування та обробки літератури було створено два відділи: комплектування та обробки і каталогів. З того часу відділ комплектування існує як самостійна структурна одиниця, через руки працівників якого вже пройшло понад 3 млн. 87 тис. видань.
З метою швидшого опрацювання документів і створення власних електронних баз даних на книжкові та періодичні видання у 1995 році відділ було комп’ютеризовано. У 2002 році змінено назву на відділ формування документних ресурсів. Зараз у відділі працює 14 осіб, всі вони є фахівцями своєї справи, 11 мають вищу спеціальну освіту.
Історія відділу каталогізації як окремого структурного підрозділу Бібліотеки починається з 1955 року, коли відбулася реорганізація відділу комплектування шляхом поділу його на дві окремі функціональні частини: відділ комплектування фондів та відділ обробки і каталогів. У штаті останнього налічувалося тоді 20 працівників.
Почалася робота над створенням першого україномовного універсального за змістом Інформаційно-пошукового тезауруса, який вийшов у світ у 2004 році і містить близько 35 тис. термінів. ІПТ може використовуватися в бібліотечних та інформаційних установах як уніфікована пошукова мова.
Відділ підтримує:
карткові каталоги й картотеки:
книжкові видання укр. і рос. мовами
каталог авторефератів дисертацій
каталог продовжуваних видань укр. і рос. мовами
каталог журналів
картотека статей з наукових збірників
каталог газет
каталог електронних ресурсів
каталог стандартів
службові каталоги: нотних, картографічних видань, аудіовізуальних матеріалів, графічних матеріалів (гравюри, літографії, портрети, натюрморти, репродукції, листівки, плакати, фотоматеріали), приватних колекцій та інш.
Відділ обслуговування користувачів НПБ України – один з найстаріших відділів Бібліотеки, основною метою діяльності якого є максимальне та оперативне задоволення інформаційно-бібліотечних потреб користувачів. Це вимагає забезпечення належного рівня і якості обслуговування, впровадження новітніх інформаційних технологій в практику роботи з користувачами.
Бібліотекарі, які працюють на обслуговуванні користувачів, виступають сьогодні у ролі посередників, провідників в масиві джерел інформації і шляхів її отримання. Тому працівники відділу прагнуть не тільки задовольнити інформаційні потреби користувачів, але і формувати ці потреби, сприяти їх виявленню.
На сьогодні в структурі відділу 7 секторів:
Сектор реєстрації користувачів;
Сектор інформаційно-консультаційної допомоги користувачам;
Сектор організації і використання підсобних фондів;
Загальний читальний зал №1;
Сектор довідкових і електронних видань;
Сектор періодичних видань;
Сектор популяризації документів.
Відділ інформаційного забезпечення Верховної Ради України створено у травні 1999 року з метою сприяння законотворчій діяльності Верховної Ради України шляхом надання інформаційних послуг народним депутатам, їх помічникам та працівникам апарату ВРУ.
Історія довідково-інформаційного відділу бере свій початок з 1969 року, коли на основі довідково-бібліографічного сектора та сектора національної і науково-інформаційної бібліографії було створено бібліографічний відділ та відведено приміщення для спеціалізованого читального залу довідкових та бібліографічних видань.
Структура відділу
Сектор довідково-інформаційного сервісу це –здійснення довідково-інформаційного обслуговування в режимі "запит- відповідь",надання консультацій користувачам з правил користування електронними базами даних, традиційними каталогами та картотеками, виконання усних та письмових бібліографічних довідок на основі електронних та традиційних інформаційних ресурсів Бібліотеки.
Сектор формування електронних ресурсів це - створення політематичної бази даних статей з українських періодичних видань (понад 100 біб. записів щодня з 270 періодичних видань),аналіз запитів та різноманітних інформаційних потреб користувачів Бібліотеки для якісного відбору інформації до політематичної бази даних статей з періодичних видань, вивчення і впровадження в практику роботи передовий досвід вітчизняних та зарубіжних бібліотек з питань формування електронних баз даних, новітніх інформаційних технологій та інформаційної культури бібліографа,надання методичної допомоги з питань формування електронних баз даних та впровадження новітніх технологій в роботу бібліотек системи Міністерства культури і туризму України.
Відділ науково-професійної інформації для бібліотек (журнал "Бібліотечна планета")
Журнал "Бібліотечна планета" видається Національною парламентською бібліотекою з 1998 року. Спочатку цією справою опікувалася відповідна група у складі науково-методичного відділу, а у 2000 році ця група була виокремлена у окремий відділ – науково-професійної інформації для бібліотек.
Часопис щоквартальний, заявлений при державній реєстрації як науково-виробничий, україномовний. Його концепція передбачає фаховий інформаційний супровід як працівників публічних бібліотек, для яких Національна парламентська бібліотека України є загальнодержавним науково-методичним і організаційним центром, так і практично всіх бібліотечних працівників нашої держави. Журнал віддзеркалює роботу книгозбірень всіх рівнів і форм підпорядкування, розкриває актуальні проблеми розвитку бібліотечної справи. Видання містить як практичні, так і наукові матеріали.
Відділ рідкісних і цінних книг створено у 1979 році. Але ще у довоєнні роки у фондах Бібліотеки налічувалося чимало унікальних колекцій, 7 тис. стародруків, велику цінність становив фонд часописів та газет XIX – початку XX ст. Сьогодні фонд стародруків, рідкісних і цінних видань нараховує понад 37 тис. одиниць зберігання.
Найціннішою колекцією фонду є видання кириличного друку. Перлинами цієї колекції є Острозька Біблія І Федорова (1581 р.), „Маргарит” Іоанна Златоуста ( Острог, 1595 р.), „Євангєліє” (Вільно, 1600 р.), „Книга житій святих” Димитрія Ростовського – Туптало (Київ, 1689 р.), „Патерик печерський” (Київ, 1799 р.) тощо.
Національним багатством Бібліотеки є колекція російських та українських видань гражданського друку 1708-1860 рр. Найстарішою книгою у фонді відділу є видання 1719 року, надруковане у Москві: „Земноводного круга краткое описание…”.
Найбільш чисельною колекцією є книги XIX – початку XX ст. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання та окремі праці визначних українських діячів історії, науки і культури: В.Винниченка, М.Грушевського, М.Драгоманова, П.Куліша, М.Максимовича, М.Старицького, Л.Українки, М.Хвильового, І.Франка, Т.Шевченка та ін.
Надзвичайну бібліографічну рідкість становлять колекції книг українських репресованих авторів 1920-1930 рр., українських видань періоду Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.; у фонді зберігаються книги з автографами провідних вчених, письменників, літературознавців, істориків.
В фондах відділу зберігаються також колекції видань:
з особистої бібліотеки видатного українського і російського літературознавця академіка О.І. Білецького (1884-1961) – понад 1,5 тис. видань універсального змісту;
з приватної бібліотеки визначного українського вченого, громадського і політичного діяча С.О. Сірополка (1872-1959) – близько 4,5 тис видань;
з бібліотеки українського літературознавця П.І. Орлика (1929-1993) – понад 250 видань з різних галузей знань.
Відділ міжбібліотечного абонемента
У 1988 р. сектор МБА реорганізовано у відділ МБА з трьома секторами: міського, позаміського та персонального абонементів. Сьогодні відділ має у штаті 8 працівників, обслуговує біля 2 тис. абонентів і користувачів, надає їм понад 30 тис. примірників документів на рік. Для задоволення користувачів щодо отримання електронних копій опублікованих документів з фондів НПБ України відділ працює над створенням Служби електронної доставки документів, яка надаватиме таку додаткову бібліотечну послугу.