Стан бібліотечної справи в Німеччині (стр. 3 из 10)

Окрім університетських розглянемо ще публічні бібліотеки – це Берлінська державна бібліотека, міські бібліотеки Лейпціга, Бауцена та Дрездена, а також міська бібліотека для молоді, пересувна бібліотека, бібліотека ,,Проліс" міста Дрездена.

На відміну від українських, німецькі публічні бібліотеки (бібліотека ,,Проліс" та бібліотека для юнацтва) обладнані з великим естетичним смаком, адже тут на конкурсній основі цією роботою займалися підприємства, що спеціалізуються на проектуванні та оформленні інтер'єрів бібліотек. [20]

Загалом на території федеральної землі Саксонія працює 220 публічних бібліотек. У провінційному містечку Бауцен, де проживає 40 тис. мешканців, бібліотечними проблемами опікується спеціальний відділ публічних бібліотек, що працює як підрозділ мерії і створений ще у 1914р.

Публічні бібліотеки, як правило, набагато менші від університетських. Фонд Державної бібліотеки міста Бауцена нараховує 250 тис. примірників документів, штат - 14 чоловік. Протягом року бібліотека обслуговує 9 тис. користувачів, 30% із яких - молодь.

Модель фінансування цієї бібліотеки суттєво відрізняється від інших. Надходження розподіляється наступним чином: 19% - державні кошти; 11% - кошти землі Саксонія; 42% - надходження від платних послуг бібліотеки; 2% - проектна діяльність; 26% - кошти громадських організацій.

Належна увага при проектуванні та обладнанні бібліотек Німеччини приділяється проблемам обслуговування користувачів із обмеженими можливостями. У більшості оглянутих бібліотек зустрічаються такі позначки: ,,Ліфт для інвалідів", ,,Туалет для інвалідів", ,,Комп'ютер для інвалідів". Тут щорічно проводиться День книги, під час якого діти, з дозволу та фінансової підтримки батьків, беруть участь у найрізноманітніших літературних заходах та ночують у приміщенні бібліотеки. [19]

Якщо організація обслуговування читачів у бібліотеках Німеччини нагадує систему роботи бібліотек України, то в інших аспектах діяльності існують суттєві відмінності. Традиційної методичної роботи в бібліотеках Німеччини немає. З метою розв'язання конкретних завдань протягом певного періоду представники різних бібліотек об'єднуються в робочі групи або комісії. Це можуть бути проблеми каталогізації або організації обслуговування різних груп читачів, координації роботи, проведення наукових досліджень, комп'ютеризації, організації бібліотечної освіти та підвищення кваліфікації тощо. На сьогодні у Німеччині діють 23 такі комісії. Комісії та групи також розробляють необхідну регламентуючу документацію, впроваджують нові технології, готують учбові програми.

Крім того, в кожній землі існує головний центр, через який здійснюється координація роботи та бібліотечний менеджмент.

Суто бібліографічною діяльністю бібліотека не займається. Вона лише бере участь у підготовці регіонального інформаційного видання, вводячи до Інтернету відомості про надходження до бібліотеки . Оскільки вся література обробляється централізовано і потім розходиться по всіх бібліотеках, то й інформація про неї автоматично входить до комп'ютерної системи і щомісяця видається у вигляді списків нових надходжень.

Є свої відмінності і у масовій роботі. Звичної, в нашому розумінні, масової роботи у бібліотеках немає. Так, при земельних бібліотеках працюють самостійно і досить активно письменницькі організації, які всю свою друковану продукцію безкоштовно передають до фондів бібліотеки. Інколи проводяться зустрічі з письменниками, організовуються художні виставки, але уся організаційна робота ведеться незалежно від бібліотеки.

У бібліотеці немає ні традиційних, у нашому розумінні, наочних форм роботи, ані інших популярних в Україні масових заходів. Основним бібліотечним кредо в Німеччині вважається повне задоволення запитів читачів та максимальна зручність в організації роботи. [14]

На ваш розгляд представлено діяльність бібліотек, які уособлюють в собі далеку історію, науку та культуру, оптимістичне майбутнє і дає можливість познайомитися з конкретною роботою бібліотечних закладів Німеччини – європейської країни, яка впевнено рухається вперед і стоїть на засадах демократизації.

На відміну від інших країн, Німеччина не має великої стародавньої національної бібліотеки. Лише з 1913 року новозаснована Німецька бібліотека у Лейпцигу почала збирати всі твори німецькомовної писемності. Поділ Німеччини привів до заснування у 1947 році Німецької бібліотеки у Франкфурті-на-Майні, яка перейняла на себе функції, що їх виконувала Лейпцизька бібліотека для Заходу.

