Трипільська кераміка (стр. 1 из 3)

РЕФЕРАТ

на тему

ТРИПІЛЬСЬКА КЕРАМІКА

ЗМІСТ

Вступ

Трипільська кераміка

Орнаментація трипільців

Висновок

Використані джерела

ВСТУП

Шість тисяч років тому на землі, яку сьогодні називають Україною, стояли величезні поселення — міста. Коли “історія починалася в Шумері”, їхні руїни вже давно були сховані під різнотрав’ям степу між Бугом і Дніпром. Люди, яких ми називаємо трипільцями, заклали підвалини цивілізації на нашій землі. Вони одними з перших тут почали вирощувати хліб і плавити метал, збудували тисячі селищ, десятки міст. Вони прагнули вічного життя, молячись і приносячи пожертви Вищим Силам, створили дивовижні магічні орнаменти, які зачаровують нас і сьогодні.

Про Трипільську культуру впродовж останніх років ведеться багато дискусій у наукових колах, поміж політиків, ідеологів. Точаться суперечки в середовищі її шанувальників. У 2003 році товариство “Просвіта” провела кілька наукових конференцій із метою глибше осягнути таємниці цієї видатної цивілізації, що бентежить уяву прискіпливих дошукувальників правдивої історичної давнини нашої Вітчизни. Уже понад століття вчені, не лише українські, а й багатьох країн світу, намагаються переконати людство, як постала ця унікальна археологічна культура, що проіснувала 2700 років винятковою етнокультурною цілістю й, безсумнівно, вплинула на формування та духовний розвиток європейських народів.

Трипільська культура не залишила після себе ні пірамід, ні величних храмів, ні кам’яних палаців, а її матеріальна спадщина, всі свідчення існування понад шість тисячоліть заховані в землі. Археологи вирізнили 17 типів посуду різного призначення — кухонний, господарський, ритуальний і виявили в житлах близько 300 посудин для побутових потреб. Умільці володіли секретами високоякісного випалювання посуду у двоярусних горнах. Існували гончарні центри. Відомі спеціальні майстерні у трипільських селищах Уланівка, Шкарівка, Веселий Кут (Черкащина), Кліщів, Тростянець (Поділля). Велика кількість деревини давала змогу виготовляти ткацькі, кушнірські верстати, хатнє начиння.

ТРИПІЛЬСЬКА КЕРАМІКА

Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом. Виготовлення глиняного посуду стало чи не найбільшим досягненням наших пращурів. Саме кераміка є однією з найколоритніших сторінок трипільської культури. Попри найзагальніші, візиткові риси, має вона і яскраві окремоплемінні варіанти. За формою посуду, сировиною, технологією виготовлення, способами та видами оздоблення визначають час та місце виробництва посуду, його ареал, загальний ступінь культури людей, що його виготовили. Наразі доведено, що племена мисливців і рибалок виготовляли господарський посуд, оздоблений штампованим орнаментом, а трипільські племена землеробів і скотарів — плоскодонний зі спірально-меандровим орнаментом.

Спершу переважала ліпна кераміка, що пояснює значну товщину стінок посуду. Глиняну стрічку сплющували і накручували по спіралі на завчасно виготовлене денце, згладжуючи і затираючи нерівності рукою або дерев’яною паличкою.

Глиняна маса попервах була примітивною, згодом трипільці виготовляли начиння із знаменитої мульчованої глиняної маси: до глини додавали полову, кінський послід, товчені мушлі молюсків тощо. До речі, секрет ліпної глиняної маси з домішуванням товчених черепашок трипільці запозичили у середньостогівських племен. Середньостогівці ж, у свою чергу, запозичили у трипільців глиняну антропоморфну та зооморфну пластику. Встановлено, що виготовленням керамічного посуду займалися виключно жінки. Тож можна припуститися думки, що гончарне коло у трипільців з’являється у середньому періоді, разом з утвердженням патріархату. Керамічна піч

Посуд виготовлявся трьох типів: господарський, кухонний і культовий. Величезний, до півтораметра заввишки, посуд для зберігання зерна та іншого збіжжя вкопувався у долівку помешкань — зручно та охайно. Різноманітним був і так званий кухонний посуд, що використовувався для приготування їжі: глеки, глечики, горшки, кухлі, кринки, миски, тарілки, кубки, чаші, сковорідки.