Після об'єднання Німеччини у серпні 1990 року, обидві бібліотеки почали діяти під єдиною назвою «Німецька бібліотека»(DeutscheBibliothek) , а в 2006 році отримала законний статус і нове ім’я: Німецька Бібліотека Німеччини (Deutsche Nationalbibliothek).

Вона являє собою загальний архів німецькомовної літератури та Національний бібліографічний інформаційний центр ФРН. Загальні фонди бібліотеки складають нині понад 15 млн. томів.

У 1970 році у Берліні було засновано Німецький музичний архів (DeutscheMusikarchiv) як філію франкфуртського осередку.

Німецька національна бібліотека - це центральна архівна бібліотека і національно-бібліографічний центр Федеральної Республіки Німеччини.

Одному з переважаючих завдань, що стоять перед бібліотекою, є постійне поповнення зборів, шляхом колекціонування публікацій німецькою мовою, як надрукованих в Німеччині , так і за кордоном. Бібліотека повинна архівувати і детально документувати всі видання та документи , що поступають, а також реєструвати і давати доступ до фондів всім охочим.

Національна Бібліотека Німеччини підтримує взаємини з іншими організаціями в рамках національних і міжнародних відносин. Вона входить до числа організацій, які роблять свій внесок до роботи регулюючих механізмів країни, і так само бере участь в зміцненні і розвитку міжнародних стандартів.

Архівне зберігання і використання здійснюються у всіх відділеннях бібліотеки і підпорядковано строгим правилам. Такий порядок забезпечує читача інформацією про місцезнаходження потрібних йому книг і надає необхідні послуги.

Франкфуртська будівля бібліотеки тепер відповідає за розвиток інформаційної і комунікативної техніки; до її заслуг належить також споруда центрального банку даних і управління. Крім того у Франкфурті розташований Німецький архів документів про вигнання громадян Німеччини, євреїв з 1933 по 1945 роки. Національна бібліографія, що збирається й публікується Національною бібліотекою Німеччини, включає:

всі публікації, видані у Німеччині;

всі німецькомовні публікації, видані поза межами Німеччини;

всі переклади німецькомовних публікацій, видані не в Німеччині;

всі іншомовні публікації про Німеччину, видані поза її межами (германіка);

друковані праці, написані або опубліковані німецькомовними емігрантами у період з 1933 по 1945 рр. [8]

Особливістю Німецької національної бібліотеки є наявність в ній виключно німецькомовної літератури та літератури про Німеччину інших країн. Ця бібліотека не є універсальною, тобто в ній не діє принцип: збирати літературу з усіх країн, усіма мовами світу та про всі наукові напрямки, як, наприклад, у Французькій національній бібліотеці. Відносно пізнє створення Німецької національної бібліотеки, її неуніверсальний характер та децентралізація тісно пов'язані з новою й новітньою історією Німеччини: тривалою роздробленістю, поділом внаслідок Другої світової війни, подоланим лише в 1990 році , та принципом федералізму. Відсутність повноцінної універсальної Національної бібліотеки компенсується в Німеччині системою спеціальних тематичних напрямів (Sondersammelgebiete (SSG)). Так кожна крупна бібліотека має кілька таких напрямів або тем, за якими вона збирає всю наявну літературу з усіх країн. Компенсаторним, але, водночас, і конкуренційним фактором є також наявність у Німеччині двох великих універсальних бібліотек — Державної бібліотеки в Берліні та Баварської державної бібліотеки — які за величиною й значенням можуть конкурувати з такими універсальними національними бібліотеками як Французька національна бібліотека чи Британська бібліотека. [19]

ІІ. Внесок бібліотечних діячів Німеччини в розвиток бібліотечної справи

2.1 Перша жінка-бібліотекар Бона Пайзер

У наші дні бібліотека – типово жіноча справа. Але так було не завжди. Протягом століть професія бібліотекаря залишалась професією чоловіків. «Чи можна вважати роботу бібліотекаря новою жіночою професією в Німеччині?» таке питання задавала Бона Пайзер, перша в Німеччині жінка-бібліотекар, у статті, опублікованій в 1901 році в «Центральному журналі Асоціації жіночих організацій». У ті часи жінкам вперше відкрився доступ до цієї професії. З виникненням книжкових і читальних залів різко піднявся попит на кваліфікованих фахівців. Тут дуже до речі знадобилась велика кількість освічених жінок, готових взяти на себе частину обов'язків, не будучи вимогливими у відношенні до гонорару. За свідченням одного з представників цієї професії, його колеги-дами працювали «заради любові до справи» і бралися за «нудні і навіть неприємні завдання».