Судини

Серед усього різноманіття форм переважає склянкоподібні чи горщикоподібні посудини усіляких розмірів, деякі з них за пропорціями наближаються до глеків без ручки або кринок.

Трапляються і широкогорлі амфори, кухлики з однією ручкою, мініатюрні посудинки з покришками. С. М. Рижов виділяє 16 типів трипільського керамічного посуду, зокрема за формою: конічний, біконічний, сферо- та усіченоконічний; кратеро-, бінокле-, кубко-, амфоро-, грушевидний та вазоподібний; лійчастий; гострореберний; з плавним та різким профілем; з усіченоконічною горловиною; з Горщики утопленими вінцями; напівсферичні миски. Глечики

Доволі довго істориків, археологів та інших дослідників цікавить загадка так званого біноклевидного посуду. Інтрига стає більшою, як взяти до уваги, що біноклі не мають аналогів у жодній археологічній культурі. Через повну безпорадність та неможливість пояснити призначення цього посуду, учені зараховують його до предметів релігійного культу: вважають, що “біноклі” використовували для ритуалу викликання дощу.

Потреба у керамічному посуді була великою. У переважній більшості трипільських поселень знайдено ремісничі печі, часом і двоярусні, у яких випалювалось глиняне начиння. Очевидно, виробництво кераміки стає справою майстрів-професіоналів, спеціалізованою галуззю общинного ремесла. Масштаби керамічного виробництва вражають, однак справжньої майстерності і довершеності трипільці, зокрема племена Придністров’я, досягли у оздобленні посуду. Спостерігаємо щонайменше десять типів візерунку: однобічний, двобічний, статичний, динамічний, перемінний, в основному геометричний.

Слід наголосити, що трипільський кольоровий розпис кераміки — то явище унікальне, яке практично не повторюється в інших культурах. На думку багатьох дослідників, трипільська орнаментика мала релігійно-магічне навантаження і використовувалась як своєрідний запис світоглядної інформації. Коли дивишся на прикарпатські писанки та килимові візерунки Поділля, спадає на думку, а чи не передалися генетично нашим сучасникам, носіям наступних культур, вміння, здібності, творчість і майстерність трипільського ужиткового мистецтва.

Посудина з наліпом у формі стилізованого бичка знайдена у трипільському поселенні в урочищі Ріпниця біля міста Ржищева Київської області.

Самі за себе промовляють обшири, на яких знайдена антропо- та зооморфна пластика: Лука-Врубловецька на Дністрі, Сушківка на Уманщині, Усатове на Одещині, Гренівка на Кіровоградщині, Шипинці на Буковині, Троянів на Житомирщині, Гребені на Київщині, Кошилівці на Тернопіллі, Озаринці на Вінниччині. До цього переліку можна додати чимало інших географічних назв.

На особливу увагу заслуговують теракотові жіночі статуетки з підкреслено жіночими формами тіла, а також фігурки жінок із немовлям — так звані трипільські мадонни. Відомі також статуетки, що зображають жінку з чашею на колінах. Позаяк знайдена така антропоморфна пластика на жертовниках у помешканнях та родових святилищах, вважають, що мала вона сакральне, магічно-культове призначення. Поширення такого атрибуту потверджує наступний факт: розкопки трипільського поселення Лука-Врубловецька (Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) видали на гора 250 культових теракотових статуеток — цілісінький пантеон.

Статуетка з вирізним орнаментом - оберіг дому і роду, символ родючості, достатку та енергії життя.

Із глини будували і жертовник, біля якого відбувалися релігійні обряди із використанням теракотових статуеток. Цікавість викликають і теракотові моделі житла, які, на нашу думку, доволі точно копіюють справжнє трипільське помешкання.